Ефективність контролю та його забезпечення

8. Самоконтроль автоматизованих систем контролю

Поняття “самоконтроль” трапляється в найрізноманітніших сферах людської діяльності і застосовується в складних системах управління, здатних до самоперевірки. Не є винятком і сама людина, як надскладна високоорганізована система. За тлумачним словником “самоконтроль” – це здатність контролювати свої дії, свої вчинки. Людина щоденно проводить операції самоконтролю, оцінюючи свій стан, свої можливості для виконання різноманітних функцій – від простих трудових операцій до складних форм громадської діяльності. “Коли я приміряюсь до президентського крісла у Білому домі, мені здається – не підходжу. Коли ж порівнюю себе з тим, хто в ньому сидить, сумніви зникають” – приблизно так виклав результат свого самоконтролю майбутній президент США на передвиборних змаганнях.

Самоконтроль у техніці вирішує аналогічне, але вужче завдання – визначення технічного стану об’єкта за допомогою засобів самого об’єкта.

Поняття “самоконтроль” у вітчизняній науково-технічній літературі застосовують поряд з іншими близькими поняттями: самоперевірка, самотестування, самодіагностика. В іноземній літературі трапляються їхні відповідники: self-monitoring (самоконтроль), self-verifying (самоперевірка), self-diagnosing (самодіагностика), self-testing (самотестування), built in test (BIT) – тестування АСК, що використовує ресурси самої АСК [23] та ін.

8.1. Принципи організації самоконтролю автоматизованих систем контролю Умови реалізації самоконтролю

Як правило, об’єкт самоконтролю перебуває у пасивному стані, в якому він нічим не виявляє свою внутрішню суть, у тому числі – свої дефекти. Щоб змусити об’єкт відкрити свої переваги або недоліки, його необхідно активізувати – перевести в інший, образно кажучи, “прозорий” стан, більш зручний для розгляду та аналізу. Наприклад, подати на нього стимулюючі впливи, змінити умови зовнішнього середовища і т.д. Тому першою умовою реалізації самоконтролю є, по-перше, принципова можливість існування такого “прозорого” стану, а по-друге – наявність засобів активізації, необхідних для переведення об’єкта в цей стан. Засоби активізації можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми стосовно об’єкта.

Наступною умовою реалізації самоконтролю є існування певних ознак (параметрів) активізованого об’єкта, які прямо або посередньо пов’язані з його станом (якістю), а також наявність засобів для оцінювання цих ознак. В об’єктах авіаційної техніки такими ознаками є технічні параметри, які визначають технічний стан об’єктів: коефіцієнт передачі, чутливість, напруга, струм, частота, провідність, тиск і т.д. Вказані ознаки вимірюють, обчислюють, контролюють за допомогою засобів самого об’єкта або ж зовнішніх засобів.

І нарешті, третьою умовою реалізації самоконтролю є наявність правила прийняття рішення (розв’язувального правила), а також наявність засобів для реалізації цього правила. Розв’язувальне правило – це певна послідовність арифметико-логічних операцій, які необхідно виконати з отриманими оцінками ознак об’єкта для визначення результату самоконтролю. Тип розв’язувального правила залежить від типу й мети самоконтролю. Засоби реалізації розв’язувального правила теж можуть бути як у складі об’єкта самоконтролю, так і поза ним.

Отже, з попередніх міркувань випливає, що множина умов реалізації самоконтролю складається з двох підмножин, які відображають відповідно методичне та інструментальне забезпечення завдань самоконтролю. Підмножина методичних умов потребує відповідей на тріаду таких запитань:

1. Як активізувати – в який із “прозорих” станів необхідно перевести об’єкт?

2. Що оцінити – які ознаки активізованого об’єкта необхідно оцінити?

3. Як вирішити – яке розв’язувальне правило необхідно застосувати?

Підмножина інструментальних умов потребує відповідей на тріаду таких запитань:

1. Чим активізувати – якими засобами активізувати об’єкт?

2. Чим оцінити – якими засобами оцінити ознаки активізованого об’єкта?

3. Чим вирішити – якими засобами реалізувати розв’язувальне правило?

Зі сказаного випливає, що міра участі власних засобів об’єкта в реалізації самоконтролю може бути різною. У тому крайньому випадку, коли власні засоби об’єкта забезпечують всі три умови реалізації самоконтролю (активізацію об’єкта, оцінку ознак і прийняття рішення), маємо незалежний від зовнішніх засобів повноцінний самоконтроль. В іншому крайньому випадку, коли всі три умови забезпечуються зовнішніми засобами, самоконтроль переходить у контроль. Проміжні варіанти можна віднести або до контролю або до залежного самоконтролю, беручи до уваги те, які засоби вважати пріоритетними. Зазвичай пріоритет надають засобам реалізації розв’язувального правила.

Розглянемо, наприклад, умови контролю стану здоров'я людини за її температурою. Перша умова – це активізація об’єкта шляхом встановлення контакту його тіла з термометром. Друга умова – оцінка температури тіла шляхом відліку показань приладу. Третя умова – реалізація розв’язувального правила: “якщо температура нижча або дорівнює 37 ºС, людина здорова, якщо вища – хвора”. Залежно від того, ким забезпечується виконання перелічених умов (суб’єктом самоконтролю чи іншою особою), описаний експеримент можна віднести в одному випадку до самоконтролю, в іншому – до контролю. Отже, межа між контролем і самоконтролем доволі умовна, і основні відмінності між ними лежать не в методичному, а в ресурсному плані, оскільки самоконтроль має більш обмежені ресурсні можливості, аніж контроль. Тому реалізація самоконтролю часто пов’язана з пошуком нестандартних прийомів, додатковими витратами на створення засобів, що компенсують ресурсний дефіцит. Але понесені витрати обов’язково окуповуються, оскільки наявність самоконтролю забезпечує високу готовність об’єкта та економію коштів на його експлуатацію.