65. Тунелі метрополітену. Вимоги до проектування

Метрополітен є одним з найбільш ефективних видів швидкісного пасажирського сполучення, що забезпечується повною ізоляцією метрополітену від інших видів транспорту. Це досягається розташуван­ням метрополітену в тунелях на певній глибині під поверхнею землі. Тільки в особливих випадках (пересічення річок, різка зміна рельєфу місцевості) окремі ділянки метрополітену влаштовуються за типом наземних транспортних споруд.

Тунелі метрополітену влаштовуються як глибокого, так і мілкого закладання. Тунелі глибокого закладання влаштовуються при проходженні метрополітену під забудованими територіями пересіченої місцевості. Тунелі мілкого закладання дозволяються при прокладанні метрополітену під міськими вулицями, територіями зелених насаджень, при рідкій малоповерховій забудові. При пересіченій місцевості ділянки тунелів глибокого закладання можуть чергуватися з ділянками мілкого закладання.

Для зв’язку наземного пасажирського і пішохідного руху з метрополітеном влаштовуються наземні станції, які зв'язують з посадочними майданчиками підземних станцій, ескалаторами чи, в окремих випадках, переходами, обладна­ними, за необхідністю, сходами.

Тунелі мілкого закладання для метрополітену використовуються також для пропуску нижче поверхні землі швидкісного трамваю, залізничного транспорту.

Для тунелів метрополітену. обов'язково влаштовується примусова венти­ляція та штучне освітлення.

Будівництво метрополітену мілкого закладання часто на поверхні землі створює неприпустимі умови для проживання населення міста за рівнем шуму та вібрації.

66. Гірські транспортні тунелі. Вимоги до проектування

Тунелі гірського типу мають широке використання при будівництві міських магістралей в гірській та горбистій місцевості. Такі тунелі, як правило, влашто­вуються методом глибокого закладання та значної довжини. Цим пояснюється обов’язкове влаштування примусової вентиляції та освітлення. Тунелі, які пересікають окремі горби, висоти або відроги гір та без­посередньо вклинюються в міську територію, мають низку особливостей, які вима­гають їх врахування при проектуванні, будівництві та експлуатації.

В плані траса тунелів гірського типу розглядається з врахуванням характеру магістралей на підходах, характеру забудови, що прилягає, інженерно-геологічних та гідрологічних умов. Бажано їх розташовувати на прямолінійних ділянках. Кри­волінійні ділянки можуть бути доцільні лише в зв’язку з необхідністю збереження діючої забудови, забезпечення плавного сполучення тунелю з міською магіст­раллю.

При довжині тунелю меншій 300 м його переважно виконують з односхилим поздовжнім профілем. При більшій довжині поздовжній профіль тунелю може бути як односхилий, так і багатосхилий з випуклим окресленням в середині тунелю.

Найбільший поздовжній уклон проїжджої частини тунелю гірського типу приймається 40 °Іоо з урахуванням вимог вентиляції. В складних топографічних умовах при довжині тунелю до 500 м величина поздовжнього уклону може бути збільшена до 60 °/оо. Проектування поздовжнього профілю тунелів гірського типу в багатьох випадках зв'язане з розташуванням порталів та вимогами забезпечення умов видимості в’їзду в тунель.

В гірських умовах розташування порталів тунелю повинне обов'язково відповідати архітектурно-планувальним вимогам.Тунелі гірського типу в містах споруджують найчастіше для пропуску транс­порту з двосмуговим рухом. У тих випадках, коли вимагається більше смуг руху, рекомендується будувати двосмугові тунелі, розташовані поруч.

Може виникнути необхідність будівництва двоярусних тунелів для пропуску чотирьох - або шестисмугового руху. Однак при такому вирішенні виникають складнощі розв’язки руху зустрічних потоків біля в’їздів у тунель.