3. Суспільна стабільність та безпека, їх соціальна цінність. Соціальні загрози суспільній безпеці.

Соціальна стабільність – сталий стан соціальної системи , що дозволяє їй ефективно функціонувати й розвиватися в умовах зовнішніх і внутрішніх впливів, зберігаючи свою структуру й основні якісні параметри. Механізмами, що забезпечують соціальну стабільність є соціальні інститути держави та громадянського суспільства.

У сучасному світі спостерігається низка загроз суспільній небезпеці:

1) загроза життю і безпеці;

2) загроза втрати соціального комфорту ( соціальні поневіряння);

3) загроза втрати культурно-психологічного комфорту ( у тому числі ціннісний, ідеологічний, релігійний дискомфорт).

Якщо суспільство розвивається, то воно неминуче повинно і занепадати, руйнуватися. Руйнування суспільства – це втрата ним здатності до самовідтворення , знецінення своєї якісної визначеності, ідентичності Якщо проаналізувати розпад СРСР у 1991 р. , то видно, що була втрачена здатність відтворення структурної єдності соціальних відносин на певній території. Руйнування суспільства супроводжується різноманітними видами порушень у ціннісно-нормативній системі суспільства. Цей процес у соціології має назву аномія.

Аномія ( з давньогрецької – беззаконня, відсутність норм) – такий стан суспільства , за якого значна частина його членів, знаючи про існування обов’язкових соціальних норм, ставляться до них негативно або байдуже.

Стан аномії можливий як наслідок погіршення життя, кризи, так і за умов матеріального добробуту у суспільстві.

При аномії:

• Індивід випадає з ритму, втрачає здатність пристосуватися до нового стану і нових вимог суспільства;

• Зникають чіткі норми і правила поведінки;

• Руйнуються суспільні цінності;

• Маргіналізуються деякі суспільні групи.

Маргіналізація – це пограничний стан індивіда або соціальної групи щодо суспільства чи певної суспільної верстви.

Маргінал – це людина, яка не зуміла пристосуватися до домінуючої культури чи субкультури і виявилася витісненою на «узбіччя» соціального життя.

Аномія є способом пристосування суспільства до певної ситуації. Ступінь свободи зростає, відсутні тверді життєві цілі, норми і взірці поведінки. Це ставить багатьох в непевне соціальне становище, позбавляє колективної солідарності, відчуття єдності з конкретною групою і суспільством. Звідси – зростання злочинності, порушень правил поведінки і норм моралі. Особливої концентрації аномія досягає в економічній сфері.

Одна з головних причини аномії – втрата звичних функцій інститутами і групами , які є проміжними ланками між індивідом і державою. Виникає своєрідний психологічний парадокс : людина відчуває себе захищенішою і вільнішою в жорсткій закритій системі з малим вибором занять і обмеженими можливостями, аніж в умовах непевності у відкритій системі з універсальними нормами, які є формально рівними для всіх.

Висновок

Суспільство – це світ людей. Людина живе у цьому світі. Вона в ньому народжується, розвивається, стає особистістю. Через нього сприймає певні знання, цінності, норми поведінки. Через нього включається в різні види діяльності, взаємодіє з оточенням, набуває певного соціального становища. Кожне суспільство є внутрішньо неоднорідним , бо складається з частин – спільнот, що їх творять люди, відмінні одні від одних за ознаками, які мають природний характер, чи виникають в результаті їх суспільного співжиття.

Завдання для осмислення матеріалу та самостійної перевірки знань:

I. Дайте відповідь на питання:

1. Що таке соціалізація?

2. Що таке суспільство?

3. Назвіть основні елементи соціальної структури суспільства. Охарактеризуйте їх.

4. Що таке соціальна стратифікація?

5. Які спільноти були головними в Стародавньому Римі, Середньовічній Франції, Україні XY-XYII ст., Радянському Союзі?

6. Які спільноти відіграють головну роль у соціальній структурі сучасної України?

7. Які існують загрози соціальній безпеці?

8. Що таке соціальна аномія? Які її причини і наслідки?

9. Чи може змінитися соціальна стратифікація суспільства? Чим може бути зумовлений цей процес?

10. Чому соціальній стабільності надається таке важливе значення ? До чого може призвести соціальна нестабільність?

II. Уявіть собі групу людей, яка після того як корабель , на якому вони подорожували, затонув, опинилися на безлюдному острові.

1) Поміркуйте, чи буде однорідною спільнота людей на цьому острові.

2) Запропонуйте власні варіанти розділення цієї спільноти.

III. Підготуйте доповідь на одну із запропонованих тем:

1. «Тенденції розвитку соціальної структури в сучасній Україні».

2. «Міжнародна співпраця в галузі подолання та попередження наслідків глобальних проблем» (декілька студентів).

Тема : « Соціальна мобільність».

Мета: сформувати уявлення про поняття соціальної мобільності; знання про роль спілкування і співпраці як засобу існування суспільства, уміння розуміти та порівнювати поняття « соціальна мобільність» ,

« міжгенераційна мобільність» , «внутрішньо генерацій на мобільність»; характеризувати співпрацю як перспективу розвитку соціуму; аналізувати форми участі громадян у суспільному житті; формувати риси характеру людини, яка бере активну участь у житті суспільства.

Основні поняття:

- соціальна мобільність- це процес переміщення індивідів між ієрархічними або іншими елементами соціальної структури;

- міжгенераційна мобільність – перехід із однієї страти в іншу;

- внутрішньогенераційна мобільність – переміщення в межах окремої страти;

- маргіналізація - втрата особистої належності до певної соціальної групи з її нормами і цінностями без входження до іншої;

-комунікація - це обмін між людьми та іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений низкою соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у певному суспільстві;

комунікативність – це процес взаємодії між людьми, під час якої виникають, виявляються та формуються міжособистісні стосунки.

План вивчення нового матеріалу

1. Поняття соціальної мобільності.

2. Спілкування і співпраця як перспектива розвитку суспільства.

3. Поняття комунікації та комунікативності.

4. Участь у житті суспільства.