15.Філософська думка в Україні(Юркевич)

А)1)Українська філософська думка та її розвиток відбувалися в рамках культури Київської Русі 10-11ст. Філософська свідомість в Київській Русі склалась в результаті поєднання міфічної свідомості і християнства, насиченого елементами давньогрецької філософії. Представники: Туровський, Іларіон.

2)Філософія 14-16ст.. У цей період поширюється агіографічна література(житія святих) та ідеї ісіхазму(спокій) – єднання людини з Богом шляхом самопізнання і очищення розуму. Представники: Вишенський, Гізель, Барановський.

3)Класичний період розвитку укр.. філософії: 17-19ст.. Засновником укр… філософської традиції є Сковорода.

4) Укр..»університетська філософія» 20 ст. Бердяєв, Українка, Коцюбинський.

Б)Філософія Юркевича стала продовженням і подальшим розвитком тих ідей, які були закладені Сковородою. Спираючись на авторитет Святого письма, Юркевич обстоює погляд на серце як осередок духовного життя, яке визначає сутність людської особистості. Серце є : охоронцем і носієм усіх тілесних сил людини. Він критикував матеріалізм, який робить спробу всі явища і процеси зробити прозорими, доступними для розуму. Також він вважав, що мислення не вичерпує всієї повноти духовного життя. У вченні про пізнання Юркевич розрізняє такі його форми, як уявлення, поняття і ідея.

16.Філософські погляди г.Сковороди.

А)Центральною ідеєю філософії Сковороди є його вчення про «три світи» макрокосм - всесвіт ,мікрокосм- людина, Світ символічної реальності-Біблія.У свою чергу кожний з цих світів складається з 2 натур:видима(тварний світ) і невидимий(Бог).Саме у виявленні цієї невидимої натури за допомогою видимої і полягає головна проблема людського існування.

Б) Щастя не в багатстві і славі,а у душевному спокої. Досягти ж його можна прислухавшись до свого власного серця. Своє бачення процесу самопізнання він розкриває через концепцію сродного труда .Шлях до щастя полягає у праці, що у найбільшій мірі відповідає природним нахилом та здібностям людини. Проблему людини Сковорода тісно повязує зі свободою, котру він вважає найвищим благом для людини.

17.Філософія життя

А)«Філософія життя» - напрямок, що склався в 19-20ст. у Німеччині та Франції. Основні представники – Ніцше, ДЖільтей, Зіммель, Бергсон, Шпенглер. Представники «філософії життя» звернулися до життя як до первинної реальності, цілісного органічного процесу, що передує поділу матерії і духу, буття і свідомості. Життя являє собою цілісний процес творчого становлення, розвитку, що протистоїть усьому визначеному, сталому. Науковому раціональному пізнанню «філософія життя» протиставляє інтуїтивні, образно-символічні способи осягнення життєвої реальності. Засобом вираження життя є мистецтво.

Б)Справжня культура, за Ніцше, існувала в досократівській Греції, де була рівноправність двох начал: діонісійного, яке виражало свободу життєвих сил, і аполонівського – розміреність, оформленість. Ніцше вважав, що філософія, християнська релігія відривають людину від «життя». Усі процеси фізичного і духовного життя за Ніцше – це різні модифікації волі до влади, могутності. Життя є не що інше як «воля до влади». У філософії Ніцше чільне місце займає надлюдина, котра по суті справи є Богом.