1. Характеристика світогляду.

2. Історичні типи світогляду.

3. Філософія як світогляд.

4. Філософія в системі культури.

5. Філософські погляди Сократа.

6. Вчення Платона.

7. Філософські погляди Аристотеля.

8. Філософія Середньовіччя.

9. Філософія епохи Відродження.

10. Філософія Нового часу.

11. Філософські погляди І.Канта.

12. Філософські погляди Г.Гегеля.

13. Філософські погляди Л.Фейєрбаха.

14. Філософія марксизму.

15.Філософська думка в Україні(Юркевич)

16.Філософські погляди Г.Сковороди.

17.Філософія життя

18.Філософія екзистенціалізму

20.Філософія позитивізму і пост позитивізму.

21. Категорії діалектики: сутність та явище:

22. Категорії діалектики: причина та наслідок:

23. Категорії діалектики: необхідність і випадковість:

24. Категорії діалектики: форма та зміст:

25. Закони діалектики. Закон кількісних та якісних змін:

26. Закони діалектики. Закон єдності та боротьби протилежностей:

27. Закони діалектики. Закон заперечення заперечення:

28. Сутність пізнавального процесу:Різні підходи до сутності пізнання.

29.Сутність пізнававального процесу:чуттєве та раціональне.

30. Людина як предмет філософського осмислення.

31.Людина як предмет філософського осмислення

32. Свідомість як фундаментальна властивість людини:

33. Свідомість як фундаментальна властивість людини:

34.Суспільна свідомість.

35. Основні категорії етики:добро і зло

36. Основні категорії етики: свобода та відповідальність

1. Характеристика світогляду:

а) поняття світогляду: структура світогляду; Світогляд - це сукупність поглядів, принципів, оцінок, які визначають цілісне уявлення людини про світ, її місце в ньому, розуміння та оцінку людиною сенсу свого життя та діяльності; це сукупність узагальнених наукових, філософських, соціально-політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних орієнтацій, переконань, ідеалів. Світогляд виступає як результат духовного опанування світу; він виникає стихійно, спонтанно, об’єктивно в процесі практичної діяльності людини з моменту її формування. Внаслідок тривалого усвідомлення зв’язку між людиною та світом зароджується світоглядна потреба, а з нею - первісний світогляд. Рівень узагальнення первісної свідомості був невисоким, переважала емоційно-психологічна сфера світогляду, тобто світовідчуття, світосприйняття, світоспоглядання. Світогляд представляє собою певну духовну цілісність, його складовими є різні вияви людського духу, поєднані єдиним смислом. Це різного типу знання, переконання, ціннісні орієнтації, переживання, норми, а також похідні від них уподобання, імперативи поведінки тощо. Світогляд, однак, не варто зводити до всіх поглядів та уявлень про світ – це лише їх максимальне узагальнення. Системоутворюючим смислом світогляду є переконання, за допомогою яких знання різного типу не просто фіксуються людиною, але приймаються як свої власні, набуваючи при цьому відповідного емоційного забарвлення, оволодівають нею, стають імперативами її діяльності.

б) основні світоглядні питання. І для людства взагалі, і для окремої людини характерне прагнення визначити, що таке світ, яким він є і яким він повинен бути. Спочатку таке уявлення про світ було виражене більше на рівні чуттєвого сприйняття, ніж за допомогою раціонального мислення. Відбувалась фіксація взаємозв’язку процесів та явищ, їх тотожність та різниця між ними. І тільки тоді, коли з’являється понятійний рівень осягнення світу, формується світогляд, здатний розкрити закономірності й сутність явищ та процесів. Світогляд набуває характеру раціонального, теоретичного світорозуміння. Саме його і репрезентує філософія.

2. Історичні типи світогляду:

а) історичні форми світогляду; б) специфіка філософії як форми світогляду. В історичному вимірі філософія – більш пізній тип світогляду, який виникає після міфу та релігії; тобто міфологічний та релігійний світогляд слід розглядати як передумови виникнення філософії. Міф – це історично перший тип світогляду, це таке утворення, в якому фантазія приймалась за реальність. Визначальною рисою міфу є ототожнення образу та його предмету, йому притаманне уявлення, що “усе в усьому”. Взагалі в культурології поняття “міф” тлумачиться як те, що протиставлене раціональному поясненню світу. Міфологія (в перекладі с грецької – вчення про міфи, сказання) - це такий спосіб осягнення світу, який не розрізняє природне та людське. Багато міфів присвячено космогонічним питанням про те, як могло з’явитися все те, що є у світі; чому світ улаштовано так, а не інакше тощо. Існували також міфи есхатологічні, які описували кінець світу з наступним його відродженням. Міфологія була першою пояснення та відповіді на питання: чому, в силу яких причин, під впливом чого або з чого виникло все, що існує. Більш того, міфологія створила декілька пояснювальних конструкцій, які пізніше лягли в основу перших грецьких філософських ідей. Філософія в певному смислі перейняла самі питання у міфології, релігії і сформулювала їх у формі раціонального вчення про першооснову. Разом із питаннями про походження світу багато уваги приділялось людині. Формування та розвиток філософії відбувались і під впливом релігії. Релігія – це така форма світогляду, в якій осягнення світу здійснюється через його роздвоєння на та надприродний. Релігія прагне до розрізнення ідеального та реального, Бога та світу. Визначальною ознакою релігії є віра в надчуттєве, яке ототожнюється з духовним. Ідея Бога як духовної сили, ідея панування духовного над тілесним є вирішальними в релігійній свідомості. Становлення філософії у багатьох випадках відбувалось під впливом релігійних ідей. Так, античні філософи будували релігійно-філософські системи, які відрізнялись від сучасних їм політеїстичних релігій. Це вже були раціоналістичні системи, які прагнули обґрунтувати поняття про Бога, створивши особливе вчення – теологію. Філософія виникає майже одночасно в VI–V ст. до н.е. в трьох цивілізованих центрах тогочасного світу – Індії, Китаї, Греції. Її появі передували докорінні зміни у формах господарювання людини - перехід від привласнюючого господарства до виробничого. Підвищення економічної самостійності окремих індивідів, усвідомлення спонукало їх до пошуку якісно нового типу світогляду. Таким новим типом світогляду й стає філософія, котра базувалась на засадах, абсолютно протилежних як міфу, так і релігії, а саме – на зміну ірраціональній міфологічній картині світу філософія пропонує раціональну, котру створює вже сама людина. Через філософію людина повірила в себе, а не в міфічних богів. Філософія є системою основоположних аргументованих ідей щодо загальних питань буття в складі світогляду. Саме філософія висунула на перший план інтелектуальні аспекти світогляду. Специфічною ж ознакою формування інтелектуальних аспектів світогляду був перехід від образного мислення до понятійно-логічних абстракцій.