- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •2. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук
- •3. Основні категорії педагогіки вищої школи
- •4. Зв’язок педагогіки вищої школи з іншими науками
- •5. Характеристика вищої освіти україни початку третього тисячоліття
- •6. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •7. Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •8. Особливості розвитку вищих навчальних закладів україни.
- •9. Система освіти україни, її структура, особливості управління
- •10. Принципи діяльності освітніх закладів
- •11. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Закони навчання, їх сутність
- •12. Загальні закономірності навчального процесу
- •13. Принципи навчання у вищій школі
- •14. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •15. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі
- •Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
- •16. Лекція у системі підготовки фахівців
- •17. Організація та проведення семінарів
- •18. Практичні та лабораторні заняття у внз
- •20. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •21. Організація контролю знань студентів.
- •23. Контроль навчальної діяльності студентів.
- •22. Дистанційне навчання
- •24. Принципи, види та функції педагогічного управління
- •25. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •26. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •27. Педагогічні засади студетського самоврдування
- •Психолого-педагогічна модель особистості фахівця з вищою освітою
- •2. Самовиховання ісаморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •3. Чинники і механізми формування моральних якостей студентів
- •4. Психологічні особливості наукової діяльності
- •5. Передумови ефективної діяльності викладача
- •6. Шляхи формування педагог. Майстерності та підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи
- •7. Умови згуртування та розвитку студентської групи
- •8. Професійно-аедагогічне спілкування у вищій школі
- •Основні аспекти спілкування:
- •9. Позиції викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •10. Управління навчально-професійною діяльністю студентів
- •11. Професійна імпровізація в науково-педагогічній діяльності
- •13. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення
- •14. Психолого-педагогічні особливості групового та індивідуального навчання у вищій школі
- •15. Педагогічна майстерність як комплекс властивостей особистості викладача
- •16. Психологічна характеристика педагогічої взаємодії
- •17. Педагогічна ситуація як головна структурна одиниця комунікативної діяльності викладача
- •18. Вербальна та невербальна комунікація викладача
- •1.Вербальна комунікація
- •2. Невербальна комунікація
- •19. Формування стилю педагогічного спілкування
- •Основні аспекти спілкування:
- •20. Адаптація студента до навчання у вищій школі
- •21. Структура виховного процесу
- •22. Мета і зміст національного виховання студентської молоді
- •23. Зміст, напрями, форми і методи виховної роботи зі студентами
16. Лекція у системі підготовки фахівців
Лекція — систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки".Основний зміст лекції становлять центральні методологічні, теоретичні і практичні проблеми. Розкривають у лекції не всі питання теми, а найважливіші, найсуттєвіші, що вимагають наукового обгрунтування. Лекції бувають навчальними і публічними (пропаганди й поширювання політичних і наукових знань). Науково-педагогічні працівники зобов'язані домогтися практичного втілення низки вимог:■ високий науково-теоретичний і соціально-культурний рівень лекції;■ триланкова структура кожної лекції: вступ (завдання і план роботи), основна частина (дедуктивна або індуктивна побудова змістового викладу) і висновки (підсумки, узагальнення, рекомендації);■ жвава і цікава подача змісту лекції, що посилюється чіткістю вимови, граматичною та стилістичною правильністю живого мовлення лектора, а також умілим використанням допоміжних засобів — інтонації, міміки, жестів;■ повідомлення на лекції не лише теоретичних знань (теорії, закони, закономірності, поняття тощо), а й соціально-унормованої (плани, проекти, програми, технології, методики) та культурно-ціннісної інформації (ідеї, ідеали, переконання, оцінки, вірування, мотиви та ін.);■ економне використання лекційного часу завдяки вибору оптимального темпу викладення освітнього змісту, підготовки проблемних запитань студентам задля налагодження оперативного зворотного зв'язку; • широке застосування графічно-символічних засобів (моделі, схеми, таблиці, креслення, символи, графіки, формули) для підтвердження чи спростування будь-якої значущої теоретичної засади або повного методологічного положення;■ професійна робота з психоемоційним настроєм аудиторії.Основна мета лекції—дати систематизовані основи наукових знань із навчальної дисципліни, розкрити стан і перспективи прогресу в конкретній галузі науки і техніки, сконцентрувати увагу на найбільш складних і вузлових питаннях. Будь-який вид лекції є носієм функцій навчання: ■ освітньої, яка полягає в тому, щоб оптимально сприяти здобуванню наукових знань, навичок і вмінь та на їхній основі формувати науковий світогляд;■ виховної, яка полягає в цілеспрямованому формуванні певної системи емоційно-ціннісного ставлення особистості до світу (державно-правових, патріотичних, естетичних, моральних, національно-етнічних та ін.);■ розвиваючої, яка полягає в розвитку психічних пізнавальних процесів і станів;■ організуючої, суть якої в тому, що лекції пов'язують в єдину систему, зміст і організацію навчального процесу з урахуванням особливостей та інтелектуального рівня розвитку слухачів, майстерності педагога, матеріального забезпечення процесу навчання;■ мотиваційної, що стимулює інтереси й позитивні мотиви слухачів до навчання;■ гедоністичної, яка полягає в тому, щоб під час лекції студент одержував задоволення. Вступна лекція, оглядові лекції, настановні лекції, підсумкова лекція, проблемна лекція, лекція-візуалізація, лекція вдвох, лекція із запланованими помилками. Методика розроблення і викладання лекції: Дедуктивний метод, Індуктивний метод, Метод контрасту, Метод ступінчастості, Історичний (хронологічний) метод викладення, Проблемний метод, Метод візуалізація. Суттєвими перевагами є такі: лекція активізує мисленнєву діяльність студентів—у процесі читання лекції можна врахувати специфіку професійної підготовки студентів, їхні інтереси; —лекція вирізняється своєю економічністю. участь студентів у педагогічному дійстві, яке називається лекцією, є корисною школою для тих, хто у майбутньому буде займатися науково-педагогічною діяльністю;—лекція незамінна, коли має місце дефіцит літератури. Типові недоліки лекції: —інформація, яку подає викладач, спрямована, в основному, на слухову пам´ять: студент може відтворити лише 10—15 %;—великі потоки слухачів (понад 50) позбавляють викладача можливості ефективно управляти розумовою діяльністю студентів;—студенти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування;—лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок.