38. Теорії походження кр.

У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук Г.Байєр та Г.Міллер обґрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду про прикликання варягів на Русь, ці вчені висунули тезу щодо скандинавського походження Давньоруської держави. Основні положення: - Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині ХІ ст. фіни називали шведів; - більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією (911, 944), мають скандинавське походження – Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд та ін.; - візантійський імператор Константин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією»(бл.950) наводить як слов’янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв мають давньонорманське походження; - ісламські географи та мандрівники ІХ – Х ст. завжди чітко розділяли «русів» і «слов’ян».

На противагу антинорманісти стверджували: - назва «Русь» слов’янського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні; - про народ під назвою «руси» не згадує жодне давньонорманське джерело, включаючи саги; - один з найвідоміших ісламських письменників Ібн-Хордадберг (бл. 830-880) чітко називає русів слов’янським племенем.

Була поширена хозарська гіпотеза, яка виводила коріння КР з Хозарського каганату. Її автор, професор Гарвардського університету (США) О.Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов’янського походження Русі. На його думку, поляни були не слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка – спадкоємницею роду Кия, який заснував Київ у VIII ст.. Але археологічні дослідження свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури, а пам’ятки хозарської культури не знаходяться.

Отже, паросток державності КР не був завезений із-за моря варягами чи пересаджений сусідами-хозарами. Він зріс на місцевому ґрунті задовго до ХІ ст. внаслідок складного і тривалого соціально-економічного та культурного розвитку слов’янського суспільства.

39. Українські землі в епоху палеоліту.

Ранній палеоліт. Найдавніша людина на землях України з'явилася приблизно 1 мільйон років тому, за доби раннього, палеоліту. Це були людські істоти, названі в науці архантропами. Вели рухливе життя мисливців і збирачів. Користувались примітивними знаряддями: дерев'яними киями та загостреними палицями, а також зробленими з різних порід каменю, найчастіше з кременю, ручними рубилами. Вогонь був уже знаний первісній людині з лісових пожеж, блискавиць, вибухів вулканів, але сама вона, очевидно, ще не вміла його розпалити. Сліди перебування перших поселенців на землях України виявлені на Закарпатті, Середньому Дністрі, поблизу Житомира, на Донеччині та в Криму. Неподалік селища Королево на Закарпатті виявлено 15 культурних шарів палеолітичної доби.

Середній палеоліт. Приблизно 150 тис. років тому, за доби середнього палеоліту з'являються люди нового фізичного типу неандертальці. Вдосконалюється виробництво крем'яних і кам'яних знарядь. Неандертальці живуть у довготривалих таборах, розташованих на берегах великих рік, будують перші житла і користуються вогнем. Тоді ж зароджується мова, виникає родовий лад, виготовляє перший одяг зі шкір. Відомо вже понад 200 поселень неандертальців: у Наддніпрянщині і Подесенні, Прикарпатті та Закарпатті тощо. Унікальні археологічні дослідження проведено на берегах Дністра у Чернівецькій області, де на поселенні мустьєрської доби поблизу с. Молодово знайдено наземні житла віком 44 тис. років. Вони споруджувались з велетенських кісток, черепів і бивнів мамонтів, дерева, накривались зверху шкірами.

Пізній палеоліт. Цей період охоплює понад 25 тис. років (тривав від 40 до 11 тис. років тому). Приблизно 40 тис. років тому в Україні з'являється (людина розумна), інакша її назва кроманьйонець. В межах України відомо близько 800 пізньопалеолітичних пам'яток. Кроманьйонці жили також по берегах Дніпра, Десни, у східній частині України, а також у Криму, вони вже об'єднувались у племена. Кроманьйонець уперше в історії почав широко використовувати кістку для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас.Люди пізньопалеолітичної доби вже мали досить складні вірування, властиві первісним мисливцям..