57. Класифікація будівельних розчинів

Будівельними розчинами називають суміші, одержані шля­хом ретельного змішування попередньо здозованих неорганіч­них в’яжучих, дрібних заповнювачів, води і пластифікуючих добавок (хімічних речовин і тонкодисперсних порошків). З ча­сом такі суміші тверднуть і перетворюються в міцні каменеподібні тіла, які з’єднують між собою окремі елементи або кон­струкції при будівництві різних будівель і споруд, або застосо­вуються для виконання оздоблювальних робіт і обладнання спе­ціальних захисних покриттів.

В залежності від конструктивно-технологічного призначен­ня і умов експлуатації будівель і споруд застосовують різні види будівельних розчинів:

• для кам’яної і цегельної кладки стін (мурувальні розчи­ни);

• для замонолічування стиків при монтажі збірних залізо­бетонних конструкцій;

• для влаштування стяжок під підлоги і рулонну покрівлю;

• для штукатурних та інших видів оздоблювальних робіт;

• для спеціальних робіт.

В залежності від складу і фізико-механічних властивостей будівельні розчини поділяють:

за середньою густиною в сухому стані - на важкі (>1500кг/м3) і легкі (<1500 кг/м3);

за видом в’яжучого і особливостями складу - на прості з використанням одного виду в’яжучого (цемент, вапно, гіпс та ін.) та складні (або змішані) з використанням зміша них в’яжучих (цементно-вапняні, цементно-глиняні, вап­няно-шлакові, вапняно-зольні, вапняно-гіпсові тощо).

До основних показників якості розчину, незалежно від його призначення, відносяться:

Для розчинної суміші:

• рухливість;

• водоутримувальна здатність;

• розшаровувальність; для розчину:

• міцність на стиск у певному віці;

• морозостійкість.

Для розчину:

• міцність на стиск у певному віці;

- морозостійкість;

58. Фізико-механічні та технологічні властивості будівельних розчинів

Основними властивостями розчинової суміші є рухомість, середня густина, водоутримувальна здатність, водовідділення, розшаровуваність.

Рухомість розчинової суміші – здатність розтікатись під впливом власної маси або прикладених до неї зовнішніх сил; вона характеризується глибиною занурення стандартного конуса в розчинові суміш протягом визначеного часу. За рухомістю розчинові суміші поділяють на марки: П4, П8, П12, П14.

Водоутримувальна здатність оцінюється за втратами маси розчинової суміші товщиною 12 мм, що укладена на 10 аркушів фільтрувального паперу і має бути не менше 90% взимку та 95% влітку. Водоутримувальна здатність розчинової суміші, що визначається на місці проведення робіт повинна бути не менше 75% від значення, встановленого в лабораторії.

Розшаровуваність розчинової суміші визначають порівнянням маси заповнювача у нижній та верхній частинах щойно відформованого ущільненого зразка. Розшаровуваність розчинової суміші має бути не більше 10%.

Оцінка властивостей отриманого штучного каменю на основі затверділого будівельного розчину здійснюється за такими показниками: середня густина, міцність при стиску, розтяг при розколюванні, розтяг при згині, усадка, середня густина, вологість, водопоглинання, морозостійкість. Обов’язковим для всіх розчинів є визначення міцності при стиску.

За середньою густиною будівельні розчини поділяють на важкі (ρ_сер від 1500 кг/м³) та легкі (ρ_сер<1500 кг/м³).

Міцність при стиску будівельного розчину визначають у термін, встановлений стандартом на даний вид розчину. Встановлені такі марки: М4,10,25,50,75,150,200. Міцність затверділого розчину R_р на основі ПЦ залежить від активності в’яжучої речовини та її витрати: . Міцність розчину через 28 діб твердіння орієнтировко може бути визначена так: R₂₈=K·R_ц(Ц-0,05)+4, К- коефіцієнт, що залежить від якості заповнювача.

Марки за морозостійкістю для розчинів, які піддаються поперемінному заморожуванню та відтаванню: F10,15,25,35,50,75.