29.Сутність пізнававального процесу:чуттєве та раціональне.

а) Відображення світу у свідомості людини на основі практики відбувається у двох формах: чуттєвій та раціональній. Процес пізнання завжди починається з безпосередньої взаємодії людини в практичній діяльності з предметам і явищами. Основними формами чуттєвого пізнання виступають, як вже зазначалось, виступають: відчуття, сприйняття, уявлення. Акт пізнання – це завжди єдність, взаємодія чуттєвої і раціональної його форм. Раціональні форми пізнання неможливі без чуттєвого, з якого вони отримують вихідний матеріал, логічне мислення завжди використовує чуттєві наглядні схеми, моделі, символи. На рівні свідомості чуттєве сприйняття знаходиться під впливом раціонального, не є бездумним, воно завжди осмислене - людина дивиться на світ осмисленими очима. Розуміння діалектичної єдності чуттєвого і раціонального долає метафізичну обмеженість емпіризму та раціоналізму.

б) В теорії істини виділяють також проблему співвідношення абсолютної та відносної істини. Суть цієї проблеми полягає в тому, що кожна ступінь пізнання обмежена рівнем розвитку науки. Коли йдеться про абсолютну істину, то під нею розуміють повне, точне, всебічне, вичерпне знання про будь-яке явище. Зрозуміло, що досягти такого знання неможливо. Скоріше за все, абсолютна істина означає межу, край, мету, до якої прагне пізнання. А відношення між абсолютною та відносною істиною фіксують лише різні рівні, форми знання, які залежать від розвитку науки, суспільства. Чим вище рівень пізнання, тим ближче ми наближаємося до абсолютної істини.

30. Людина як предмет філософського осмислення.

А)Людина – це поняття фіксує загальні властивості представників людського роду. Коли ми говоримо про людину, то ми порівнюємо її зі світом тварин і фіксуємо ті риси, які відрізняють нас від тварин. Індивід – окремо взятий, одиничний представник людського роду. Індивідуальність – неповторність здатності бути самим собою(оригінальність, своєрідність). Особистість – це людський індивід з точки зору його соціальних якостей.

Б) В широкому аспекті: Будь-яка людина є особистістю. В вузькому сенсі: особистість – вільний і відповідальний суб’єкт свідомої людської діяльності. Характеристика особистості: спрямованість, характер, воля, когнітивна сфера(знання і вміння), інтелектуальна сфера, темперамент, здібності, самосвідомість. До особистості входить: фізична сторона – тіло, соціальна – полягає в спілкуванні людей, духовна сторона, та психологічне обличчя людини, почуття, емоції.

31.Людина як предмет філософського осмислення

А)Співвідношення соціального та біологічного в людині складне і суперечливе. Основна проблема полягає у визначенні того, яке з начал домінує, визначає формування людини, її розвиток. Перебільшення чи біологічного чи соціального призводить до спрощеного тлумачення їх співвідношення. Так виникають біологізаторські та соціологізаторські концепції людини. Біологізаторські – абсолютизують роль біологічних начал в людині і принижують значення соціального. А соціол. концепції принижують значення біологічних факторів в поведінці людини.

Б) Соціалізація – процес засвоєння індивідом соціального досвіду, норм, цінностей. Етапи соціалізації: раннє дитинство, період навчання, період активної участі в трудовій діяльності та після трудовий період. Найважливішими моментами соціалізації є : соціальна адаптація, ідентифікація, інтеріоризація. Соц.. адаптація - процес пристосування індивіда до умов соціального середовища. Ідентифікація – процес ототожнення індивідом самого себе з групою, що є для нього ідеалом. Інтеріоризація – перетворення зовнішніх соціальних вимог у внутрішні регулятори поведінки.