- •31.Людина як предмет філософського осмислення
- •33. Свідомість як фундаментальна властивість людини:
- •1. Характеристика світогляду:
- •2. Історичні типи світогляду:
- •3. Філософія як світогляд:
- •4. Філософія в системі культури:
- •5. Філософські погляди Сократа:
- •6. Вчення Платона:
- •7. Філософські погляди Аристотеля:
- •8. Філософія Середньовіччя:
- •9. Філософія епохи Відродження:
- •10. Філософія Нового часу:
- •11. Філософські погляди і.Канта:
- •12. Філософські погляди г.Гегеля:
- •13. Філософські погляди л.Фейєрбаха:
- •14. Філософія марксизму:
- •15.Філософська думка в Україні(Юркевич)
- •16.Філософські погляди г.Сковороди.
- •17.Філософія життя
- •18.Філософія екзистенціалізму
- •20.Філософія позитивізму і пост позитивізму.
- •21. Категорії діалектики: сутність та явище:
- •22. Категорії діалектики: причина та наслідок:
- •23. Категорії діалектики: необхідність і випадковість:
- •24. Категорії діалектики: форма та зміст:
- •25. Закони діалектики. Закон кількісних та якісних змін:
- •26. Закони діалектики. Закон єдності та боротьби протилежностей:
- •27. Закони діалектики. Закон заперечення заперечення:
- •28. Сутність пізнавального процесу:Різні підходи до сутності пізнання.
- •29.Сутність пізнававального процесу:чуттєве та раціональне.
- •30. Людина як предмет філософського осмислення.
- •31.Людина як предмет філософського осмислення
- •32. Свідомість як фундаментальна властивість людини:
- •33. Свідомість як фундаментальна властивість людини:
- •34.Суспільна свідомість.
- •35. Основні категорії етики:добро і зло
- •36.Основні категорії етики: свобода та відповідальність:
26. Закони діалектики. Закон єдності та боротьби протилежностей:
а) категорії тотожності, протилежності, суперечності; Категорії – це філософські поняття, які, на відміну від простого поняття, зорієнтовані не стільки на властивості, скільки на закономірності розвитку буття. Будучи формами та організуючими принципами процесу мислення, категорії відтворюють відношення буття та пізнання в загальному і найбільш концентрованому вигляді. Категорії є результатом практичного відношення людини до світу, інструментом його пізнання та пояснення. Тотожність – граничний випадок ідентичності, відношення речі до самої себе. Але оскільки будь-який об’єкт, в силу постійної тенденції до зміни, кожну мить вже інший, то дослідник завжди має справу з єдністю тотожності та відмінності, де тотожність завжди забезпечує сталість буття, а відмінність ініціює тенденцію до його зміни. Тотожність виражає стійкість, відмінність – мінливість. Єдність тотожності та відмінності забезпечує стан, коли явище, перебуваючи в постійних змінах, зберігає себе в певних параметрах простору та часу. Відмінність може розвиватися до протилежності, до взаємного виключення сил та тенденцій. Виникнення протилежностей свідчить про те, що відмінність поступається місцем протиріччю. Однак, діалектичне протиріччя характеризується єдністю, взаємною обумовленістю протилежностей. Єдність протилежностей означає, що вони є різними сторонами одного і того ж процесу, невіддільні одна від одної, переплітаються. Боротьба протилежностей, які знаходяться в єдиному зв’язку і, разом з тим, виключають одна одну – це і є протиріччя. Розвиток неминуче породжує зіткнення протилежностей, їх боротьбу, а вирішення цієї боротьби протилежностей з необхідністю породжує нові протиріччя. Таким чином, спостерігаючи дію закону єдності та боротьби протилежностей, можна виявити певну динаміку, а саме: тотожність - відмінність – протилежність – протиріччя – діалектичний стрибок, тобто появу іншої якості. В протиріччі, як в єдності та протистоянні протилежностей, Гегель вбачав “джерело всякого руху”.
б) загальна характеристика дії закону єдності та боротьби протилежностей. Закон – це необхідний, суттєвий, стійкий та повторюваний зв’язок буття. В природі закони діють як стихійні сили, а в суспільстві проявляються в процесі усвідомленої людської діяльності. Але суспільні закони, як і закони природи, носять об’єктивний характер. Знання законів розвитку, пізнання форм їх прояву забезпечують можливість керувати процесами, які протікають як в природі, так і в суспільстві. Другий закон діалектики, котрий розкриває джерело розвитку - закон єдності та боротьби протилежностей. Ще Геракліт підмітив абсолютну плинність світу, де все є минуще та має свою протилежність, де всім править боротьба протилежностей (світу та пітьми, нового та старого тощо). Ідеї Геракліта знайшли свій подальший розвиток в історії філософії і особливо - в діалектиці Гегеля, який представив увесь природний, історичний та духовний світ у вигляді процесу безперервного руху та змін. За Гегелем, розвиток здійснюється завдяки тому, що внутрішній зміст світового розуму втілюється в неадекватну форму матеріальної природи, що викликає актуальну суперечність, яка і потребує свого вирішення. У “Енциклопедії філософських наук” великий німецький філософ підкреслює: ”Протиріччя – ось що насправді рухає світом, і смішно говорити, що протиріччя не можна мислити”. Діалектика як філософське вчення передбачає вивчення протиріччя самої сутності предметів, явищ, процесів, які обумовлені їх буттям. У філософії діалектика протиріччя представлена законом єдності та боротьби протилежностей.