15. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі

Метод – (від грец. metodos – шлях до чого-небудь) означає спосіб діяльності, спрямованої на досягнення певної мети.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти.

В дидактичній літературі іноді розрізняють методи викладання, що стосуються діяльності вчителя і методи учіння, що забезпечують протікання навчальної діяльності учнів. Методи навчання – характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів. При цілісному підході до цього питання насамперед потрібно відмітити розподіл методів навчання на дві групи, які називаємо традиційними та нетрадиційними, або інноваційними.

Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.

У практиці навчально-виховної діяльності сучасного вищого навчального закладу найпоширеніші такі техноло­гії навчання: диференційоване навчання, проблемне на­вчання, ігрові технології навчання, інформаційні техноло­гії навчання, кредитно-модульна технологія навчання, особистісно орієнтоване навчання. Диференційований підхід викладача передбачає використання за умов довільного навчання усіх можливостей урізноманітнення освітніх компонентів: вибір навчальних дисциплін з вибіркових предметів навчального плану, спецкурсів, спецсемінарів та факультативів: вибір тем рефератів, курсових та дипломних робіт; вибір тем науково-дослідної роботи; вибір довготривалих завдань самостійної роботи. Диференціація навчання спрямована на досягнення студентами, які мають різний початковий рівень підготовки, однакового рівня знань, умінь та навичок. Проблемне навчання —дидактична система, яка грунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах / методах ви­кладання та учіння з елементами наукового пошуку.Таке навчання передбачає проблемне викладання, тобто створення системи послідовних проблемних ситуацій і управління процесом їх вирішення, а також проблемне учіння — особливу форму творчої навчальної діяльності студентів щодо засвоєння знань і способів діяльності з наявністю аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх розв'язання шляхом висунення припущень, обґрунтування і доведення гіпотез.Проблемне навчання покликане формувати в студента такі професійні вміння:— самостійно побачити і сформулювати проблему;— висунути гіпотезу, знайти спосіб її перевірки, зібрати дані, проаналізувати їх, запропонувати методику їх оброблення;— сформулювати висновки і побачити можливості практичного застосування отриманих результатів; — бачити проблему загалом, аспекти та етапи її розв'язання самостійно або в колективній роботі. Етапи проблемного навчання: 1. Створення проблемної ситуації. 2. Аналіз і формування проблеми. 3. Висунення гіпотез. Ігровий метод навчання передбачає визначення мети, спрямованої на засвоєння змісту освіти, вибір виду нав­чально-пізнавальної діяльності і форми взаємодії педагога і студентів. Застосування цього методу навчання вимагає: — з'ясування і усвідомлення його цілей, тобто бажано­го результату; без цього діяльність суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою;— вибору способу діяльності для досягнення мети;— необхідних засобів інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;— наявності певних знань про об'єкт діяльності. Головною метою навчальних ігор є формування в майбутніх фахівців уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Ігрова діяльність виконує такі функції: спонукальну ; комунікабельну ; самореалізації ; розвивальну ; розважальну; діа­гностичнукорєкційну. Виокремлюють ігри-вправи(кросворди, ребуси, вікторини), ігрові дискусії, ігрові ситуації(проблемна ситуація), рольові і ділові навчальні ігри. Інформатизація є одним із головних напрямів сучасної науково-тех­нічної революції, на якому ґрунтується перехід від індус­тріального етапу розвитку суспільства до інформаційного. Це процес перебудови життя суспільства на основі вико­ристання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх суспільно значущих видах діяльності. Інформатиза­ція охоплює три взаємопов'язаних процеси:а) медіатизацію (лат. тейіаіиз — посередник) — удос­коналення засобів збирання, збереження і поширення ін­формації;б) комп'ютеризацію — удосконалення засобів пошуку та оброблення інформації;в) інтелектуалізацію — розвиток здібностей, сприй­няття і продукування інформації, тобто підвищення інте­лектуального потенціалу суспільства, в т. ч. використання засобів штучного інтелекту. Загальна характеристика кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП). Ця система передбачає відхід від традиційної схеми «навчальний семестр — навчальний рік, навчальний курс»; раціональ­ний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі (логічно завершені частини теоретичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни) і перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля; перевірку якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття; використання широкої шкали оцінювання знань; вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни; стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань; підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів; запровадження здорової конкуренції в навчанні; виявлення та розвиток творчих здібностей студентів. Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєд­нанні модульних технологій навчання та залікових освітніх оди­ниць (залікових кредитів) Вимоги до впровадження КМСОНП: 1)інформаційний пакет, 2) договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом, 3) академічну довідку оцінювання знань Демократизація нав-ня, забезпечення автономії студентів у навчанні(самост роб), індивідуалізація навчального процесу, кооперативне навчання( навч.проект) , інформатизація навчального процесу.