7. Філософські погляди Аристотеля:

а) критика Аристотелем платонівського вчення про ідеї; Будучи учнем Платона, Аристотель поставив під сумнів його теорію ідей - спробу пояснити існування „світу речей” завдяки існуванню „світу ідей”. Він відкидає платонівське вчення про ідеї як про надчуттєві, раціонально осяжні сутності, котрі існують окремо від речей. Йому належить знаменитий вираз: “Платон мені друг, але істина дорожча”. На противагу Платону, Аристотель визнавав об’єктивне існування матеріального світу.

б) вчення Аристотеля про причини речей, про матерію та форму. Матерія, за Аристотелем, вічна, ніким не створена і не знищувана. Природа, на думку філософа, - це сукупність речей, що перебувають у вічному русі і змінах. Але, визнаючи матерію як „перший субстрат” речі, Аристотель стверджував, що вона сама по собі інертна, невиразна і активна лише тоді, коли є форма. Матерія знаходиться у стані пасивного очікування доти, доки не з’явиться форма і не оформить її, надасть матерії визначеності та ознак конкретних речей. Отже, причиною існування речі є активна форма. Рух матерії може надати тільки форма. Аристотель говорить про ієрархію форм. Формою усіх форм він вважав Бога. В цілому, за Аристотелем, існують чотири види причин існування окремої речі: матерія як будівельний матеріал, форма – план будівництва, рушійна та цільова причини. Уявимо собі будь-який предмет, наприклад, глечик. Його існування неможливе без глини, матеріалу (матерії), з якого він може бути виліплений. Але сама по собі глина, зрозуміло, не є глечиком. Щоб стати ним, вона повинна бути з’єднана з формою (морфе), структурою, що надає речі якісну визначеність. Але і цього мало. Крім форми, необхідний гончар, тобто активне діяльне начало - діюча причина. І, нарешті, повинна бути четверта причина - мета, заради досягнення якої створюється річ.

8. Філософія Середньовіччя:

В розвитку Середньовічної філософії виділяють 2 етапи:період патристики та схоластики. Патристика— перший та самий авторитетний етап розвитку християнської філософії, який охоплює ІІ-ХІІІ ст. Патристика - творчість християнських мислителів 2-8 ст., що формується на основі інтер­претації біблійних положень в руслі полеміки з "єретичними" течіями і перш за все, в боротьбі з гностицизмом, експлуатуючи ідеї неоплатонізму. З-посеред найвидатніших представників ранньої патристики наділяється постать Орігена. Об­стоюється ідея апокатастасісу - неминучості повного врятування і єднання з богом всіх душ і духів (і навіть диявола), минущості пекельних мук. Другий період у розвитку патристики (4-5 ст.) представлений творчістю Василя Великого, Григорія Богослова, Григорія Нісського, їм. Августина. Завершується патристика появою праць Іоанна Дамаскіна, який шпочатковує основи схоластики. Схоластика— це специфічна середньовічна християнська філософія, що панувала в шкільному навчанні. Схоластика базувалася на теологічних схе­мах, які водночас поєднувалися з раціоналістичною методикою, під­вищеним інтересом до проблем логіки, гносеології і антропології. Основне завдання схоластики полягало в обґрунтуванні, захисті і систематизації непорушних богословських істин, її історія умовно розпадається на три періоди. УШ-ХХ ст. охоплюють підготовку і ранній пері­од схоластики. Для ХІІІ-ХУ ст. характерні спочатку розквіт, а по­тім занепад схоластичної філософії. Основні проблеми патристики— це, по-перше, проб­лема суті Бога і його троїстості; по-друге, взаємодія віри і розуму, одкровення християн і мудрості язич­ників ; по-третє, розуміння історії як руху до визначеної кінцевої мети і визначення мети; по-четверте, взаємодія волі людини через можливість порятунку або загибелі її душі; по-п'яте, проблема походження Зла у світі і з'я­сування, чому його терпить Бог, та ряд інших. Головні проблеми схоластики: - Проблема духовного первоначала - бога. Ортодокси не допускала навіть можливості "розчинння" бога в природі, виступаючи проти пантеїзму, і разом з тим наголошували на повсюдному проникненні надприродних сил. - Проблема співвідношення віри і знання, віри і розуму. Філософії відводилася роль служанки теології. - Проблеми свободи волі бога. Іоанн Дуне Скот, Окам говорили про пбсолютну, не обмежену навіть розумом, діяльність бога. - Проблеми діалектики - сукупності логіко-раціональних прийомів, чкі допомагали обгрунтувати істинність християнських догматів. Проблема універсалій. Проблема "подвійної істини". Номіналізм і реалізм - дві найбільш значні течії в схоластиці, що на протязі кількох століть вели дискусії навколо проблеми універ­салій тобто сутності загальних понять. Представники реалізму твердили, що універсали існують реально. Вони первинні по відношенню до оди­ничних предметів. Більше того, існує якийсь безтілесний світ універ­салій, світ сутностей. На початку (кінець 11- поч. 12) виділились три, напрямки вирі­шення проблеми універсалій - крайній реалізм, крайній номіналізм і концептуалізм. Номіналізм на противагу реалізму стверджував, що реальні тільки окремі, одиничні індиві­дуальні речі.