15.Умови руху транспорту та пішоходів на перетині міських вулиць і доріг.

У містобудівній практиці реалізуються чотири основні принципові схеми організації руху в межах дорожньо-транспортних вузлів:

• нерегульований рух;

• примусове регулювання руху;

• саморегульований рух (кільцевий рух);

• організація руху в різних рівнях.

Поняття “організація руху” при цьому припускає використання методів та прийомів розподілу руху в просторі, що, переважно, досягається планувальними рішеннями, а поняття “регулювання руху” містить методи та прийоми розчленування транспортних потоків у часі.

Перехрестя – це геометричний простір, що визначає розміри самого перетину та відгалужень вулиць, які примикають до нього, в межах якого здійснюється пропуск потоків транспорту та пішоходів, що взаємно пересікаються.

Пропускна здатність міських вулиць залежить від кількості та типу перехресть, способів організації руху на них. Враховуючи різноманітність факторів, що впливають на вибір планувального рішення перехресть на ВДМ міста, слід розрізняти такі типи.

За категоріями вулиць і доріг, що пересікаються:

• перетин магістралей між собою;

• перетин магістралей з вулицями та дорогами місцевого значення;

• перетин вулиць і доріг місцевого значення.

16. Місто як транспортно планувальний вузол.

Забезпечення економічної та соціальної життєдіяльності населення будь-якої держави значною мірою визначається ефективністю діяльності його транспортної системи.

Аналіз регіональних транспортних систем, як основа прийняття рішення по формуванню транспортної системи міста, методологічно обумовлює необхідність розглядати міста як дорожньо-транспортні вузли в системі міжрегіональних транс­портних зв'язків.

Значення (клас) вузла відповідає місцю та значенню міста в системі розсе­лення та міжселищних транспортних зв'язків.

В Україні до числа міст транспортно-планувальних вузлів першого класу слід віднести міжрегіональні центри - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів.

До транспортно-планувальних вузлів другого рівня належать обласні та міжрайонні центри - Чернігів, Черкаси та інші.

Найважливішим показником міста як транспортно-планувального вузла є йо­го пропускна здатність, яка визначається архітектурно-планувальною структурою міста, організацією пропуску зовнішнього транзиту автомобільного транспорту, планувальною схемою ВДМ міста та її геометричними параметрами, прийнятою схемою організації руху.

Із зростанням величини міста збільшуються внутрішньоміські потоки, загос­трюється необхідність оптимізації різнорідних за суттю транспортних потоків - зовнішнього та міського.

На певному етапі розвитку транспортного вузла пропускна здатність ВДМ міста забезпечує пропуск зовнішнього та міського транспорту. З ростом міста по­силюється проблема між зростаючими міськими об'ємами руху та транзитними по­токами автомобільного транспорту.

Це обумовлює необхідність врахування даної обставини при формуванні схеми ВДМ міста, обгрунтування принципів організації руху транспорту та пішоходів.

Основними вимогами до організації примикання міських шляхів сполучення до позаміської мережі автомагістралей є:

• забезпечення зручного введення в місто транспортного потоку, що тяжіє до міста;

• пропуск транзитного потоку з притаманними йому високими швидкостя­ми при можливості без перешкод для міського руху.

Задовольнити ці вимоги можна, використовуючи такі принципові планувальні схеми

• трасування автомагістралей в обхід міської території і "підв'язка" міста до автомагістралі за допомогою спеціальних під'їздів;

• трасування магістралей дотично до міської території;

• трасування автомагістралей через міську територію (швидкісна магі­страль).

Дослідження, проведені в Україні, показали, що для пропуску транзитного та швидкісного руху через Київ, Харків, Львів і Сімферополь найбільш доцільним є влаштування кільцевих автомобільних доріг, оминаючих територію міста.

На пересіченні зовнішніх автомобільних та міських доріг виникають вузли різної складності та конфігурації. При значній інтенсивності руху на напрямах, що пересікаються, будуються перехрещення автомобільних та міських доріг в різних рівнях.

Найбільшу складність при пропусканні зовнішнього транзиту через місто яв­ляє організація вводу автомобільних доріг в місто. При цьому, як правило, виникає необхідність будівництва складних дорожньо-транспортних перетинів в різних рівнях.