18.Філософія екзистенціалізму

А)Екзистенціалізм – один із впливових напрямків сучасної західної філософії. Його ще називають «філософією існування». Він зародився в 20роки 20 ст. між двома світовими війнами. На противагу раціоналістичній філософії екзистенціалізм подивився на людину як на переживаючи, страждаючу істоту, що має свободу вибору і відповідальна за свої вчинки. Катастрофічні історичні потрясіння, загибель людей у ході війни дали відчути слабкість людського буття, загострили питання про сенс існування. Гостро постала проблема щодо відносин між людиною і суспільством. Головна увага у цій філософії приділяється духовній стійкості людини перед обличчям ворожого світу. Основні представники: Хайдеггер, Ясперс, Сартр, Камю.

Б) Вихідний принцип екзистенціалізму: розглядати людину не іззовні, не як об’єкт спостереження і вивчення, а з середини усього світу. Людина не є річчю серед речей, людина – це особливе буття. Категорії екзистенціалізму: турбота, покинутість, страх, абсурдність, смерть, відчуженість.

20.Філософія позитивізму і пост позитивізму.

А)1.Теологічна-усі явища порівнюються з надприродними силами,панує релігійна свідомість.

2.Метафізична стадія-в явищах починають вбачати недоступні сприйняттю сутності і причини.

3.Наукова-знання спирається на факти,людство стає на шлях наукового пізнання.

Б).У 2пол.20ст.розвивається постпозитивізм. Постпозитивізм звернувся до проблем розвитку науки. Загальними рисами постпозитивізму є :

-постпозитивізм орієнтується на історію науки. Основною проблемою філософії науки стає розуміння механізмів розвитку знання.

-постпозитивізм повязує емпіричне і теоретичне знання.

-відкриття нового знання і його обґрунтування-єдиний процес.

-зникнення межі між наукою і філософією.

-ідея поступового нагромадження знань. Видатні представники пост позитивізму:К.Поппер,Кун, Тулін.

21. Категорії діалектики: сутність та явище:

а) основний зміст категорій «сутність» та «явище»; Категорії – це філософські поняття, які, на відміну від простого поняття, зорієнтовані не стільки на властивості, скільки на закономірності розвитку буття. Будучи формами та організуючими принципами процесу мислення, категорії відтворюють відношення буття та пізнання в загальному і найбільш концентрованому вигляді. Категорії є результатом практичного відношення людини до світу, інструментом його пізнання та пояснення. Сутність – філософська категорія, яка фіксує внутрішній зміст предмету, сталі, глибинні, необхідні зв’язки елементів предмету як системи. Через сутність виявляється основне, головне, визначальне в предметі - фундаментальні властивості, зв’язки, протиріччя та тенденції його розвитку. Явище – категорія, котра фіксує зовнішні сторони існування дійсності, виражає форму прояву сутності.

б) діалектичний зв'язок категорій «сутність» та «явище». Сутність та явище завжди нерозривно пов’язані між собою: немає сутності, яка ніяким чином не проявлялась би, не існує і явища, котре не було б пов’язане з сутністю. Сутність передбачає явище, а явище - сутність. Сутність являється, явище суттєве. Явище відрізняється від сутності. Якби вони співпадали, то усілякі зусилля в пізнанні були б зайвими. Пізнання сутності - якісний стрибок від чуттєвого образу явища до раціонального пізнання його сутності, від емпіричного до теоретичного. Рух пізнання від явища до сутності і від сутності до явища доповнюють один одного і складають два нероздільних моменти єдиного процесу пізнання. Тому і теоретичне значення цих категорій полягає в тому, що ця пара категорій дозволяє встановити визначеність предмету, відсікаючи несуттєві зв’язки та випадкові відношення предмету, і фіксує тільки ті суттєві відношення, які є законом його розвитку. Знання сутності позбавляє нас від необхідності досконало аналізувати всі одиничні явища, в яких вона проявляється. Більш того, знання сутності дозволяє прогнозувати її можливі прояви.