- •Структура і характеристики автоматизованих систем контролю
- •1. Автоматизовані системи контролю і безпека польотів
- •1.1. Основні поняття з контролю та діагностування
- •1.2. Безпека польотів і надійність авіатехніки
- •1. 3. Два основні завдання автоматизованої системи контролю
- •2. Літак як об’єкт контролю
- •3. Класифікація, типи і структура засобів контролю
- •3.1. Класифікація
- •3.2. Наземні автоматизовані системи контролю
- •3.3. Бортові автоматизовані системи контролю
- •3.4. Наземно-бортові автоматизовані системи контролю
- •4. Основні характеристики автоматизованих систем контролю
- •4.1. Тривалість технічного контролю
- •4.2. Повнота технічного контролю
- •4.3. Надійність автоматизованої системи контролю
- •4.4. Глибина пошуку місця відмови
- •4.5. Достовірність контролю
- •5. Види контролю. Допуски параметрів
- •6. Точність каналів контролю
- •7. Достовірність контролю
- •7.1. Показники достовірності контролю
- •Розв’язування.
- •7.2. Оцінювання показників достовірності контролю
- •7.3. Точність, яка забезпечує задану достовірність
- •Ефективність контролю та його забезпечення
- •8. Самоконтроль автоматизованих систем контролю
- •8.1. Принципи організації самоконтролю автоматизованих систем контролю Умови реалізації самоконтролю
- •Типові операції з організації самоконтролю
- •Метод “розкручування” в самоконтролі
- •8.2. Використання надлишковості для самоконтролю автоматизованої системи контролю
- •Самопошук відмов аск
- •8.3. Достовірність самоконтролю автоматизованої системи контролю
- •8.4. Визначення вимог до характеристик достовірності
- •8.5. Вплив самоконтролю та контролю на надійність об’єкта
- •9. Ефективність контролю
- •10. Апаратне, програмне та метрологічне забезпечення автоматизованих систем контролю
- •10.1. Апаратне забезпечення
- •10.2. Програмне забезпечення
- •10.3. Метрологічне забезпечення
- •11. Контролепридатність об’єкта
- •12. Прогнозуючий контроль
- •12.1. Основні визначення. Алгоритми прогнозуючого контролю
- •12.2. Достовірність прогнозуючого контролю. Показники достовірності
- •12.3. Оцінювання достовірності прогнозуючого контролю
3.2. Наземні автоматизовані системи контролю
Перші НАСК з’явилися на заводах, які виготовляли радіоелектронну апаратуру, і були реалізовані у вигляді стаціонарного цехового обладнання. Пізніше з’явилися АСК, які були розміщені в автофургонах і призначалися для мобільного оперативного контролю авіаційного обладнання в процесі його технічного обслуговування. Цей поділ на стаціонарні і мобільні АСК існує й нині.
Стаціонарні АСК
Стаціонарні АСК застосовуються на великих базових аеродромах, на випробувальних полігонах, на ремонтних підприємствах. Вони призначені для детальної перевірки демонтованого обладнання і локалізації місць відмов.
До складу стаціонарних НАСК уходять такі складові частини (рис. 3.1): пристрій зв’язку з об’єктами контролю, блок генераторів стимулюючих сигналів, комп’ютер, індикатор і реєстратор інформації, пульт управління.
Рис. 3.1.Типова структура стаціонарної АСК
Об’єкт контролю через свої з’єднувачі підключається до пристрою зв’язку, до складу якого входять комутатори стимулюючих сигналів і комутатори сигналів реакцій, а також нормалізатори і перетворювачі типу “аналог – цифровий код”.
За командами комп’ютера з блоку генераторів стимулюючих сигналів, через комутатори пристрою зв’язку, на входи об’єктів контролю надходять сигнали імітації (сигнали стимуляції) відповідного генератора, а в зворотному напрямі – від об’єктів контролю на пристрій зв’язку – надходять сигнали реакцій, параметри яких підлягають вимірюванню. У пристрої зв’язку ці сигнали вимірюються, перетворюються у двійковий код і подаються на комп’ютер. У пам’яті комп’ютера записані номінальні величини і допуски всіх контрольованих параметрів, з якими порівнюються виміряні величини.
Головними перевагами наземних стаціонарних АСК є їх висока швидкодія, висока точність вимірювань параметрів, здатність локалізувати місця пошкоджень в апаратурі. У них можна створити умови для перевірки динамічних режимів роботи обладнання, що, безперечно, підвищує достовірність контролю.
Отже, безумовною перевагою стаціонарних АСК є їх широка універсальність. Недоліком же цього виду АСК є їх складність, і як наслідок – висока вартість виготовлення і експлуатації.
Мобільні автоматизовані системи контролю
Мобільні АСК призначені для контролю авіаційної техніки на етапах передпольотної і попередньої підготовок, тобто безпосередньо на стоянках літаків. Вони, як правило, розміщуються в спеціально обладнаних причепах, фургонах або кузовах автомобілів.
Сучасні мобільні АСК, які побудовані на базі комп’ютерів, можуть контролювати повністю весь літак і його обладнання. Але найбільш поширені ті з них, які призначені для контролю тільки деяких видів обладнання, наприклад, радіоелектронного або пілотажно-навігаційного. Типова структура мобільної наземної АСК показана на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Типова структура мобільної АСК
Основною ланкою АСК є спеціалізований комп’ютер, у якому записані програми перевірки обладнання, номінальні значення контрольованих параметрів і допуски на них. Імітуючі сигнали з блоку генераторів сигналів через комутатор подаються на входи об’єкта контролю. У відповідь сигнали реакцій через відповідний комутатор подаються у зворотному напрямку на блок нормалізаторів, де величина параметра приводиться до встановленого діапазону значень, перетворюється у двійковий код і подається на вхід комп’ютера. Виміряні значення параметрів порівнюються в комп’ютері із записаними в ньому номінальними і допусковими значеннями, а результати порівнянь подаються на пристрої індикації та реєстрації.
Головна перевага наземних мобільних АСК полягає в суттєвому скороченні тривалості контролю авіаційної техніки – приблизно в 5-8 разів порівняно з тривалістю підготовки літака за допомогою ручної контрольно-перевіряльної апаратури. Крім того, суттєвою перевагою таких АСК є високі показники достовірності результатів контролю. Перевагою також є те, що такі АСК не потребують суттєвих додаткових засобів на борту літака для організації контролю.
Основний недолік НАСК – неможливість створення для них рівномірного завантаження, оскільки АСК повинна переміщуватися в процесі передпольотної підготовки від одного літака до іншого. Поки контролюється один літак, решта чекають своєї черги. Збільшення ж кількості АСК для підвищення пропускної спроможності призводить до зниження економічних показників.
З розвитком авіоніки все більше й більше завдань оперативного контролю перекладають на бортові АСК. Але в багатьох випадках розумне поєднання бортових і наземних засобів контролю залишається економічно раціональним.