3.3. Бортові автоматизовані системи контролю

Залежно від характеру виконуваних завдань, бортові АСК поділяють на вмонтовані в обладнання і зовнішні (відносно обладнання).

Умонтовані АСК. Умонтовані засоби контролю встановлюються найчастіше в об’єктах радіоелектронного обладнання: в радіолокаційних станціях, в апаратурі радіонавігації і посадки, в радіовисотомірах та ін. Як правило, вмонтовані АСК – це нескладні пристрої, які виконують якісний оперативний контроль працездатності контрольованої апаратури за принципом watch – dog (сторожовий собака). Згідно з цим принципом, апаратура самостійно виробляє сигнал певного типу в тому разі, коли її головні параметри перебувають у нормі. Але варто хоча б одному з цих параметрів вийти за межі норми, як згаданий сигнал зникає або ж переходить в інший тип, в результаті чого на індикаторі з’являється світовий сигнал “несправність”.

Зовнішні бортові АСК. Комплексні (централізовані) бортові АСК повністю контролюють літак, двигуни і все бортове обладнання в обсязі передпольотної підготовки. Але головне призначення комплексних АСК – контролювати роботу авіаційної техніки в польоті. Інформація про стан усіх агрегатів і установок після оброблення видається екіпажеві у вигляді світлових і мовних сигналів. Екіпажі звільняються від утомливої необхідності постійно слідкувати за показаннями кількох десятків приладів, встановлених у кабіні.

Відомості про відмови в контрольованій апаратурі відразу ж передаються на пульт керування польотами, а також – в інженерно-авіаційну службу.

Комплексні БАСК за своєю структурою (рис.3.3) мають багато спільного з наземними комплексними АСК.

Принцип дії АСК, структура якої показана на рис.3.3, такий: генератори імітуючих сигналів (ГІС), які вмонтовані в окремі об’єкти контролю (ОК1, ОК2,…ОКN), за командами, що надходять із комп’ютера, надсилають свої сигнали у відповідні електричні кола і пристрої ОК; вихідні сигнали ОК, нормалізовані спеціально введеними до складу ОК первинними перетворювачами (ПП), подаються через місцеві і центральний комутатори на перетворювач сигналів “аналог – код”, а з нього – на пристрій уведення-виведення інформації (ПУВ), який відіграє роль головного регулятора потоку інформації, що циркулює між комп’ютером і рештою пристроїв системи; із ПУВ значення виміряних параметрів надходять у комп’ютер, де порівнюються з

номінальними і допусковими величинами, записаними у довготривалому запам’ятовувальному пристрої. У результаті порівняння визначається величина і знак відхилення виміряного параметра від його номінального значення, а також співвідношення відхилення і допуску.

Якщо всі контрольовані параметри перебувають у допускових межах, результати контролю з комп’ютера через ПУВ і місцевий комутатор надходять до кількох блоків спеціального призначення. Один з них – блок індикації – видає оперативну інформацію екіпажу в польоті. Решта блоків накопичує інформацію для використання її після посадки літака. Блок друку фіксує цифрову інформацію про стан об’єктів контролю в польоті. Блок реєстрації експлуатаційних параметрів записує значення визначальних і прогнозуючих параметрів. Інформація, накопичена цими двома блоками, використовується на землі для організації технічного обслуговування. Блок аварійних параметрів записує режими роботи авіаційних двигунів, основні параметри польоту, положення основних органів керування літаком та деякі інші параметри, які після відповідного аналізу на землі можуть дати об’єктивні відомості про виникнення аварійних ситуацій і режимів польоту.

Якщо в результаті контролю визначальних параметрів виявиться вихід за допускову межу одного або кількох параметрів, автоматично вводиться в дію підпрограма пошуку місць відмов і встановлення їх причин. Реалізація таких підпрограм пов’язана з необхідністю контролю допоміжних параметрів об’єктів контролю, які контролюються в тій же структурі, проходячи той же шлях перетворень, що й визначальні параметри. У комп’ютері вони також порівнюються з номінальними і допусковими величинами, записаними в пам’яті. Програми контролю допоміжних параметрів побудовані так, що після операцій порівняння і розв’язання деяких нескладних логічних задач, формується результат, який вказує на номер зйомного несправного елемента об’єкта контролю.

Крім того, інформація про несправні блоки та інші зйомні елементи надходить у буферний запам’ятовувальний пристрій, а з нього до зв’язкової радіостанції, яка автоматично, за своєю програмою, передає цю інформацію на землю. За наявності на борту резервної апаратури, вона може бути автоматично ввімкнена за командою комп’ютера. Автоматичне ввімкнення резерву – це перший крок на шляху об’єднання засобів контролю і засобів керування польотом літака в єдину систему. За цим об’єднанням – майбутнє бортової авіоніки.

Останніми роками з’являються нові, більш досконалі системи контролю, дані з яких безперервно, впродовж усього польоту літака, надходять через супутникові канали зв’язку до наземних засобів, де їх фіксують і проводять прогнозування безвідмовної роботи бортового обладнання в режимі реального часу [22].