Тема 12. Фінансова санакція підприємства

12.1 Фінансова криза на підприємстві та причина їх виникнення. Банкрутство підприємства

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що при цьому виникають. З фінансовою кризою ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, тобто підприємство не в стані здійснювати фінансового забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фінансова криза характеризується параметрами:

• джерела (чинники або фактори) виникнення;

• вид кризи;

• стадія розвитку кризи.

Ідентифікація цих ознак дозволяє правильно діагностувати фінансовий стан підприємства та вибрати необхідний санаційний (оздоровчий) захід.

Результатом фінансової кризи може бути банкрутство. Господарський суд порушує справу про банкрутство, якщо вимоги до боржника не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Виділяють банкрутство:

1. Приховане банкрутство – навмисне приховування факту стійкої фінансової неплатоспроможності через подання неправдивої інформації. Штраф – 300 мінімальних заробітних плат; позбавлення права діяльності на 5 років.

2. Фіктивне банкрутство – коли боржник має можливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Мета: отримати від кредиторів відстрочки від платежів або знижки з боргів. Штраф – 300-500 неоподаткованих мінімумів доходів або позбавлення права діяльності до 5 років.

3. Навмисне банкрутство – виникає з вини фундаторів боржника, керівників тощо. Штраф – 500-800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; позбавлення права діяльності до 5 років; при великій шкоді – до 5 років в’язниці.

Право звертатися до господарського суду про визнання підприємства банкрутом має:

1. Боржник.

2. Кредитор.

3. Прокурор.

Процедура банкрутства:

• досудова санація;

• мирова угода;

• спостереження;

• корпусне виробництво;

• зовнішнє керування (судова санація).

12.2 Встановлення неплатоспроможності (банкрутства) підприємства

Методичними рекомендаціями встановлені різні рівні неплатоспроможності підприємства.

Джерела інформації – баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів і звіт про власний капітал.

Виділяють:

1. Поточну неплатоспроможність (через випадковий збіг обставин суми наявних коштів і високоліквідних активів є недостатніми для погашення поточного боргу. Економічним показником є різниця між сумою наявних грошових коштів, високоліквідних активів та поточними зобов’язаннями. Від’ємний показник – ознака неплатоспроможності.

2. Ознака критичної неплатоспроможності – якщо в кварталі, що передував поданню заяви до господарського суду, мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами в кінці звітного кварталу менше нормативних значень (1,5% і 0,1%)

Підсумок II розділу активу балансу

Коефіцієнт покриття = ;

Підсумок IV розділу пасиву балансу

Підс. I розд. пасиву бал. – підс. II розділу активу бал.

Коеф. забезпечення =

підсумок II розділу активу балансу

3. Надкритична неплатоспроможність – за підсумком року коефіцієнт покриття менше одиниці і підприємство не отримало прибутку.