2.3 Види бунківських рахунків і порядок їх відкриття
Взаємовідносини підприємства з банком регламентуються Законом України та інструкцією №3.
Підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків в національній валюті чи в іноземній валюті.
Відкриваючи рахунки підприємству банк повідомляє податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку та НБУ впродовж трьох робочих днів.
Операції за рахунками можуть відбуватися лише після повідомлення податкового органа про взяття їх на облік..
При двух поточних рахунках в національній валюті власник визначає основний рахунок і протягом трьох днів повідомляє його номер в банк і в податковий орган за місцем реєстрації.
В свою чергу банк , де відкриті додаткові рахунки повідомляє про це банк з основним рахунком.
Підприємство може мати такі рахунки в національній валюті:
поточні;
бюджетні;
кредитні;
депозитні.
Для відкриття поточного рахунку потрібно в банк представити документи:
заяву за підписом керівнимка і головного бухгалтера;
копія свідоцтва про державну реєстрацію;
копія статуту підприємства нотаріально засвідчену;
копію документа про взяття на податковий облік;
картка зі зразками підписів;
відбиткок печатки;
копію документа про реєстрацію в органах пенсійного фонду.
Аналогічним чином банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на :
поточні;
розподільчі;
кредитні;
депозитні.
2.4 Форми безготівкових рахунків
Ефективність функціонування економіки підприємства залежить перш за все від організації розрахунків. Виділяють:
I. Розрахунки платіжними дорученнями
Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунку перерахувати з його рахунку на рахунок постачальника певну суму коштів.
1. Договір між покупцем та постачальником;
2. Рахунок-фактура;
3. Накладна на товар;
4. Податкова накладна;
5. Повідомлення про списання з рахунку покупця;
6. Переказ;
7. Зарахування на рахунок грошей;
8. Повідомлення про прихід грошей.
Позитивним:
простий і швидкий документооборот;
прискорення руху коштів.
II. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
Пплатіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ з двох частин:
верхня – вимога виробника до покупця оплатити вартість товару;
нижня – доручення покупця банку зняти з його рахунку відповідну суму грошей.
Застосовується переважно в міжміських розрахунках, може бути з акцептом і без акцепту.
Платник може відмовитись від акценту (оплатит), платіжної вимоги-доручення, якщо:
товари не замовлялися;
товари доставлені з порушенням строку;
недоброякісний, не укомплектований;
непогоджений.
Основою відмови від акцепту - порушення умов контракту. Про відмову від акценту платник зобов’язаний в установлений строк повідомити банк постачальника за значенням причини.
III. Розрахунки чеками.
Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити пред’явнику певну суму грошей. Виділяють чеки:
розрахунковий чек - використовується у розрахунках між підприємствами;
грошовий чек – для отримання підприємством з їх рахунків готівки для виплати заробітної плати, премії, дивіденди тощо.
Принциповий недолік –складність оформлення чеків, недостатня гарантія платежу.