- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •2. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук
- •3. Основні категорії педагогіки вищої школи
- •4. Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками
- •5. Характеристика вищої освіти україни початку третього тисячоліття
- •6. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •7. Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •8. Особливості розвитку вищих навчальних закладів україни.
- •9. Система освіти україни, її структура, особливості управління
- •10. Принципи діяльності освітніх закладів
- •11. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність
- •12. Загальні закономірності навчального процесу
- •13. Принципи навчання у вищій школі
- •14. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •15. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі
- •Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
- •16. Лекція у системі підготовки фахівців
- •17. Організація та проведення семінарів
- •18. Практичні та лабораторні заняття у внз
- •20. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •21. Організація контролю знань студентів.
- •23. Контроль навчальної діяльності студентів.
- •22. Дистанційне навчання
- •24. Принципи, види та функції педагогічного управління
- •25. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •26. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •27. Педагогічні засади студетського самоврдування
- •Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з вищою освітою
- •2. Самовиховання ісаморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •3. Чинники і механізми формування моральних якостей студентів
- •4. Психологічні особливості наукової діяльності
- •5. Передумови ефективної діяльності викладача
- •6. Шляхи формування педагог. Майстерності та підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи
- •7. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •8. Професійно-аедагогічне спілкування у вищій школі
- •Основні аспекти спілкування:
- •9. Позиції викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •10. Управління навчально-професійною діяльністю студентів
- •11. Професійна імпровізація в науково-педагогічній діяльності
- •13. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •14. Психолого-педагогічні особливості групового та індивідуального навчання у вищій школі
- •15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача
- •16. Психологічна характеристика педагогічої взаємодії
- •17. Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача
- •18. Вербальна та невербальна комунікація викладача
- •1.Вербальна комунікація
- •2. Невербальна комунікація
- •19. Формування стилю педагогічного спілкування
- •Основні аспекти спілкування:
- •20. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •21. Структура виховного процесу
- •22. Мета і зміст національного виховання студентської молоді
- •23. Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами
25. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
Організований навчальний процес потребує контролю, а саме:
Вчасно фіксувати недоліки та оперативно їх усувати, виявляти помилки та їхні причини, на основі цього коригувати діяльність і стимулювати загалом активність студентів.
Контроль дає викладачеві можливість аналізувати якість засвоєння студентами навчального матеріалу, критично оцінювати його, вносити корективи, які спрямовані на покращення стану справи. Це досягається подальшою корекційною роботою викладача, зокрема:
посилення мотивації, настанови на засвоєння матеріалу, що вимагає повторення, роз'яснення його суті і значення;
необхідність пояснення помилок і їхні причин, подання рекомендації щодо їхнього усунення;
схвалення за виконання конкретних завдань, які були спрямовані на засвоєння знань, набування відповідних умінь і виправлення або усунення недоліків.
Функції педагогічного контролю та оцінки:
діагностична (контрольна оцінка якості навчально-професійної діяльності, виявлення сильних і слабких її сторін);
прогностична (виявлення професійних настанов студентів, здатності їхнього виходу у практичну діяльність);
нормативна (на основі узагальнення результатів визначаються змістовні та рівневі орієнтири для професійної моделі фахівця);
навчальна (для активізації роботи студентів із засвоєння навчального матеріалу, для ліквідації помилок і прогалин у знаннях);
виховна (контроль і оцінка організовує, дисциплінує, спрямовує діяльність студента на ліквідацію помилок, формує творче ставлення до навчального предмета, викликає бажання розвивати свої професійні здібності).
Ефективність коригувальної роботи викладача зі студентами залежить від виду і форми педагогічного контролю. У практиці вищої школи використовують такі види контролю: попередня, тематична, поточна, підсумкова перевірка.
Попередню перевірку здійснюють щоб визначити ступінь готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання й місця проведення контролю. Такий контроль може здійснюватися на початку навчального року щоб встановити наявний рівень знань студентів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення, ступеня готовності студентів до сприймання нової інформації; задля підготовки студентів до практичних або лабораторних робіт, роботи з першоджерелами тощо.
Попередня перевірка може проводитись у формі письмової контрольної роботи, фронтального опитування, індивідуальної усної перевірки, стандартизованого контролю знань (за допомогою тестів).
Завданням поточної перевірки успішності студентів є забезпечення оперативного зворотного зв'язку «викладач - навчальний предмет - студент». На основі здобутої інформації проводиться необхідне коригування навчально-професійної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його самостійної навчальної роботи. Поточна перевірка є необхідною частиною навчального процесу і проводиться під час лекцій, семінарських, практичних і лабораторних занять. Найчастіше вона здійснюється в таких формах: усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми; письмове фронтальне опитування; фронтальний тестовий стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу; письмова перевірка у вигляді диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін; завдання для самостійної роботи; практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях.
Тематична перевірка знань студентів проводиться на семінарських заняттях, колоквіумах і консультаціях. Основне її завдання - надати студентам можливість сприйняти та збагнути тему загалом, в усіх її взаємозв'язках. Тематичний і поточний контроль взаємопов'язані і належать до системи міжсесійного контролю.
Оцінка (у кількісному вираженні) - встановлення відповідності кількісно-якісних характеристик роботи студента щодо певних поставлених вимог. Педагогічна оцінка - це визначення рівня засвоєння студентом знань, умінь і навичок відповідно до вимог навчальної програми.
Мова повинна йти про визначення якості роботи. Питання складне, тому зараз обговорюється новий підхід до визначення якості, адже результати тільки академічних знань не можуть бути головним показником якості вищої освіти. До цього слід враховувати таке:
здатність до самоосвіти;
сформованість стійкої мотивації пізнання- потреби в набуванні знань;
усвідомленість необхідності освіти впродовж усього життя;
ступінь розвитку особистості (розвиток професійних якостей фахівця);
рівень вихованості особистості (культура поведінки) та ін.
Якість освіти є співвідношенням мети та результату освітньої діяльності. Відповідно до вимог Болонського процесу, в підсумкову оцінку включено такі види навчальної роботи студента: 5% - відвідування лекцій; 25% — відвідування семінарських занять; 45%- якість самостійної навчальної роботи; 25% - екзамен. Оцінка «відмінно», якщо студент набрав 91-100%; «добре» - 71-90%; «задовільно» -51-70%; «залік» - 70%. Якщо не виконані завдання самостійної навчальної роботи, до екзамену студент не допускається.
При оцінюванні студентів необхідно виявити:
рівень володіння теоретичними знаннями;
рівень умінь застосовувати теоретичні знання під час розв'язання задач і вправ різного типу;
рівень володіння практичними вміннями під час виконання завдань практикуму;
зміст і рівень творчих робіт студента.
При оцінюванні теоретичних знань студентів аналізують також такі показники:
обсяг відтвореної інформації та її співвіднесення з обсягом, отриманим під час лекцій та інших видів аудиторних занять;
обсяг інформації, здобутий самостійно;
глибина розуміння положень теорії, взаємозв'язок між ними;
системність та узагальненість уявлень студентів про навчальний курс загалом;
характеристика відповіді (цілісність, логічність, точність формулювань, осмисленість, упевненість, аргументованість положень);
здатність студента доводити конкретні положення теорії;
ступінь самостійності під час відповіді;
рівень володіння мисленнєвими операціями;
характер помилок і здатність їх виявляти.
Зараз обговорюється питання про доповнення критеріїв оцінювання наявністю професійних якостей. Наприклад, якість виконання самостійної навчальної роботи свідчить не лише про вміння студента навчатися, а й про ставлення до роботи, про рівень інтелектуальної культури тощо. Ставиться питання про зміну принципів конструювання підручників, які мають виконувати роль інтелектуального самовчителя і самоконтролю.
Педагогічне оцінювання може бути також моральним схваленням або осудом роботи студента відповідно до етичних норм. Педагогічна (виховна) впливовість оцінки викладача залежить, з одного боку, від його авторитетності, а також від умотивованості та обгрунтованості оцінки, а з іншого - від ставлення студента до навчально-професійної діяльності, від мотивації учіння. Якщо цього немає, тоді від студента можна почути таке: «А я вчив!», «А я все прочитав!», «Ярозумію, лише не можу розповісти!» тощо.
Дієвість педагогічного оцінювання залежить також від ставлення студента до всіх елементів оцінювальної ситуації. Педагогічна оцінка тоді буде обґрунтована й об'єктивна, коли оцінне судження стосується мотивів діяльності студента, всієї системи його роботи.
Оцінка в балах (у вищій школі чотирибальна), з одного боку, проста при застосуванні, з іншого- важко позбутися суб'єктивізму, складно диференціювати рівень підготовки студентів. Треба також враховувати якість знань, уміння застосувати їх на практиці та творчість студента. Наприклад, на Кубі 100-бальна система оцінювання студентів, до того ж перевіряють не тільки знання, а й почерк студентів (це ж викладачі!), культуру оформлення роботи тощо.