40. Поризовані легкі бетони

Поризовані легкі бетони відрізняються пористою структу­рою цементного каменю, яка утворюється внаслідок:

• введення в бетонну суміш повітровтягувальних (поризуючих) добавок і добавок-мікропіноутворювачів (ступінь аерації до 12 %); -

• змішування попередньо приготованої ніздрюватої дріб­нозернистої маси з крупним заповнювачем (ступінь аера­ції до 25 %);

• введення в суміш попередньо приготованої піни і спіль­ного перемішування (ступінь аерації до 25 %);

• введення в суміш газоутворювальних добавок (ступінь аерації до 25 %).

Усі ці технологічні прийоми сприяють також підвищенню рухливості та однорідності бетонної суміші.

Міцність поризованого легкого бетону в межах 5...10 МПа, а середня густина 700-1400 кг/м³. Звичайно міцність підвищу­ється при збільшенні вмісту керамзиту чи іншого випаленого заповнювача, оскільки міцність таких запов­нювачів перевищує міцність поризованого розчину. При цьому зменшується і витрата цементу.

Для поризованого легкого бетону доцільно застосовувати цемент М400 і вище, бо це сприяє зменшенню його витрати, а отже, і зменшенню щільності бетону.

Враховуючи, що вироби із поризованого бетону звичайно піддають тепловологісній обробці, для зменшення витрати цементу доцільно використовувати активні кремнеземисті добавки.

43. Ніздрюваті бетони

Ніздрюваті бетони мають високо пористу структуру (V пор - до 85%, ρ_сер=300-1200кг/м³ і міцність 1-15 МПа). Залежно від цих показників ніздрюваті бетони поділяються на теплоізоляційні ( з ρ_сер=300-600 кг/м³, і міністю 0,4-1,2МПа) і конструктивні (ρ_сер=600-1200кг/м³; міцність 2,5-15 МПа).

Вихідними матеріалами для ніздрюватих бетонів є в’яжуче і кремнеземистий компонент у вигляді суміші звичайного і меленого піску . За способом пороутворення розрізняють ніздрюваті бетони в основному двох видів :

• Які виготовляють інтенсивним змішуванням розчинової суміші з попередньо приготовленою технічною піною : пінобетони( на основі цементних в’яжучих ), піносилікатні бетони( на основі вапняно-кремнеземистого в’яжучого ), піношлакобетони ( на основі вапняно-шлакового в’яжучого )

• Які виготовляють спучуванням укладеної у форми розчинової суміші, в яку введена спеціальна газоутворювальна добавка: газобетони, газосилікат бетони, газошлакобетони.

Для приготування ніздрюватих бетонів використовують цемент , шлаколужне в’яжуче , вапно , гіпс. Тип в’яжучого вибирають, виходячи з умов тверднення і структуроутворення ніздрюватих бетонів. Тверднення в природних (нормальних) умовах можливе тільки при використанні алітових низько- і середньоалюмінатних цементів і шлаколужних в’яжучих .

Найефективніші автоклавні ніздрюваті бетони на змішаних і безцементних в’яжучих, тверднуть такі бетони в автоклавах при тиску – 0.8…1.2 МПа.

Як кремнеземистий компонент використовують кварцові піски з високим вмістом кремнезему, частину піску мелять . Замість меленого піску можна використовувати золу-виносу , яка вміщує не менш як 40% кремнезему. Як газоутворюючі добавки при виробництві газобетону використовують звичайну алюмінієву пудру , в наслідок реакції між гідроксидами кальцію і алюмінієм виділяється водень , який спричинює спучування маси .

Основним параметром складу ніздрюватого бетону є відношення кремнеземистого компонента до в’яжучого С і водотверде відношення В/Т, яке забезпечує задану текучість суміші .

Міцність ніздрюватого бетону безпосередньо залежить від його середньої густини, а також від характеру пористості, що залежить від складу суміші і від умов теплової обробки. Для поліпшення якості ніздрюватої структури при виготовленні виробів застосовують вібрування, що сприяє підвищенню міцності і однорідності ніздрюватого бетону