2. Однолітки. Дитячі та молодіжні організації в Україні.

Молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від 14 до 35 років , метою яких є здійснення й захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних , культурних та інших спільних інтересів.

Молодіжні та дитячі організації створюються та діють на засадах добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності. Молодіжні громадські організації можуть створюватися шляхом повідомлення без набуття статусу юридичної особи або реєстрації.

Засновниками молодіжних і дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та досягли 15-річного віку.

Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях може бути індивідуальним та колективним, фіксованим і нефіксованим.

Молодіжні організації залучаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування до розробки й обговорення проектів з питань державної молодіжної політики.

Структура молодіжного громадського руху складається з таких громадських об’єднань:

• Осередок молодіжного руху, найбільш важливою ланкою яких виступають молодіжні організації ( союзи, спілки, асоціації, рухи, тощо), які є різні за назвою, масштабами діяльності, політичним забарвленням;

• Різноманітні громадські та дитячі фонди ( Дитячий фонд України, Благодійний фонд підтримки робітничої та селянської молоді, Український фонд студентів, Фонд « Молода Україна»);

• Авторські клуби за інтересами, що відрізняються як за напрямками ( культурологічні, спортивні), так і за формою діяльності;

• Молодіжні об’єднання, що не мають чітко вираженої організаційної структури, програмових документів. « Неформальні групи – це групи людей, яких пов’язують особисті, не закріплені організаційно та не оформлені юридичні зв’язки:

• релігійні молодіжні об’єднання;

• молодіжні секції, філії при дорослих громадських організаціях і партіях;

• молодіжні підприємства, що діють при молодіжних громадських організаціях, а також окремі об’єднання молоді, які займаються виробничою, комерційною діяльністю не в межах громадських об’єднань ( молодіжний туризм);

• різноманітні студентські ( профспілкові організації студентів, органи студентського самоврядування).

Особливо активно студентський рух розвивався в період так званих « процесів перебудови2 – наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр.

Нині спостерігається як політична поляризація молоді, так і відсутність у значної кількості юнаків та дівчат політичних орієнтацій узагалі.

Молодіжний рух в Україні координує Український національний комітет

молодіжних організацій, який є незалежною неурядовою організацією та має статус Всеукраїнської спілки молодіжних і дитячих організацій . У своїй діяльності цей комітет керується законодавством України та власним статутом.

3. Молодіжна субкультура.

Субкультура – сукупність специфічних соціально-психологічних ознак ( норм, цінностей , стереотипів, уподобань), які впливають на стиль життя й мислення певних номінальних і реальних груп людей та дозволяють їм усвідомити й утвердити себе як «ми» на відміну від «вони» (решти представників соціуму).

Міра оформленості субкультури в цілому та вияв її окремих ознак пов’язані з віком і ступенем екстремальності умов життя її носіїв.

Соціальною базою формування тієї чи іншої субкультури можуть бути вікові , соціальні та професійні верстви населення, а також контактні групи всередині них, релігійні секти, об’єднання сексуальних меншин, масові неформальні течії ( хіпі, рокери, феміністки, екологісти), злочинні групи і організації, об’єднання за родом занять ( мисливці, шанувальники карт, більярду, комп’ютерники).

У номінальних, а частіше в реальних групах носіїв субкультури важливу роль відіграє сукупність забобонів, які вони поділяють і які можуть бути як безвинними, так і відверто антисоціальними ( наприклад, расизм у скінхедів). Забобони, з одного боку, відображають властиві субкультурі ціннісні орієнтації, а з другого - самі розглядатися як різновид субкультурних цінностей.

Норми поведінки , взаємодії, властиві субкультурам, суттєво відрізняються за змістом, сферами, їх регулятивного впливу.

Норми в просоціальних культурах змістовно в основному не суперечать суспільним нормам, а доповнюють і (або) трансформують їх, відображаючи специфічні умови життя й ціннісні орієнтації носіїв субкультури. В антисоціальних субкультурах норми прямо протиставлені суспільним. Тут залежно від умов життя й ціннісних орієнтацій їх носіїв наявні більш або менш трансформовані й частково анти суспільні норми, а також норми, характерні для конкретної субкультури ( наприклад у взаємодії зі «своїми» і «чужими»).

В антисоціальних, як правило, досить закритих субкультурах, нормативна регуляція є досить жорсткою. У багатьох соціальних субкультурах і в деяких протосоціальних регуляція може торкатися лише тих сфер життя, які констатують цю субкультуру ( захоплення музичним стилем), а ступінь імперативності регуляції залежить від ступеня відокремленості груп її носіїв.

У контактних субкультурних групах існує більш або менш жорстка статусна структура. Статус у цьому разі – становище людини в системі міжособистісних стосунків тієї або іншої групи, зумовлене її досягненнями в значущій для неї життєдіяльності , репутацією, авторитетом, престижем, впливом.

Ступінь жорсткості статусної структури в групах пов’язаний із характером субкультури, властивими її носіям ціннісними орієнтаціями й нормами. У закритих субкультурах статусна структура набуває крайнього ступеня жорсткості, визначаючи не тільки становище в ній людей, але багато в чому і їх життя, і долю загалом.

Неформальні групи , що мають антисоціальну спрямованість, створюють для своїх членів лише ілюзію добровільності та свободи. Насправді ними зазвичай керують лідери яскраво вираженого авторитарного складу, які прагнуть придушити решту членів. Така група своїми нормами , змістом життєдіяльності й стилем взаємин перетворює своїх членів на абсолютних маріонеток, позбавляючи їх права на вибір, інакомислення та «інакороблення», а нерідко – і права виходу з групи.

У кожній субкультури можна виявити більш або менш яскраво виражені спільні для її носіїв естетичні вподобання , захоплення, смаки, способи проведення дозвілля, які визначаються їхніми віковими та соціокультурними особливостями , умовами життя і наявними можливостями , а також модою.

Мода легко поширюється від однієї соціальної групи до іншої , зазначаючи водночас більш або менш значних трансформацій, які залежать від характеру того середовища, у якому мода функціонує ( статево—вікового й соціокультурного складу, ціннісних орієнтацій, умов життя тощо). Отже, можна говорити про особливості моди тих або інших субкультур.

Наслідування моди – найважливіша констатуюча ознака підлітково-юнацьких субкультур. Найвиразніше це виявляється в одязі, оформленні зовнішності ( зачіска, макіяж, татуювання), танцях, манері поведінки, розмові, музичних та інших естетичних уподобаннях.

Так, наприклад, мода в одязі й оформленні зовнішності в цілому має, умовно кажучи, загальний характер. Але в молодіжній субкультурі заведено дотримуватися її особливо скрупульозно. Вона має майже однакову значущість для обох статей. Водночас мода може більше або менше трансформуватися залежно від віку, соціально-культурної належності, а також мати деякі регіональні відмінності.

Мода визначає і іншу характерну рису субкультури – музичні вподобання. Захоплення певними напрямами та групами мають вікові, соціально-культурні, групові й регіональні особливості.

Однією з найочевидніших ознак субкультури є жаргон – своєрідний діалект, що відрізняє її носіїв.

Жаргон – багатошарове явище, яке містить у собі низку груп слів і виразів. Так, у підлітково-юнацькому жаргоні можливо вирізнити чотири лексичні групи. Перша – загальновживані слова й вирази, що набули в жаргоні іншого змістового значення ( «капуста», «зелень» - долари, «предки» - батьки). Друга –загальновживані слова і вирази, яким у жаргоні надається багатозначне експресивне забарвлення , що дозволяє вживати їх у значно більшій кількості випадків, ніж це дозволяють мовні норми («круто»). Третя – слова і вирази, уживані лише в жаргоні ( «бакси», «кльовий», «прикид» - англіцизми, слова з блатної лексики. Четверта – слова й вирази, уживані тільки в окремих регіонах, зокрема й ті, що мають корені в обласних діалектах.

У кожній субкультурі зароджується й побутує власний фольклор - комплекс словесних , музичних, ігрових , образотворчих видів творчості.

Словесний вид творчості об’єднує різні перекази з історії суспільства носіїв субкультури, про життя та « діяння», її легендарних представників, специфічні за змістом, віршовані й прозові твори, анекдоти.

Музичний фольклор – це переважно пісні , що виражають певне світосприйняття та ставлення до навколишнього середовища, почуття та прагнення , особливості стилю життя та мислення , що відображають та пропагують цінності та норми субкультури, розповідають про якість реальні або міфічні події з життя її носіїв.

Серед образотворчих видів фольклору слід вирізнити графіті. Термін «графіті» походить з італійської мови й означає «креслити лінії» , « писати карлючками», «видряпувати». Він позначає різноманітні недозволені написи, знаки, зроблені в будь-який спосіб ( крейдою, ручками й олівцями, маркерами, фарбою) на об’єктах суспільної та приватної власності ( стінах будинків, парканах, лавах, у транспорті, туалетах, ліфтах, на сходах, партах, столах і навіть на пам’ятках культури). Графіті містить у собі різноманітні повідомлення, лайки, вислови, малюнки, символи. Графіті – засіб утвердження групової ідентичності носіїв субкультури ( написання імен рок-символів, назв спорткоманд(, протест проти соціальних і культурних норм

( зображення татуйованих слів і символів), відображення агресивних реакцій на ту чи іншу дію або подію.

Завдання на осмислення матеріалу та самостійну перевірку знань

I.

1. Що таке соціалізація?

2. Назвіть агентів соціалізації.

3. Чи може навчання вдома за допомогою комп’ютера замінити школу? Відповідь обґрунтуйте.

4. Що таке учнівське самоврядування і як воно може здійснюватися?

5. Для чого потрібне студентське самоврядування?

6. Назвіть по п’ять прав , які мають студенти і викладачі.

7. Що, на вашу думку, означає поняття «активна громадянська позиція»?

8. Чи потрібні молодіжні організації?

9. Чому молодь не завжди охоче бере участь у роботі молодіжних організацій?

10. Чи можна молодіжну культуру назвати субкультурою7 Які особливості цієї субкультури ви б виділили?

II.

1.Напишіть невеликий твір-роздум на тему: « Молодіжна субкультура – позитивне чи негативне явище?»

2.Намалюйте модель школи майбутнього.

Тема: «Права, свободи та відповідальність».

Мета: сформувати розуміння поняття «права людини», «відповідальність»; розвивати вміння характеризувати еволюцію уявлень про права людини; аналізувати покоління прав людини та історичну зумовленість виникнення перших документів, що фіксують права людини; порівнювати спільне і відмінне в правах і свободах людини; аналізувати та висловлювати власну думку щодо основних свобод громадянина; пояснювати права громадянина і права людини як невід’ємні і набуті; розрізняти фундаментальні і громадянські права; застосовувати на прикладах право людини на вибір; висловлювати власну думку щодо толерантності та свободи віросповідання; оцінювати ступінь демократичності суспільства і держави щодо гарантованості громадянських і політичних прав і свобод; тлумачити права людини як норму життєдіяльності та розвитку індивідуальних рис особистості; використовувати власні права та формувати осмислене розуміння власної відповідальності перед суспільством; зіставляти власну відповідальність за свої вчинки та дотримання прав.

Основні поняття: права людини, свободи людини, права громадянина, фундаментальні права, громадянські права, толерантність, свобода віросповідання, політичні права та свободи, відповідальність.

План вивчення нового матеріалу:

1. Права людини в історії людства.

2. Поняття прав і свобод людини. Покоління прав людини.

3. Сутність відносин між людиною і державою.

4. Дотримання прав і відповідальність.