3. Поняття комунікації та комунікативності.

Комунікація – це обмін між людьми та іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений низкою соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у певному суспільстві.

Підходи до визначення змісту комунікації:

- механістичний – розглядає комунікацію як єдино спрямований процес передачі та прийому інформації;

- діяльний – розглядає комунікацію як процес спілкування , обміну думками, знаннями, почуттями, схемами поведінки, а також як спільну діяльність учасників комунікації, під час якої й виробляється спільний погляд на речі та дії з ними.

Комунікація виконує такі функції:

1) Інформаційна – означає, що завдяки комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

2) Експресивна – визначає здатність комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища.

3) Прагматитчна – означає, що комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.

Якість комунікації залежить від нашої комунікативності.

Комунікативність – це процес взаємодії між людьми, під час якої виникають, виявляються та формуються міжособистісні стосунки. Комунікативність передбачає обмін думками, почуттями, переживаннями.

Компоненти комунікативності:

• комунікабельність – здатність легко вступати в контакт і відчувати задоволення від процесу комунікації;

• альтруїзм – домінанта на інтересах співрозмовника;

• доброзичливість – здатність не лише відчувати, а й виявляти свою уважність і симпатію, уміння приймати іншого навіть тоді, коли не схвалюєш його вчинків, готовність підтримати інших.

Розвиток комунікативності особи починається з формування в людини такої спрямованості особи, коли цінність людського спілкування перебуває не на периферії, а в центрі системи ціннісних орієнтацій людини.

Усе це передбачає усвідомлення:

• власних потреб і ціннісних орієнтацій , техніки особистої праці;

• власних перцептивних умінь, тобто здатностей сприймати оточуюче без суб’єктивних спотворень і сталих упереджень щодо тих або інших проблем;

• готовості сприймати нове в зовнішньому середовищі;

• власних можливостей у розумінні норм і цінностей інших соціальних груп ( реальний інтернаціоналізм);

• власних почуттів і психічних станів у зв’язку з впливом чинників зовнішнього середовища;

• рівня своєї економічної культури ( ставлення до місця проживання - житла, землі як джерела продуктів харчування, рідного краю, архітектури);

Одним із центральних чинників комунікативності є здатність людини адекватно відображати індивідуальні особливості оточуючих.

Основними джерелами набуття людиною комунікативності є:

- життєвий досвід;

- мистецтво;

- загальна ерудиція;

- спеціальні наукові методи.

Провідна роль належить життєвому досвіду. Особливе місце у структурі життєвого досвіду посідає досвід міжособистісного спілкування. До сфери життєвого досвіду слід віднести також рівень досконалості професійної і побутової діяльності. Загальна ерудиція також є одним із необхідних компонентів комунікативності.

Висновок

Сучасне суспільство є неоднорідним , має багато нерозв’язаних проблем. Сьогодні, мабуть, як ніколи раніше, потрібна участь кожної людини в житті суспільства, і ця участь можлива завдяки демократичним перетворенням у світі.

Завдання для осмислення матеріалу і самостійної перевірки знань:

I. Дайте відповідь на питання:

1. Що таке соціальна мобільність? Від чого можуть залежати можливості соціальної мобільності?

2. Порівняйте поняття міжгенераційної та внутрішньогенераційної мобільності.

3. Які канали вертикальної соціальної мобільності вам відомі?

4. Що таке комунікація і комунікативність?

5. Назвіть компоненти комунікативності.

6. Яку роль відіграє спілкування в процесі соціалізації людини?

7. Чи був би плідним процес соціалізації та соціальної мобільності , якби люди не вміли співпрацювати між собою?

8. Наведіть приклади участі людей у житті суспільства в різні історичні епохи.

9. Яким чином сучасне молоде покоління може бути учасником суспільного життя?

10. Як така участь може вплинути на можливість соціальної мобільності сучасної молоді?

II.Наведіть відомі вам з історії, літератури, кінофільмів приклади соціальної мобільності та вкажіть , до якого виду вони належать.

III.Підготуйте творчу дослідну роботу на тему: « Можливості соціальної мобільності сучасної молодої людини в України».

IV. Завдання на випередження

Самостійно опрацюйте тему: « Права , свободи та відповідальність» та виконайте завдання до неї.

V. Підготуйтеся до семінару на тему: «Громадянське суспільство» за затвердженим планом.

Тема: «Політичні інститути та процеси (політика в житті суспільства)»

Мета : сформувати уявлення про політику як суспільне явище; розширити набуті раніше знання щодо політичної системи та політичних режимів і розуміння сутності та функцій політичних партій; розвивати вміння характеризувати політику як суспільне явище; визначати сутність політичної системи та її функції; розрізняти політичні системи та політичні режими; аналізувати політичну систему України; визначати місце держави в політичній системі; характеризувати класифікацію політичних партій; тлумачити поняття « лобізм», «опозиція»; визначати роль опозиції в житті суспільства; аналізувати значення політичної еліти та політичного лідерства в державі; висловлювати власну думку щодо того, яка еліта потрібна демократичній державі; формувати осмислене , критичне ставлення до політичного життя в країні.

Основні поняття:

- політика - це сфера діяльності груп, партій, індивідів, держави, пов’язана з реалізацією загальнозначущих інтересів за допомогою політичної влади;

- влада - це взаємодія, яка ґрунтується на нерівності індивідів, коли одна особа може примушувати іншу, або інших осіб до певних дій, незалежно від їхнього бажання, а іноді й всупереч йому;

- політичний режим - сукупність методів, прийомів і засобів реалізації політичної влади;

- політична партія - це ідеологічна організація, яка об’єднує найактивнішу і найбільш організовану частину соціальної спільноти, виражає і захищає інтереси цієї спільноти і здійснює практичну роботу для її задоволення;

- лобізм - скоординована практика відстоювання інтересів або чинники тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того чи іншого рішення .

- політична еліта - внутрішньо єдина соціальна сукупність осіб, яка становить меншість , але виступає суб’єктом підготовки і прийняття важливих стратегічних рішень у сфері політики.

План вивчення нового матеріалу

1. Політика як суспільне явище.

2. Політична система: сутність, структура, функції. Політична система України.

3. Політичні партії.

4. Опозиція. Лобізм.

5. Політична культура. Політична соціалізація.

6. Політична еліта та політичне лідерство.