25 (26) Піднесення української культури в XVI – XVII ст.

У XIV – першій половині XVII ст. культура України розвивалася в складних умовах. Роз’єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру – це гальмувало розвиток продуктивних сил, формування української народності і становлення української національної культури. Усна Народна Творчість. Найяскравіше формування української мови і участь народних мас у творенні духовної культури виявилися в усній народній творчості. Особливе місце в УНР цього періоду займають історичні пісні та народні думи. У думах оспівується боротьба проти польських загарбників, проти турецьких гнобителів, показується відвага й хоробрість борців. Освіта. Школи існували при монастирях, церквах, благодійних установах і в маєтках деяких феодалів. Учителями були дяки, що навчали дітей елементарної грамоти, молитов, церковного співу. Окремі представники верхівки здобували знання в школах Польщі, Чехії, Німеччини.На кінці XVI – поч. XVII ст., у зв’язку з наступом католицизму й насадженням на Україні уніатства загострюється боротьба і в галузі шкільної освіти. У 1570 р єзуїти відкрили свою колегію. Але основна маса залишилася вірною православ’ю і не посилала дітей навчатися ні до єзуїтських колегій, ні до уніатських шкіл. Найважливіше значення мали православні слов’яно-руські школи. Також існували братські школи, які мали демократичний характер, у них навчалися діти міщан, козаків, нижчого духівництва, дрібної шляхти. Крім братських шкіл при церквах у селах існували численні парафіяльні школи, в яких навчалися діти селян і козаків. Література. Піднесення визвольної боротьби проти шляхетської Польщі, становлення укр. мови, книгодрукування – все це спричинилося до інтенсивного розвитку укр. літератури. Розвивалася оригінальна і поширювальна літ-ра. Одночасно з традиційними жанрами в літ-рі виникали і нові жанри, передмови й післямови до книжок.Найбільше значення мала полемічна літ-ра. Письменники-полемісти з величезною пристрастю викривали агресивні наміри папи римського й католицизму.

24. Періодизація і характеристика основних етапів історії України. Джерела її вивчення

Основні періоди в українській історії:

1.Стародавня доба. Починаючи з епохи бронзи зароджується праслов’янський етнічний масив, формуться їх культура.

1.Київсько-Галицький період (друга половина ІХ – 40-ві рр. XIV ст.). Найважливіші фактори: запровадження християнства і встановлення династичних зв’язків із державами Західної Європи.

2.Литовсько-польська доба української історії (40-ві рр. XIV ст. – 1648 р.) Відбувалася боротьба за Україну різних політичних сил, виникає козацтво як свідчення постійного прагнення українців до свободи і як феномен національно-релігійної боротьби.

3. Українські землі в роки національної революції та Гетьманщини (1648 р. – кінець XVIII ст. Основний зміст історичного процесу у XVIII ст. становить боротьба гетьманської держави з царською адміністрацією, яка зрештою завершилася ліквідацією гетьманської держави. Наприкінці XVIII ст. Річ Посполита зникає з політичної карти Європи, і українські землі опиняються у складі двох держав – Росії та Австрії.

4. Українські землі в роки російсько-австрійського панування та національного відродження (кінець XVIII ст. – 1917р. Російський царизм переслідував і знищував українську мову і культуру. Із кінця XVIII ст. розпочалося українське національне відродження. Економіка українських земель підпорядков. інтересам Росії та Австрії.

5. Українські землі в роки національно-демократичної революції та боротьби за возз’єднання (1917-1920 рр.). Характеризується наполегливою революційною боротьбою українського народу за відродження української державності. Послідовними етапами революції були УНР доби Центральної Ради, Українська держава – гетьманат П.Скоропадського, УНР доби Директорії. Боротьба західних українців проти польського панування і утворення ЗУНР. У цей період було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР.

6. Україна в радянську добу (1921р. – серпень 1991р.). Період радянсько-російського панування на українських землях позначений впровадженням радикального соціалістичного, політичного й економічного порядку. Особливо негативний вплив на становище народу мала жорстока колективізація, що супроводжувалася голодомором, воєнно-комуністичний штурм кінця 1920-х – початку 1930-х років. Системна криза зумовила перебудовні процеси другої половини 1980-х рр., які привели до піднесення національно-визвольного руху, суверенізації УРСР і народження незалежної України.

7. Україна в роки незалежності. Період був започаткований проголошенням 24 серпня 1991 р. Акта незалежності України.

Джерела вивчення української історії. Історичне джерело – це носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи та суспільних відносин і відображає той чи інший бік людської діяльності. Їх поділяють на: 1) релікти історичної дійсності: знаряддя праці, зброя, посуд, прикраси, руїни міст і фортець, храми, історичні пісні, думи тощо; 2) ті, які подають історичну інформацію опосередковано. Це оповіді, розповіді про події минулого. Виділяють такі типи історичних джерел: письмові, усні, речові, етнографічні, фотодокументи, фотодокументи.

27 Повстання 1620 – 1630 рр.

Повстання 1625 р. Куруківська угода. Після закінчення Хотинської війни польські магнати, старости й воєводи намагалися закріпачити вільних селян і нереєстрових козаків. Українські селяни, козаки й міщани продовжували збройну боротьбу проти наступу польських феодалів. Для придушення селянсько-козацьких повстань польський уряд восени послав своє військо на чолі з гетьманом С.Конєцпольським. Воно почало бої проти повстанців. Але місцеві повстанці об’єдналися із запорожцями, очолювані гетьманом М.Жмайлом, чинили впертий опір польським військам. Битва відбулася біля Курукового озера , в урочищі Ведмежі Лози. Конєцпольський змушений був розпочати з козаками переговори і в результаті була укладена Куруківська угода,яка була спрямована проти інтересів народних мас. Козацький реєстр збільшувався до 6 тис. чол. Реєстровці підлягали гетьманові, якого вони мали право обирати. Усі козаки, що залишилися поза реєстром повинні були повернутися до своїх панів і виконувати кріпацькі обов’язки. Куруківська угода задовольняла інтереси лише козацької верхівки. Одним з найважливіших наслідків Куруківської угоди був остаточний поділ козацтва на дві групи: 1) реєстрових і 2) нереєстрових.

Повстання 1630 р. Головною причиною повстань 30-х рр. XVII ст. було дальше посилення феодального гніту на території Подніпров’я і всієї Південно-Східної України. Усі селяни мали стати кріпаками, виконувати тяжку панщину на феодалів.Причиною нового повстання стала сутичка між реєстровими козаками (Григорій Чорний) і нереєстровими (Тарас Федорович (Трясило)). У 1630 р Тарас Федорович виступив із Січі.Повстання швидко поширювалося і незабаром охопило Лівобережжя в басейні р. Трубіж на Полтавщині. Повстанці під проводом Тараса Федоровича зайняли Канів, а потім Переяслав. Свої сили він зосередив у Переяславі. Найжорстокіший бій відбувся 15 травня, коли повстанці вщент розгромили Золоту роту, яка охороняла штаб Конєцпольського.Розгром військ змусив Конєцпольського почати переговори з заможним козацтвом. 29 травня 1603 р було укладено угоду, за якою основні умови Куруківського договору зберігалися, але реєстр збільшувався до 8 тис. чол. Розгром польсько-шляхетського війська в бою під Переяславом мав велике значення, бо він утверджував в масах українського народу віру в можливість скинути ярмо шляхетської Польщі. Селяни, міщани, нереєстрові козаки були незадоволені угодою і продовжували боротьбу.