- •Загальні відомості про бетон і будівельні розчини.
- •Класифікація бетонів, властивості, область застосування.
- •Структура бетону і її вплив на властивості бетону.
- •Міцність бетону. Класи бетону.
- •Міцність бетону. Фактори міцності бетону. Процес руйнування бетону при стиску.
- •Деформативні властивості бетону. Усадка. Деформація бетону в процесі тверднення.
- •Деформативні властивості бетону під навантаженням.
- •В’яжучі матеріали і тонкомелені добавки для приготування бетонних сумішей.
- •Заповнювачі для бетону. Класифікація основні властивості.
- •10.Класифікація хімічних добавок для бетонних сумішей, їх класи.
- •11. Механізм дії хімічних добавок.
- •12.Пластифікуючи добавки до бетонних сумішей та механізм їх дії.
- •13.Добавки прискорювачі і уповільнювачі тверднення бетону.
- •14.Добавки регулятори структури бетону.
- •15.Комплексні хімічні добавки в бетонну суміш.
- •16.Бетонна суміш. Структура бетонної суміші.
- •17. Технологічні властивості бетонної суміші, методи визначення.
- •18. Реологічні моделі тіл та реологічна модель бетонної суміші.
- •19.Фактори, які впливають на властивості бетонної суміші.
- •20. Бетонна суміш, як пружно-в’язко-пластичне тіло. Реологічні властивості.
- •21.Процес ущільнення бетонної суміші. Способи ущільнення.
- •22.Вібрування бетонної суміші. Способи ущільнення.
- •23.Комбіновані способи ущільнення бетонної суміші.
- •25.Процес структуроутворення бетону. Головні стадії структуроутворення.
- •26.Деформації бетону в процесі тверднення.
- •27.Температурний фактор в процесі структуроутворення бетону.
- •28.Вплив технологічних факторів на процес структуроутворення бетону.
- •29. Способи прискорювання твердіння бетону.
- •30. Керування процесом структуроутворення бетону
- •33. Щільність і водонепроникність бетону
- •32. Морозостійкість бетону
- •31. Деструктивні процеси, які розвиваються в процесі твердіння бетону
- •34. Бетони високої міцності
- •35. Гідротехнічний бетон
- •36. Бетон для будівництва доріг і аеродромів
- •37. Дрібнозернистий бетон
- •38. Декоративний бетон
- •39. Шлаколужні бетони
- •Класифікація легких бетонів
- •Легкі бетони щільної структури
- •Поризовані легкі бетони
- •43. Ніздрюваті бетони
- •44. Жаростійкий бетон
- •45. Фібробетон
- •46. Силікатний бетон
- •47. Спеціальні бетони на основі полімерів
- •48. Полімербетони, бетонополімери
- •50. Види корозії бетону
- •51. Газова і біологічна корозія
- •52. Захисні властивості бетону по відношенні до арматури
- •53. Корозія арматури в бетоні
- •54. Первинний і вторинний захист бетону від корозії
- •55. Фактори довговічності бетону
- •56. Види пор і дефектів структур бетонів
- •57. Класифікація будівельних розчинів
- •58. Фізико-механічні та технологічні властивості будівельних розчинів
- •59. Методи випробувань будівельних розчинів
- •60. Марки будівельних розчинів, основні характеристики
- •61 Технологічні властивості мурувальних розчинів і їх регулювання
- •62 Мурувальні розчини для будівництва в зимовий період
- •63 Оздоблювальні розчини, види і область застосувань
- •64 Штукатурні розчини. Особливості складу
- •65Декоративні розчини. Види. Особливості Складу
- •66. Склади для зберігання заповнювачів
- •67 Склади для зберігання в’яжучих
- •68. Способи приготування бетонних сумішей
- •69. Способи приготування будівельних розчинів
20. Бетонна суміш, як пружно-в’язко-пластичне тіло. Реологічні властивості.
Послідовне з'єднання цих трьох елементів ( з питання 18) створює реологічну модель пружно-в'язко-пластичного тіла - так зване середовище Бінгама -Шведова. Ця система (рис. 6.5) при дії напруження т змінює свій механічний стан, якісно відбиваючи процес деформування бетонної суміші як пружно-в'язко-пластичного тіла. Позначення на реологічній моделі: Е – модуль пружності пружини; F – зсувна сила; Г| - в'язкість.З підвищенням напруження т спочатку включається пружний елемент, і якщо т < т0 (де т0 - граничний опір зсуву, тобто структурна міцність), то пружна деформації: Моделювання поведінки бетонної суміші при дії зовнішніх сил середовищем Бінгама - Шведова, природно, не враховує всіх явищ, що відбуваються під час деформування і формозмі-нювання суміші. Тому для більш глибоких реологічних досліджень у модель бетонної суміші вводять додаткові елементи, які відбивають складніші взаємозв'язки і умови розвитку процесу. Використання складніших реологічних моделей і одержуваних на їхній основі функціональних залежностей дає змогу точніше визначити оптимальні параметри процесу технологічної обробки бетонної суміші. Уявлення про поведінку бетонної суміші при дії зовнішніх сил дає реологічна крива (рис. 6.6), яку можна поділити на три ділянки. На першій ділянці при невеликих значеннях напружень зсуву т зберігається незруйнована первісна структура бетонної суміші, яка характеризується найбільшою в'язкістю т|о- Після досягнення критичного напруження т, що відповідає границі текучості системи, починається руйнування структури, яке продовжується аж до повного зруйнування при граничному напруженні т0. На другій ділянці по мірі руйнування системи ефективна в'язкість суміші постійно зменшується при збільшенні напруження зсуву. Після того, як система гранично зруйнована, в'язкість бетонної суміші стає найменшою (так звана пластична в'язкість г\т - третя ділянка кривої на графіку), яка не залежить від значення діючих напружень і не змінюється при їх подальшому збільшенні. Як показали результати експериментальних досліджень, реологічна модель бетонної суміші може бути описана рівнянням Бінгама - Шведова: Це рівняння характеризує поведінку бетонної суміші при транспортуванні по трубопроводах бетононасосами і при укладанні високорухливих сумішей. При вібруванні бетонної суміші її початкова структура гранично руйнується, внутрішнє тертя і сили зчеплення зменшуються до мінімуму, повною мірою проявляються ефект тиксотропного розріднення і граничне напруження зсуву стає дуже малим. Так, за даними А.Є.Десова, граничне напруження зсуву для цементного розчину (склад 1:2) складає всього 102 Па, для більш жирних розчинів ще менше. В таких умовах поведінку бетонної суміші з певним наближенням можна описати рівнянням Ньютона (як для важкої рідини): З підвищенням вмісту в бетонній суміші крупного заповнювача і зменшенням вмісту води опір зсуву значно збільшується. В системі збільшується не тільки в'язке тертя, але і виникає внутрішнє сухе тертя між зернами заповнювача. Поведінка таких сумішей описується рівнянням Кулона: Для визначення реологічних характеристик бетонної суміші застосовують спеціальні прилади - віскозиметри, які за принципом їх дії можна поділити на п'ять груп (рис. 6.7): прилади, які основані на визначенні швидкості витікання цементного тіста або бетонної суміші через трубку або отвір певної форми і розміру. Випробування можна проводити під дією заданного тиску; такі прилади найбільш придатні для оцінки реологічних властивостей цементною тіста; прилади, які основані на вимірюванні глибини занурювання в цементне тісто або бетонну суміш конуса (наприклад, конусний пластомер МДУ і т.п.) або іншого тіла; прилади, які основані на визначенні швидкості занурювання, або випливання кулі певної маси і розміру; випробування звичайно проводять при вібруванні бетонної суміші; прилади, які основані на вимірюванні зусилля витягування (виривання) із суміші рифлених пластинок, стержнів або циліндрів; прилади, які основані на вимірюванні параметрів обертання коаксіальних циліндрів, простір між якими заповнений бетонною сумішшю. При випробуванні вимірюють частоту (швидкість) обертання одного циліндра відносно другого і величину зусилля, необхідного для подолання опору бетонної суміші. При визначенні реологічних властивостей бетонної суміші часто застосовують вібрацію (вібрування). При цьому в із кози-метри або встановлюють на вібростіл, або в їхніх конструкціях передбачають можливість утворення вібрування з широкою зміною параметрів (частоти і амплітуди коливань). Дуже важливо, щоб розміри приладів відповідали об'ємам бетонної суміші і розмірам крупного заповнювача - треба, щоб робочі розміри приладів були в три - чотири рази більші від найбільшого розміру заповнювача. Бетонні суміші, на відміну від ньютонівських рідин, в'язкість яких постійна і не залежить від швидкості деформування (плину), є рідинами аномальними, зі змінною в'язкістю, що залежить від швидкості деформування. Змінюючи швидкість деформування суміші, можна змінювати її в'язкість. При цьому використовується специфічне для структурованих систем явище тиксотропного розрідження - оборотного переходу колоїдної системи із гелю в золь під час гідратації в*яжучого. Тиксотропія є важливою реологічною властивістю структурованих систем. Пояснення тиксотропії дисперсних систем типу цементних паст і бетонних сумішей дано в працях П.О.Ребіндера, В В Михайлова, ИМ. Ахвердова та ін. Коротко викладемо основні положення, які випливають із досліджень И.М.Ахвердова. Кількість води, яка потрібна для покриття поверхні твердих частинок цементу сольватним шаром, відповідає максимальній вологоємкості дисперсної системи КНЛ. При взаємодії сольва-тованих частинок між собою створюється зв'язна коагуляційиа система, яка має специфічні властивості. Водовміст, при якому формується така система, визначається адсорбційною здатністю цементу і залежить від його мінералогічного складу, дисперсності і введених добавок. Максимальну вологоємкість цементу Ки в визначають експериментально за зміною об'єму системи цемент + вода при різних ВЦ (при ВЛД = Клв об'єм цементного тіста мінімальний). Встановлено емпіричну залежність:
Км.в.=0,876 • Кн.г