- •31.Людина як предмет філософського осмислення
- •33. Свідомість як фундаментальна властивість людини:
- •1. Характеристика світогляду:
- •2. Історичні типи світогляду:
- •3. Філософія як світогляд:
- •4. Філософія в системі культури:
- •5. Філософські погляди Сократа:
- •6. Вчення Платона:
- •7. Філософські погляди Аристотеля:
- •8. Філософія Середньовіччя:
- •9. Філософія епохи Відродження:
- •10. Філософія Нового часу:
- •11. Філософські погляди і.Канта:
- •12. Філософські погляди г.Гегеля:
- •13. Філософські погляди л.Фейєрбаха:
- •14. Філософія марксизму:
- •15.Філософська думка в Україні(Юркевич)
- •16.Філософські погляди г.Сковороди.
- •17.Філософія життя
- •18.Філософія екзистенціалізму
- •20.Філософія позитивізму і пост позитивізму.
- •21. Категорії діалектики: сутність та явище:
- •22. Категорії діалектики: причина та наслідок:
- •23. Категорії діалектики: необхідність і випадковість:
- •24. Категорії діалектики: форма та зміст:
- •25. Закони діалектики. Закон кількісних та якісних змін:
- •26. Закони діалектики. Закон єдності та боротьби протилежностей:
- •27. Закони діалектики. Закон заперечення заперечення:
- •28. Сутність пізнавального процесу:Різні підходи до сутності пізнання.
- •29.Сутність пізнававального процесу:чуттєве та раціональне.
- •30. Людина як предмет філософського осмислення.
- •31.Людина як предмет філософського осмислення
- •32. Свідомість як фундаментальна властивість людини:
- •33. Свідомість як фундаментальна властивість людини:
- •34.Суспільна свідомість.
- •35. Основні категорії етики:добро і зло
- •36.Основні категорії етики: свобода та відповідальність:
12. Філософські погляди г.Гегеля:
а) Г.Гегель як представник об’єктивного ідеалізму; Суть філософської системи Гегеля полягає у тому, що він розглядає мислення як діяльність самого мислення, котре має субстанціональний характер і існувало ще до того, як виникли світ і людина. Будучи розчарованим у можливостях людського розуму у якості засобу пізнання Абсолюту, Гегель на його місце ставить потенційно всесильний та всезнаючий розум Абсолютної ідеї, котра хоче себе пізнати. Таким чином, свідомість, мислення перестає бути специфічною особливістю людського розуму; це діяльність, сутність Абсолютної ідеї, котра мислить саму себе. Природа ж в усій її багатоманітності, суспільство, людина та її діяльність є нічим іншим як результатом еманації абсолютної ідеї, котра з їх допомогою хоче пізнати сама себе вичерпно та абсолютно. Відповідно до вихідної засади гегелівського абсолютного ідеалізму, уся його система поділяється на три великі розділи, що, на думку її автора, відбиває три ступеня розвитку абсолютної ідеї: логіку, філософію природи та філософію духу. Процес самопізнання Абсолютної ідеї, котра робитися об'єктом для самої себе, триває майже дві з половиною тисячі років: стільки часу потрібно було Розуму, щоб пізнати самого себе. У цій гегелівській характеристиці власної філософії чітко проступають як сутність методу її побудови, так і загальні контури системи в цілому. Розумний розвиток світу - основна тема гегелівської філософії. Розуміння будь-якого об'єкта пізнання дається винятково в аспекті його походження і розвитку. Це відноситься і до самої думки. Процес мислення є необхідний рух думки, підпорядкований законам власної логіки.
б) діалектичний метод Г.Гегеля. В “Науці логіки” – найціннішій частині своєї філософії - Гегель обґрунтував грандіозний проект особливої, діалектичної логіки, втіливши в ній квінтесенцію його філософії - діалектичний метод. Сутність діалектичного методу Гегеля полягає в наступному. Будь-який розвиток здійснюється за чітко визначеною схемою: ствердження, або покладання – теза; заперечення цього ствердження - антитеза і, нарешті, заперечення заперечення, тобто зняття протилежностей - синтез. Синтез є якісно новим станом, у якому немовби знаходять примирення між собою теза та антитеза; в ньому два попередні продовжують своє існування у вищій гармонійній та синтетичній єдності, зберігши свої позитивні сторони і позбавившись – внаслідок діалектичного зняття – негативних. Таким чином, за Гегелем, кожне поняття, а відтак і кожне явище у природі, суспільстві, духовному житті людини проходить такий тріадичний цикл розвитку. Досягнення синтезу в рамках певної діалектичної тріади є передумовою відтворення її на більш високому рівні; і так доти, доки не буде отримано вищий синтез. На рівні природи, зокрема, Гегель ілюстрував принцип діалектичного зняття на прикладі біологічного циклу рослини - зерна вівса. У діалектичному розвитку, на його думку, має місце повторення минулого, повернення до “ніби то старого”, проте на принципово іншій основі. Тому діалектичний розвиток має одночасно циклічний і поступальний характер, котрий надає йому форму спіралі, кожний новий виток якої являє собою нову якість, вищу ступінь розвитку.