3. Пряма та представницька демократія.

Із курсу правознавства відомо, що існують дві форми демократії: пряма та представницька. Згадайте:

1) Форми прямої демократії.

2) Яким чином здійснюється представницька демократія?

3) Назвіть основні принципи, на яких базується виборче право.

4) Що таке пасивне і активне виборче право?

5) Назвіть відомі вам виборчі системи.

Основні характеристики виборчих систем:

• Мажоритарні системи найпростіші і бувають одномандатні і багатомандатні. Вся територія поділяється на виборчі округи, від яких обирається по одному депутату( США, Великобританія, Канада, Франція). За багатомандатної мажоритарної системи кожен виборець має стільки голосів, стільки обирається депутатів від цього виборчого округу( вибори у місцеві органи влади Великобританії та Нової Зеландії).

• Пропорційні системи характеризуються розподілом депутатських мандатів пропорційно кількості голосів, поданих за кожну із партій у багатомандатних виборчих округах. При пропорційних виборчих системах виборці голосують насамперед за політичні партії, які представлені списком кандидатів. Меншою мірою виборці орієнтуються на конкретну особистість ( Австрія, Данія, Бельгія, Італія).

• Змішані системи , як правило, базуються на комбінації елементів пропорційної та мажоритарної систем ( ФРН).

Соціологи виділяють декілька моделей електоральної поведінки.

Модель «залежного виборця». Наголошує на тому, що одним із найголовніших факторів, який детермінує електоральну поведінку, є приналежність виборців до певних великих соціальних груп – політичних партій, класів, релігійних конфесій, етнічних спільнот. При цьому аналіз програм , позицій кандидатів з приводу тих чи інших конкретних проблем відіграє суттєво меншу роль, а сама процедура вибору не сприймається строго раціонально. Політичні уявлення і досвід «залежного виборця» часто є обмежені і неповні.

Модель «раціонального виборця» . Цей підхід ґрунтується на ідеї проведення аналогій між поведінкою виборця і споживачами на ринку. Перший вибирає серед різних партій, а другий – серед продуктів, які конкурують на ринку. Порівняно з попередньою моделлю, тут уже виборців не розглядають як стабільних і жорстко пов’язаних у своєму виборі з певною груповою ідентифікацією. Важлива роль у цій моделі належить фігурі партійного кандидата чи лідера. Виборець , приймаючи рішення , здебільшого ґрунтується на оцінці результатів його попередньої діяльності, а не на аналізі його обіцянки щодо майбутнього.

Когнітивна модель виборця ( від латин. – знання, пізнання). Суть цього підходу полягає у тому, що беручи за основу модель «раціонального виборця» її доповнюють ще сукупністю таких чинників: соціальний контекст, у якому проходять вибори; особливості політичної культури; індивідуальні системи цінностей виборця. Важливими факторами , які суттєво визначають електоральну поведінку, вважають вік і стать виборців, електоральні переваги батьків у юнацькі роки виборця, освіта, вплив сім’ї, друзів, членство у різних громадських організаціях, трактування виборцем минулого і майбутнього, попередній досвід голосування.

Висновок

Демократія – це не якась теоретико-політична конструкція чи моральний ідеал. Вона – суттєва потреба суспільного розвитку. В сучасних умовах політична демократія – не що інше, як життєва необхідність. Історія переконливо продемонструвала, що неможливо стати економічно розвинутою країною без політичної демократії. Можна сказати, що політична демократія врешті-решт вигідна економічно. Це закон розвитку сучасного економічного і політичного життя.

Завдання для осмислення матеріалу і самостійної перевірки знань:

I. Дайте відповідь на питання:

1. Чи всі ознаки демократичної держави діють в Україні?

2. Що потрібно зробити для вдосконалення демократії в Україні?

3. Як ви можете використати набуті вами знання про демократію?

II. Виконайте творчу дослідну роботу на тему: « Шляхи становлення та розвитку демократії в Україні»(декілька студентів).

III. Індивідуальне завдання на випередження: Підготуйте доповідь на тему: « Магдебурське право в Україні».

ТЕМА: « Поняття громади. Абсентеїзм.

Мета: закріпити вивчені на уроках правознавства поняття « громади» та характеристику місцевого самоврядування ; розвивати вміння пояснювати поняття «громада»; характеризувати місцеве самоврядування як особливу форму публічної влади; визначати характерні риси громадського та місцевого самоврядування ; співвідносити статті Європейської хартії місцевого самоврядування та українські законодавчі акти про місцеве самоврядування; характеризувати форми участі громадян в управлінні суспільством; сприяти участі школярів в шкільному самоврядуванні та розумінню його впливу на формування активного громадянина.

Основні поняття:

- громада – це спільноти всіх жителів міста, селища, села, об’єднані за місцем проживання;

- місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл , селища, міста - самостійно або під керівництвом органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

- громадське самоврядування – місцеві референдуми, громадські слухання та ініціативи;

- студентське самоврядування – це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління;

- абсентеїзм – неявка виборців на виборчі дільниці для голосування, а отже , їх відмова від реалізації свого активного виборчого права.

План вивчення нового матеріалу:

1. Поняття громади. Територіальне громадське та місцеве самоврядування.

2.Студентське самоврядування.

3. політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Абсентеїзм.