4. Філософія в системі культури:

а) співвідношення філософії, науки та мистецтва; В історії світової філософської думки досить чітко простежуються дві тенденції: філософія зближується або з наукою, або з мистецтвом. Виникає питання, чи може бути філософія визначена як наука? В сучасній філософії не раз проголошувалась теза, що філософія – це не наука, і що філософія починається саме там, де наука закінчується. Наука має справу з конечним, ставить конкретні завдання створення якихось теоретичних концепцій для вирішення практичних проблем. Філософія цього позбавлена якраз тому, що має справу не з конечним, а з безконечним. Філософія, на відміну від науки, прагне осягнути граничні підстави буття - Життя, Смерть, Свободу, Щастя, Жах та багато інших вічних питань. Філософія і виникла для того, щоб пояснити те, що не в силах пояснити наука.У стародавні часи узагальнені знання містили в собі як наукові, так і філософські ідеї, їх неможливо було розділити. Отже, в усі історичні епохи філософія та наука йшли пліч-о-пліч, доповнюючи одна одну. Німецький філософ А.Шопенгауер (1788-1860) підкреслював, що філософія - це мистецтво, а не наука. Філософія прагне до піднесеного відчуття. В цьому сенсі мистецтво більше споріднене з нею, ніж наука.В центр уваги ставиться до проблем життя та долі людини. В основі такої філософії лежить світовідчуття. Філософія - це акт життя, драматична боротьба у творчому процесі життя.Філософія починається з роздумів над своєю долею. Таким чином, попри всі свої відмінності, філософія є суттєво спорідненою і з наукою, і з мистецтвом. З наукою її зближує безперечне прагнення до істини і прагнення володіти нею. З мистецтвом філософію поєднує інтимно-особистісний характер творчості, зверненість до внутрішнього світу людини. Порівняння філософії з мистецтвом виявляє її гуманістичну спрямованість, її гранично зацікавлене ставлення до людини.

б) охарактеризувати основні функції філософії. Філософія виконує різноманітні функції: світоглядно-регулятивну, методологічну, гносеологічну, просвітницьку, евристичну, інтеграційну, критичну. Світоглядно-регулятивна функція-погляд людини на світ в цілому і на місце людини в ньому. Формування світогляду людини як систематизованої частини її свідомості відбувається під впливом конкретних, різноманітних, хаотичних, життєвих обставин. Людина прагне все зв’язати в єдине ціле, знайти принципи та ідеали, завдяки яким можливо було б сформулювати свої переконання. Основна причина полягає в тому, що людина прагне до гармонії свого душевного світу, до подолання хаосу душевного стану, що викликає дискомфорт. Тобто філософський світогляд передбачає побудову певної картини світу. Однак, філософська картина світу – це завжди незавершена картина з продовженням. З світоглядною функцією тісно пов’язана інша функція філософії – методологічна. Методологія - вчення про методи пізнання. Це сукупність пізнавальних засобів, прийомів, які використовуються в науці. Разом з тим, це сфера знання, яка вивчає засоби, передумови та принципи організації пізнавальної та практичної діяльності. Кожна наука має свій метод. Філософський метод – це система найбільш загальних прийомів теоретичного та практичного освоєння світу, а також спосіб побудови та обґрунтування системи самого філософського знання. Методологічна функція філософії визначає загальний процес пізнання. А це, передусім, означає, що загальна спрямованість пізнання світу багато в чому залежить від того, що прийняти за основу, або субстанцію світу: ідеальне чи матеріальне начало. Одна з головних функцій філософії – функція інтеграції культури. Філософія виступає в ролі живої душі культури. Вона звертається до усіх форм культури, прагнучи узагальнити її досягнення в єдине ціле Філософія виконує і просвітницьку функцію. Філософська думка обґрунтовує моральний ідеал (добра, відповідальності, сенсу життя), здатний служити провідною зіркою в житті людини та суспільства Вивчення філософії сприяє формуванню загальної культури та самобутності особистості, розширенню її світогляду, формує вміння до критичного мислення.