7. Умови згуртування та розвитку студентської групи

Колектив — це соціально значуща група людей, які об´єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямі досягнення постав­леної мети і мають органи самоврядування. Колектив як соціально діюча система має виконувати такі функції.1. Організаторську: спрямовану на об´єднання членів колек­тиву з метою виконання певних соціально-педагогічних завдань.2.Виховну: спрямовану на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного ви­ховання, що забезпечує умови для психічного й соціального роз­витку особистості. 3.Стимулювальну: вона сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості у всіх сферах; регулює поведінку членів колективу, впливає на формування позитивних якостей особистості — волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, справедливості, цілеспрямованості, гідності та ін.   

Педагогічні засади формування і розвитку колективу є загаль-ноохопними. Тому, говорячи про види колективів, особливості їх функціонування, не можна обмежуватися лише означенням дитячих колективів. Це колективи молоді, що навчається у про­фесійних навчальних закладах, об´єднання людей на вироб­ництві, в установах, військових підрозділах та ін. У загальному аспекті функціонування колективів варто ви­значити такі види: первинний (клас, академічна група); колектив навчального закладу, підприємства, установи, організації; тим­часовий, сімейний, виробничий. Етапи розв. колективу: Перша стадія. колектив лише складається; його члени недостатньо знають один одного та й куратор мало знає вихованців; студенти, зараховані на навчання і згруповані де­канатом в академічні групи (первинні колективи), перебувають на першій стадії розвитку. Друга стадія. сформовано актив, члени колективу усвідомлюють свої завдання; актив починає виявляти ініціативу, готовий бра­ти на себе виконання окремих функцій з організації діяльності колективу; з´являються неформальні, харизматичні лідери. Третя стадія. Ознаки: більшість членів колективу свідомо ви­конує вимоги колективу, його керівника; більшість перейшла на позиції активу; колектив усвідомлює свої завдання, готовий підтримати, захистити, допомогти кожному членові колективу; більшість здатна формувати нові завдання, визначати шляхи їх реалізації.

8. Професійно-аедагогічне спілкування у вищій школі

Cпілкування - це процес взаємодії між 2 або кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. Завдяки спілкуванню утворюються спільноти людей ,в яких налагоджується взаємодія і виробляються соціальні норми поведінки

Ставлення до студентів детермінує організаторську діяльність викладача, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, демократичним, ліберальним (Зязюн).

Авторитарному стилеві властивий диктат , який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця. Авторитарний викладач самочинно визначає спрямованість діяльності групи. Це гальмує ініціативу, пригнічує студентів. Основними формами взаємодії за такого стилю є наказ, вказівка, інструкція, догана. Викладач нетерпимий до заперечень. Це породжує несприятливий психологічний клімат. Протидії владному тиску викладача призводять до конфронтації.

За ліберального стилю у викладача немає стійкої педагогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання. Такий викладач обмежується виконанням лише викладацької функції. Наслідком такої позиції є втрата поваги, погіршення успішності і дисципліни.

Демократичний стиль ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості і колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного студента і залучити всіх до активної участі у спільній справі. Основними засобами взаємодії є заохочення, порада, інформування. Демократичний стиль якнайповніше сприяє розвитку особистості студента, формування людської гідності, підготовки до активної діяльності в демократичному суспільстві. На засадах демократичного стилю має розвиватись педагогіка співробітництва(співпраці)

Найчастіше зустрічаються змішані стилі.

Кан-Калик виділяє 5 стилів спілкування:

1)спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Головним є позитивне ставлення до студентів, закоханість у свою справу, що передається учням, спів роздуми, співпереживання щодо цікавих і корисних заходів;

2)стиль педаг спілк-ня, що ґрунтується на дружньому ставленні, на особистісному позитивному сприйняття педагога, який виявляє приязнь і повагу до вихованців. Це позитивний стиль, в перспективі якого слід мати стиль №1

3)стиль”дистанція” – в цілому позитивне ставлення до учнів, але організація діяльності ближча до авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної роботи ; Дистанція повинна бути, але залежить від рівня авторитету вчителя, визначається вихованцями, але скеровується педагогом.

4)спілкування-залякування – поєднує негативне ставлення до вихованців і авторитарність у способах організації діяльності;

5)стиль – загравання – полягає прагненні педагога подобатись вихованцям засобами дешевого авторитету.

Функції педагогічного спілкування:

• соціально-психологічне забезпечення навчально- виховного процесу

• організаційна взаємодія вчителя і учнів

• засіб вирішення навчальних завдань