9. Заповнювачі для бетону. Класифікація основні властивості.

Заповнювачами для бетону є сипкі суміші мінеральних зерен природного чи штучного походження певного гранулометричного складу. Залежно від розмірів зерна поділяють на дрібні (піски) крупністю 0,16-5 мм та крупні (щебінь та гравій) 5-70 мм. Природні піски за складом поділяють на кварцові, польовошпатні, карбонатні. Кварцові піски придатні для виготовлення бетонів будь-яких марок, а решту пісків слід перевіряти в лабораторних умовах шляхом виготовлення зразків бетону та оцінки їхньої міцності. Штучні піски одержують подрібненням гірських порід або супутніх продуктів та відходів промисловості. Придатність піску як дрібного заповнювача для бетонів визначають у лабораторних умовах за такими показниками: істинна та насипна густина, між зернова пустотність, вологість, вміст дрібних пилуватих частинок, органічних домішок, зерновий склад та модуль крупності. Вміст глинистих та пилуватих домішок визначається вимулюванням та повинен не перевищувати 3% за масою. Ці частинки вкривають зерна піску, перешкоджаючи їх зчепленню з цементним каменем. Вміст органічних домішок обмежується тому, що вони містять органічні кислоти, які руйнують цементний камінь.

Як крупний заповнювач для виготовлення важких бетонів використовують гравій або щебінь із щільних гірських порід. Гравій – сипкий матеріал, що утворюється в результаті природного руйнування вивержених чи осадових гірських порід. За походженням буває яровий (гірський), річковий та морський. Для бетону найбільш придатна форма зерен гравію – мало обкатана, пластинчата або голчаста - небажана. Щебінь – сипкий матеріал у вигляді зерен неправильної форми, що одержують подрібненням гірських порід міцністю на стиск 20-120 мПа. Зерна щебеню мають кутасту форму й шорстку поверхню, тому міцність зчеплення їх з цементним каменем більша, ніж у гравію.

Штучні пористі заповнювачі одержують механічною або термічною обробкою мінеральної і органічної сировини. Найбільш використовують керамзитовий гравій і його різновиди, аглопорит, шлакову пемзу, спучені вермикуліт та перліт, тремоліт, керамічний гравій тощо.

10.Класифікація хімічних добавок для бетонних сумішей, їх класи.

Для регулювання властивостей бетону, бетонної суміші та економії цементу застосовують різні добавки. Їх поділяють на два види: хімічні добавки, що вводяться в бетон в невеликій кількості (0,1 - 2% від маси цементу) і змінюють в потрібному напрямку властивості бетонної суміші та бетону, і тонкомолоті добавки (5-20% і більше), що використовуються для економії цементу, одержання щільного бетону при малих витратах цементу і підвищення стійкості бетону. Застосування хімічних добавок є одним з найбільш універсальних, доступних і гнучких способів управління технологією бетону і регулювання його властивостей. Якщо раніше найбільш широко в будівництві використовувалися у вигляді добавок окремі хімічні продукти і модифіковані відходи промисловості, то в даний час переважають добавки, спеціально приготовані для бетону (суперпластифікатори, органо-мінеральні та інші).

Добавки класифікують за основним ефектом дії.

Поділяються на класи:

І – регулювання реологічних властивостей бетонних сумішей;

ІІ – регулювання кінетики процесів тужавління і тверднення бетонної суміші в початковий період після замішування;

ІІІ – регулювання структури і пористості цементного каменю і бетону;

ІV – підвищення міцності, корозійної стійкості, непроникності, морозостійкості бетону;

V – надання бетону спеціальних властивостей.

І клас - регулювання реологічних властивостей бетонних сумішей включає: пластифікуючи добавки для підвищення рухливості бетонної суміші; водоредуцюючі – для зниження водопотреби бетонної суміші; водоутримувальні – для зменшення водовідділення при ущільненні суміші; стабілізуючі – для зменшення розшарування і розчиновідділення суміші; ті, що покращують переказуваність суміші по трубопроводу. До них відносяться:

суперпластифікатори - розріджувач С-3, «Дофен», 10-03, МФ-АР, МКФ-АР, СМФ; пластифікатори - ЛСТ, ЛТМ, ЛСТМ-2, пластифікатор МТС-1, пластифікатор форміатно-спиртовий, пластифікатор коксохімічного виробництва ПЛКП, Релаксол, водорозчинний препарат ВРП-1, «Моноліт-1», нейтралізований чорний контакт, ГКЖ,ГКЖ-11, ЛХД, смола омилена водорозчинна ВЛХК, милонафт.

ІІ клас – регулювання кінетики процесів тужавління і тверднення бетонної суміші в початковий період після замішування включає: Добавки-уповільнювачі тужавлення, уповільнювачі тверднення, прискорювачі тужавлення, прискорювачі тверднення.

Добавки-сповільнювачі: ЛСТ, НТФ, кормова цукрова патока, фенілетоксісилоксан.

Добавки-прискорювачі: поташ, хлорид кальцію, нітрат кальцію, ННХК, хлорид натрію, сульфат натрію, карбамід, нітрат натрію, нітрит натрію.

ІІІ клас - регулювання структури і пористості цементного каменю і бетону включає: Повітровтягуючі: клей талів пековий, омилений пекталовий, смола деревна омилена, смола нейтралізована повітровтягувальна, лужний стік виробництва капролактаму, нейтралізований чорний контакт, ГКЖ-10, ГКЖ-11, ПФЛХ, підсилений луг, ЛХД. Газоутворюючі: полігідросилоксани, пудра алюмінієва. Піноутворюючі: сульфонал.

ІV клас - підвищення міцності, корозійної стійкості, непроникності, морозостійкості бетону включає: Гідрофобізуючі: фенілетокси, алюмометилсиліконут натрію, полігідросиоксани, етилсиліконат натрію, метисиліконат натрію, ССП; Кольматуючі пори (ущільнюючі): С-89, діетиленгликолева смола, сульфат алюмінію, сульфат заліза, хлорид заліза; Протиморозні: аміачна вода, хлорид кальцію, нітрит натрію, ННХК, нітрат кальцію з сечовиною, поташ, ННК, нітрат кальцію, хлорид кальцію; Інгібітори корозії сталі: сечовина, нітрит натрію, тетраборат натрію, біхромат натрію, біхромат калію, катапін-інгібітор.

V клас - надання бетону спеціальних властивостей, проти морозні і гідрофобні, такі ж як в ІV класі.