Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія України I (шпори) Модуль.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
254.46 Кб
Скачать

30. Політичне становище українських земель у складі Польщі і Литви ( XIV – XVI ст)

Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом другої половини XIV ст. перебували на становищі удільних князівств.

Удільні князі роздавали землі своїм васалам, скликали місцевих вели­ких феодалів-князів, бояр, вище духовенство на ради для розв'язання політичних питань.

Ягайло 14 серпня 1385 р. уклав у м. Крево угоду про унію Литви з Польщею. Кревська унія зміцнила Польсько-Литовську державу перед загрозою агресії з боку німецьких хрестоносців, але разом з тим відкривала шлях до загарбання польськими феодалами українських земель та експансії католицької церкви на Схід.

Вітовт здійснив ряд заходів щодо політичного об'єднання Литовської держави і зміцнення її центрального управління. Він поставив за мету витіснити татар з Причорно­мор'я, однак у битві з татарським військом 12 серпня 1399 р. на Ворсклі зазнав поразки. Вітовт розширив кордони держави на південь.

Литовські та руські феодали на сеймі у Вільно всупереч Городельській унії обрали великим кня­зем литовським Свидригайла Ольгердовича, відомого своїм негативним ставленням до унії Литви з Польщею. У 1432 р. вони обрали великим князем литовським Сигізмунда (брата Вітовта), який відновив унію Литви з Польщею. Водночас, намагаючись позбавити Сви­дригайла опори серед православних феодалів, Сигізмунд зрівняв їх у правах з ли­товськими феодалами-католиками. Це дало змогу Сигізмундові в битві під Вількомиром 1 вересня 1435 р. остаточ­но розгромити Свидригайла і його прибічників — руських князів

У 30-40-х роках XV ст. на українських землях найрішучіше боролися проти польського і литовського пануван­ня городяни, дрібна православна шляхта; місцеві ж укра­їнські пани-князі в інтересах збереження своєї влади у ви­рішальні моменти йшли на угоду з литовськими магнатами.

Литва прагнула також розірвати зв'язки місцевої церк­ви з російською православною церквою. У 1458 р., за київ­ського князя Семена Олельковича, православна церква України та Білоруси була відокремлена від московської митрополії й перетворена на самостійну київську митропо­лію.

31. Початок визвольної боротьби укр. Народу та перші перемоги козаків 1648 р

Військо проти повстанців на чолі з гетьманами М.Потоцьким і М.Калиновським зібралося на Черкащині.

Битва на Жовтих Водах. ( 5-6 травня 1648 р.) Військо Потоцького вийшло на береги р. Жовті Води. Б.Хмельницький зібрав 8 тис. козаків. Бій стався 6 травня. Він завершився поразкою поляків. Б.Хмельницький двинувся до Корсуню.

Битва під Корсунем ( 16 травня 1648 р) Новина про поразку поляків на Жовтих Водах примусила гетьмана вдатися до енергійних дій. Він наказав відступати до Корсуня.

16 травня польський табір вийшов із Корсуня. Повстанці оточили і знищили польські табори. Гетьмана було поранено і взято у полон. Перемоги на Жовтих Водах та під Корсунем стали сигналом для повстань по всій Україні.

Битва під Пилявцями ( 11-13 вересня 1648 р) У вересні 1648 р воєнні дії відновилися. Неподалік від містечка Пилявці для битви зійшлися коронне військо та укр. армія.

11 вересня почався бій. Українці змушені були відступити у свій табір. Вирішальна битва почалася 13 вересня. Укр. і кримськотатарські війська відбили плотину. Польське командування не зуміло забезпечити організований відступ. Битва під Пилявцями завершилась для польської армії поразкою. Але повстанців вона надихнула на нові битви. Головні сили укр. війська на чолі з Б.Хмельницьким двинулися на Львів.