- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •2. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук
- •3. Основні категорії педагогіки вищої школи
- •4. Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками
- •5. Характеристика вищої освіти україни початку третього тисячоліття
- •6. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •7. Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •8. Особливості розвитку вищих навчальних закладів україни.
- •9. Система освіти україни, її структура, особливості управління
- •10. Принципи діяльності освітніх закладів
- •11. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність
- •12. Загальні закономірності навчального процесу
- •13. Принципи навчання у вищій школі
- •14. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •15. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі
- •Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
- •16. Лекція у системі підготовки фахівців
- •17. Організація та проведення семінарів
- •18. Практичні та лабораторні заняття у внз
- •20. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •21. Організація контролю знань студентів.
- •23. Контроль навчальної діяльності студентів.
- •22. Дистанційне навчання
- •24. Принципи, види та функції педагогічного управління
- •25. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •26. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •27. Педагогічні засади студетського самоврдування
- •Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з вищою освітою
- •2. Самовиховання ісаморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •3. Чинники і механізми формування моральних якостей студентів
- •4. Психологічні особливості наукової діяльності
- •5. Передумови ефективної діяльності викладача
- •6. Шляхи формування педагог. Майстерності та підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи
- •7. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •8. Професійно-аедагогічне спілкування у вищій школі
- •Основні аспекти спілкування:
- •9. Позиції викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •10. Управління навчально-професійною діяльністю студентів
- •11. Професійна імпровізація в науково-педагогічній діяльності
- •13. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •14. Психолого-педагогічні особливості групового та індивідуального навчання у вищій школі
- •15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача
- •16. Психологічна характеристика педагогічої взаємодії
- •17. Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача
- •18. Вербальна та невербальна комунікація викладача
- •1.Вербальна комунікація
- •2. Невербальна комунікація
- •19. Формування стилю педагогічного спілкування
- •Основні аспекти спілкування:
- •20. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •21. Структура виховного процесу
- •22. Мета і зміст національного виховання студентської молоді
- •23. Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами
10. Принципи діяльності освітніх закладів
Діяльність освітніх закладів України ґрунтується на відповідних принципах. Принципи (лат. — основа, начало) — вихідні положення певної теорії, діяльності. Принципи освіти — це базові положення, які лежать в основі функціонування закладів системи освіти України. Обґрунтування принципів зумовлюється передусім закономірностями розвитку суспільства та політикою держави в галузі освіти. Основні принципи освіти визначено Законом України "Про освіту":
- доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
-рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
-органічний зв´язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;
- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти;інтеграція з наукою і виробництвом;
-взаємозв´язок з освітою інших країн;гнучкість і прогностичність системи освіти;єдність і наступність системи освіти;
-неперервність і різноманітність освіти;поєднання державного управління й громадського самоврядування в освіті.
Кожний принцип окреслює певні вимоги до функціонування тих чи тих закладів освіти. Плануючи й організовуючи діяльність освітніх закладів, необхідно ретельно продумувати, якою мірою вони відповідають вимогам принципів освіти.
11. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність
Освіта — це сукупність знань, умінь, навичок і компетенцій, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також процес засвоєння систематизованих знань, розвитку пізнавальних сил, формування світогляду. За означенням, прийнятим XX сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання. Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і спеціальну (професійну). Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук, які потрібні людині у повсякденному житті, а також підготовку до здобуття професійної освіти. Загальну освіту здобувають у загальноосвітніх навчально-виховних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах). Політехнічна освіта (грец. poly — багато і techne — мистецтво, майстерність, вправність) виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основних технологічних процесів, оволодіння вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних (виробничих) процесів. Окремими компонентами політехнічної освіти людина оволодіває впродовж усього життя шляхом стихійного пізнання навколишньої дійсності, у процесі здобуття загальної та професійної освіти, а також беручи участь у виробничій діяльності. Професійна освіта спрямована на оволодіння знаннями, уміннями й навичками, які потрібні для здійснення професійної діяльності. В Україні професійну освіту здобувають у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зміст освіти — це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у навчальному закладі або самостійно. Зміст освіти закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, навчальні програми, підручники, посібники. Навчальний план — основний нормативний документ (стандарт) вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки фахівців та визначає організацію їх навчальної діяльності. Навчальним планом охоплено: графік процесу навчання; перелік та обсяг навчальних дисциплін; послідовність їх вивчення; конкретні форми проведення занять (лекції, семінари, лабораторні тощо) та їх обсяг; форми проведення підсумкового контролю (екзамен, залік, диференційований залік); порядок проведення практик, їх види; обсяг часу, відведеного на самостійну роботу студентів; кількість курсових робіт, які виконує студент за період навчання; зміст і форми державної атестації. Навчальний план ВНЗ III і IV рівнів акредитації складають за такими рівнями підготовки фахівця: бакалавр; спеціаліст; магістр; бакалавр — спеціаліст; бакалавр — магістр; бакалавр — спеціаліст — магістр.До обов´язкових складових навчального плану належать:1. Реквізити.2. Графік навчального процесу.3. План навчального процесу.4. Цикли дисциплін підготовки фахівця. Навчальна програма — державний документ, в якому визначено зміст освіти з окремої навчальної дисципліни з виділенням розділів, тем, кількості годин на їх опрацювання. Навчальні програми розробляються науково-методичними комісіями ВНЗ за професійними напрямами і затверджуються Міністерством освіти і науки України. Навчальна програма є базовим документом при підготовці підручників і навчальних посібників для вищої школи. Підручник — це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з конкретної дисципліни відповідно до вимог чинної програми. Закон — це об´єктивно існуючий, постійно діючий і необхідний взаємозв´язок між предметами, явищами та процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності. В.І. Загв´язинський групує і характеризує закони навчання: —закон соціальної зумовленості цілей, змісту та методів навчання. Він розкриває визначальний вплив суспільства через соціальне замовлення освіті на зміст, цілі, засоби, методи організації навчального процесу; — закон розвивального й виховного впливу навчання на учнів.;—закон зумовленості результатів навчання характером діяльності та спілкування учнів;—закон цілісності та єдності педагогічного процесу. Він відображає зв´язок частини (наприклад факту, закону) і цілого (наприклад теорії, загальної наукової картини світу), взаємозв´язок раціонального та емоційного, оволодіння знаннями і розвитку; —закон взаємозв´язку та єдності теорії і практики в навчанні.);—закон взаємозв´язку та взаємозумовленості індивідуальної, групової та колективної навчальної діяльності.