10. Управління навчально-професійною діяльністю студентів

Проблема навчання тісно пов'язана з управлінською діяльністю. Без суттєвої перебудови організаційної структури і механізмів управління освітнім процесом введення будь-яких новацій приречено на провал.

В особистісно-орієнтованих технологіях управління трактується як взаємодія суб'єктів, що проявляється у спілкуванні й діяльності, включає в себе суб’єкт-об’єктні стосунки, які відображають специфіку предметної діяльності, та суб’єкт-суб’єктні стосунки. Взаємодія виступає способом функціонування управління й дозволяє стверджувати, що об'єктом управління є не студент, а цілісна навчальна ситуація. З'являється інше бачення ролі та місця вчителя в освітньому процесі.

Управління освітнім процесом може ґрунтуватися або на насильницькій парадигмі, або на особистісно-орієнтованій парадигмі.

Перша з них базується на подавленні й маніпуляції поведінкою іншої людини, на прагненні нав'язати їй свою волю і своє рішення.

Друга ціннісно-нормативна система виходить із відмови від насилля, від прагнення подавляти, маніпулювати або підкорювати іншу людину, із визнання її рівноцінності й гідності як партнера діалогу. Така система передбачає пошук компромісів, співробітництво, змагання, співчуття.

Наявність насильницької і ненасильницької парадигм (концепцій) взаємодії людей визначає і два типи управління. Для першого типу управління (насильницького) характерна стратегія формування – вплив, втручання із зовні у внутрішній світ людини, нав'язування їй правил, видів, прийомів діяльності. Головними словами, що відображають специфіку цього управління, є діяльність і вплив. Другий тип управління ґрунтується на стратегії розвитку, яка сприяє розкриттю, реалізації й розвитку особистісного потенціалу людини. В основі такого управління – взаємодія.

Підходи до управління можна класифікувати на дві групи. Перша група буде включати в себе підходи, відповідно до яких управління буде нагадувати управління фабричним конвеєром, тобто буде спрямоване на результат. І тут постає питання про зміст кінцевих результатів та виділення пріоритетних напрямків серед них. Друга група підходів до управління пов'язана з орієнтацією не на остаточний результат за заданими зразками, а на сам освітній процес, на створення умов для реалізації й розвитку потенціалу особистості. До цієї групи відноситься модульний підхід, що представляє собою підсистему сучасного навчально-методичного комплексу поряд з цілями, змістом, дидактичними засобами й організаційними формами навчання. Він включає в себе цільову програму дій студентів, банк інформації, методичні поради для студентів і викладачів, картки самоконтролю знань студентів і завдання для їх можливої корекції.

Навчальний модуль – певна підсистема навчання (технологія), що має відносну самостійність і цілісність у рамках курсу. Концептуальною основою модульного підходу є системно-діяльнісний підхід, який включає принципи: цілісності, структурності, ієрархічності, інваріантності, взаємодії системи й середовища.

Модульно-рейтингова система навчання є досить ефектив­ним способом управління навчально-виховним процесом, який реально стимулює навчальну діяльність студентів найперше тому, що вона посилює мотивацію студента, є визначальною силою розвитку його зацікавленості в результатах своїх навчальних досягнень. Критерії оцінювання, з якими обов’язково завчасно знайомлять студентів, спонукають їх до систематичної напруженої роботи з навчальним матеріалом, створюють можливість самостійно запрограмувати її результати, вселяють віру в те, що викладач належним чином оцінить старання студента. Мотиваційне управління дозволяє здійснити основну функцію викладача бути організуючим і стимулюючим початком у становленні й розвитку особистості кожного студента.

Щоб викликати у студентів бажання працювати за модульно-рейтинговою системою, необхідно вміло довести її переваги. Добрими, на наш погляд, будуть наступні мотиви:

• отримання максимальної кількості балів дає можливість студенту мати автоматом підсумкову атестацію (тобто, звільнення від заліку чи екзамену), що найбільше стимулює й заохочує студента до отримання постійних глибоких знань;

• упродовж вивчення дисципліни студент не отримує негативних оцінок, бо за найменшу відповідь має певну кількість балів, а це породжує в ньому віру у свої сили;

• модульно-рейтингова система посилює відповідальність студента за стан своєї успішності з дисципліни, і це викликає в нього почуття самоповаги й самодостатності;

• нова система навчання та контролю знань з її широкими можливостями активізує інтелектуальні резерви особистості;

• слідкуючи за станом своєї успішності, студент змушений глибше бачити і орієнтуватися у структурі дисципліни;

• знання структури дисципліни передбачає вміння послідовно й логічно планувати свою самостійну роботу з вивчення дисципліни;

• велика можливість швидкої адаптації студентів до нових умов навчального процесу містить необмежені можливості підвищення рівня знань дисципліни, яка вивчається;

• модульно-рейтингова система навчання знімає загрозу конфліктних стосунків ланцюжка «викладач - студент», що породжує взаємоповагу та взаєморозуміння.

Якщо викладач уміло, професійно розробив на допомогу студентам систему навчально-методичних засобів, то само­стійно засвоювати навчальний матеріал студентові буде легко.

Система навчально-методичних засобів складається з ін­формаційного, навчально-практичного, контролюючого блоків.

Управління за своєю суттю є дослідженням і дає можливість розкрити внутрішні резерви, які значно підвищуватимуть кінцеві результати освітнього процесу.