39. Шлаколужні бетони

Шлаколужні бетони – нова група бетонів на основі шлако-лужних в'яжучих, створених під керівництвом В.Д.Глуховського у Київському інженерно-будівельному інституті.

В залежності від потрібних властивостей і призначення шлаколужних бетонів їх структура може бути щільною, крупнопористою, поризованою і ніздрюватою. За середньою густиною їх поділяють на важкі і легкі, а за найбільшою крупністю заповню­вачів — на дрібно- і крупозернисті.

Вихідними матеріалами для шлаколужних бетонів є шлаколужні в'яжучі, крупні і дрібні заповнювачі, модифікуючі добавки. Як крупні заповнювачі слід використовувати щебінь і гравій, які застосовуються для звичайних бетонів на ПЦ і його різновидах, але при цьому допустимий більш високий вміст пилоподібних і глиняних частинок. Як дрібний за­повнювач можна застосовувати дуже дрібні піски, відходи промисловості, а також сипучі мате­ріали, в яких масова доля пилоподібних і глиняних часток складає до 25 %.

Відповідно до ДСТУ Б В.2.7-24-95 вста­новлені марки за міцністю для шлаколужних бетонів від М200 до М1400 (відповідно класи від В10 до В110), за морозостійкіс­тю від F200 до F1000, за водонепроникністю від W4 до W30. Такі показники для портландцементних бетонів практично не­досяжні.

Основні фактори міцності шлаколужних бетонів:

• вид шлаку, його модуль основності і тонина помелу;

• вид лужного компоненту, зміна щільності його водяного розчину;

• витрата шлаку і шлакорозчинне відношення;

• фізико-мехаиічні властивості заповнювачів і параметри структури бетону;

• умови тверднення.

40. Класифікація легких бетонів

Легкими бетонами називають всі види бетонів, які мають се­редню густину у повітряно-сухому стані від 200 до 2000 кг/м³. Головні вимоги до легких бетонів - низькі густина і тепло­провідність, що обумовлює галузь застосування їх для огороджувальних конструкцій і теплоізоляції в житловому, промисло­вому й інших видах будівництва. Легкі бетони класифікують за:

• призначенням — це конструкційні, конструк­ційно-теплоізоляційні, теплоізоляційні і спеціальні (декора­тивно-теплоізоляційні, жаростійкі тощо);

• видом в 'яжучого — на основі клінкерних, вапняних, гіпсо­вих, полімерних та інших в'яжучих;

• структурою — щільні, поризовані і ніздрюваті легкі бето­ни (пінобетони і газобетон);

• видом крупного заповнювача — керамзитобетон, аглопоритобетон, шлакопемзобетон, перлітобетон.

Основою для виробництва легких бетонів є пористі заповню­вачі — природні і спеціально виготовлені.

40. Легкі бетони щільної структури

Легкі бетони щільної структури готують з використанням різних пористих матеріалів як заповнювачів методом ретельно­го ущільнення (звичайно вібраційного) при формуванні виро­бів. Основними факторами фізико-механічних властивостей легких бетонів є активність цементу, В/Ц, густина і міцність заповнювача, його концентрація в бетоні.

На міцність легкого бетону впливають відношення Ц/В і активність цементу, міцність заповнювача і його обємна концентрація у структурі бетону.

Особливостями технології легких бетонів є те, що суміш го­тують у бетонозмішувачах із примусовим перемішуванням (не­залежно від легкоукладальності), і те, що тривалість їхнього приготування до 5 хв. Вібраційне ущільнення легко бетонної суміші при формуванні виробів слід виконувати з використан­ням привантажувача, оскільки легкий заповнювач може спли­вати на поверхню віброущільнюваного поверхневого шару, що спричинює розшарування суміші. Теплову обробку ефективніше здійснювати в камерах з безпаровим прогріванням (наприклад, паровими регістрами, електронагрівачами). Починаючи із середньої густини 1500 кг/м³ і вище, потрібно попередньо витримувати бетон перед тепловою обробкою протягом 2...4 год.