6

1.Міжурядові фінансові відносини, основні концепції їх організації. Бюджетний федералізм, його ознаки.

Міжурядові фінансові відносини – це реальні фінансові відносини, що склалися між різними рівнями публічної влади по вертикалі. Під терміном публічна влада, слід розуміти – державна влада, влада тер-х громад та місцевого самоврядування. Кожен з рівнів публічної влади має свої завдання та функції, фінансову автономію, власну адміністрацію. У процессі надання державних послуг уряди різних рівнів влади співпрацюють між собою. Отже можна сказати, що міжурядоі фінансові відносини виникають у процесі діяльності різних рівнів влади, з виконання покладених на них відповідно до законодавства функцій. Сьогодні можна з точністю сказати, що без перебудови внутрішніх міжурядових відносин Украиїна не зможе ефективно сформувати місцеві фінанси, створити стабільну та діючу фінансову ситему. Концепції організації внутрішніх міжурядових фінансових відносин: бюджетний федералізм, бюджетний унітаризм (це форма організаціїї внутр. міжур. фін. відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада, місцевій та регіональній владі відводиться пасивна роль) та субсидіарність. Бюджетний федералізм – це форма організаціїї внутр. міжур. фін. відносин, яка має наступні ознаки: чітке розмежовування видатків різних рівнів влади і наділення ці рівні повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу; побудова відносин на основі фоговірно – правових форм їхньої організації; організація цих ВМФВідносин при активній ролі не тільки ЦОВ, а й регіональної та місцевої через консультацї та переговори. Бюджетний федералізм присутній загалом в країнах з федеративним державним устроєм (Росія, США). Кожна країна має свою власну отличную від всіх модель федералізму. Бюджетний федералізм може бути в 2- моделях: децентралізованій (значна фіскальна автономія місцевих влад, слабкість зв’язків між різними рівнями влади, обмежене співробітництво. В цій моделі центральна влада не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси) та кооперативній (тісна співпраця між різними рівнями влади, активна політика центральної влади з подолання фіскальних дисбалансів. В цій моделі ЦОВ турбуються стандартами громадських послуг на всіх тер-ріях).

2. Власні повноваження органів місцевого самоврядування. Доходи місцевих бюджетів для забезпечення виконання власних повноважень.

После принятия Бюджетного кодекса доходы МБ разделились на 2 группы: доходы, кот. учитываются при определении межб. трансфертов ( 1 корзина, закреплённые доходы, на выполнение делегир. полномочий) и не учитываются ( 2-я корзина, собственные – закрёпляются за МОВ на постоянной основе). Собственные доходы – кот, мобилизируются МОВ самостоятельно на на основании собственных решений на подведомственной им тер-ии и за счёт источников определённых МОВ. Закреплённые доходы – дох, которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за МОВ для выполнения делегированных полномочий. Ко 2-й корзине: 1) місцеві податки і збори; 2) плати за землю; 3) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акці (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідно територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природної о сере­довища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться і кому­нальній власності, в тому числі від продажу земельних /ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у кому­нальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходять­ся у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визна­чених статтею 17 цього Кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утриму­ються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власно; 16) платежі за спеціальне використання природних рл-сурсів місцевого значення.

3. Місцеві фінанси, їх сутність, функції та об’єктивені чинники виникнення.

Исторически сложилось, что изначально была наука о гос. финансах, а затем из неё выделились местные финансы. И само понятие местные финансы возникло впротивовес понятию гос. финансы. У чение о МФ возникло в процессе разшмрения понятия предмета фин. науки. Понятие МФ расширило понятие публичные финансы. В России процес формирование МФ начался после принятия Земской реформы в 1864 году следствием этой реформы стало появление институтов земского самоуправления и демократизация городского управления. В начале 20 века МФ определяли как – местное фин. хозяйство адм- тер-х единиц. В конце 19 ст. местные финансы выделились в самостоятельную отрасль фин. науки. В Украине МФ – это финансы АРК, области, городов Каива и севастополя, города, района, села и посёлка. Сущность МФ заключается в их роли и функциях, которые возлагаются на МОВ. Если роль и функции МОВ не определены, а управление в центре и на местах осущ-ся центральной властью, то в таком гос-ве МФ не сущ-т. Роль и значение местных финансов зависит от объёма возложенных на них функций и заданий. Функции и задания МФ разделены на 2 группы: Ф-ии и задания, которые вообще переданы МОВ и являются их компетенцией и ф-ии и задания, переданные местным органам власти центральной властью на основании делегированных полномочий. Распределение функций осущ-ся на основании принципов: целесообразности, эффективности и субсидиарности. Местные финансы – система формирования, распределения и использования денежных и других фин. ресурсов для обеспечения МОВ возложенных на них функций и заданий как собственных, так и делегированных. Основные функции: МФ как инструмент регулирования экономического и осц. развития (распределение и перераспределение части ВВП, правовое регулирование соц –эконом. деятельности, т.е. МФ могут устанавливать определённые правила поведения человека) фискальный инструмент (формирование местных бюджетов), МФ- инструмент обеспечения общественных услуг (МФ являются институтом, который как и гос-во предоставляет общественные услуги, т.е. ЦОВ и МОВ распределяют между собой задачи и ответственность за предоставление гражданам общественных услуг), МФ – инструмент обеспечения экономического роста (влияние МФ на экономический рост происходит через капиталовложения, деятельность на рынке ссудного капитала, недвижимость, землю. Инвестиционная деятельность). Также как часть финансво выполняют распределительную (распределение и перераспределение части ВВП) и контрольную функции.

4. Теорії місцевого самоврядування, причини виникнення.

Поняття „самоврядування” почали використовувати ще у 18 ст. На той час Інститут місцевого самоврядування сформувався вже в багатьох країнах і пердбачав управління всіма господарськими справами. Теорія природних прав общини. Природне право - сук-ть прав, принципів та традицій, які диктуються природою людини і незалежні від соціальних умов та держави. Ідея природного права зародилася ще в античні часи, пік ця ідея досягла в 17-18 ст. при боротьбі з феодалізмом. Основні прнципи теорії: община старша від держави, історично виникла раніше, община є інституцією рівній державі, держава існує для общини, а не община для держави. Все це говорить про те, що община має права, які не надавалися їй державою, а отже вони не можуть бути в неї забрані тією ж державою. Кожна тер-я сама визначає для себе завдання, але держава все ж таки може впливати на колектив через законодавство. Згідно з цією теорією діяльність МОВ ототожнюється з діял-тю общини. (Англія, США). Державна теорія місцевого самоврядування - сформувалася в 19 ст. німецькою школою юристів. Згідно цієї теорії МОВ є органами державної влади і створюються для реалізації їх функцій та завдань на місцевому рівні. Згідно теорії МОВ не мають природних прав общини і не можуть розглядати як самостійні держави. Об’єм функцій та завдань для МОВ визначає ЦОВ. (Франція). Теорія громадського самоврядування (муніципального дуалізму). ЦЯ теорія виникла в Німеччині в кінці 19 ст. Поєднує в собі 2 попередні теорії. Згідно з теорією, МОВ мають власну природну, а отже і суверенну компетенцію, але тільки в сфері неполітичних інтересів. На томість ЦО не вмішуються в справи місцевої влади. . А в сфері політичних справ МОВ повністю підпорядковуюються ЦОВ. МОВ являється агентами ЦОВ на місцевому рівні. І в цій сфері держава повністю определяет функції та завдання МОВ. (Німеччина, Росія).

6. Міжбюджетні відносини. Власні, закріплюючі та регулюючі доходи місцевих бюджетів.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АРК і органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідних для виконання покладених на них функцій. Міжб. відносини виникають на стадії виконання бюджетів. Основною метою МВ є проведення перерозподілу бюджетних ресурсів. Однією з головних проблем в будуванні міжбюдж. відносин відіграють відносини між державним бюджетом та місцевими, а саме перерозподіл бюджетних ресурсів, здіснення фінансового вирівнювання. Побудова міжб. відносин залежить від економічної системи держави. После принятия Бюджетного кодекса доходы МБ разделились на 2 группы: доходы, кот. учитываются при определении межб. трансфертов ( 1 корзина, закреплённые доходы, на выполнение делегир. полномочий) и не учитываются ( 2-я корзина, собственные – закрёпляются за МОВ на постоянной основе). Собственные доходы – кот, мобилизируются МОВ самостоятельно на на основании собственных решений на подведомственной им тер-ии и за счёт источников определённых МОВ. Закреплённые доходы – дох, которые на постоянной или долговременной основе полностью или частично закреплены за МОВ для выполнения делегированных полномочий. Регулирующие доходы – доходы, от которых устанавливается процент отчислений в нижестоящие бюджеты. К их числу относятся дотации выравнивания и субвенции. До принятия БК к этим доходам относились: подоходный налог, НДС, АС, НП. Эти доходы использовались для сбалансирования доходной части МБ, чтобы все расходы предусмотренные в этом бюджете были обеспечены соотетствующими источниками финансирования, однако после принятия БК в качестве расширяющих источников остались дотации и субвенции. Основными недостатками этих доходов явл-ся то, что до принятия БК ежегодный % отчислений от регулирующих доходов изменялся законом „О гос. бюджете”, это не давало МОВ планировать на долгосрочной основе развитие своих тер-рий. К 1-й корзине относятся: налог на доходы физических лиц, плата за землю (определенная доля), госпошлина в части, которая принадлежит соответствующим бюджетам, плата за лицензии, сертификаты на определенные виды хозяйственной деятельности, которые выдаются местными органами власти, плата за госрегистрацию субъектов хозяйственной деятельности, плата за торговый патент на некоторые виды предпринимательской деятельности за исключением нефтепродуктов − поступления штрафов за административные правонарушения, финансовые санкции, штрафы и пени за нарушение налогового законодательства, единый налог для субъектов малого предпринимательства. Ко 2-й корзине: 1) місцеві податки і збори; 2) плати за землю; 3) податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих на акці (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідно територіальної громади; 7) плата за забруднення навколишнього природної о сере­довища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться і кому­нальній власності, в тому числі від продажу земельних /ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у кому­нальній власності; 9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходять­ся у комунальній власності; 11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визна­чених статтею 17 цього Кодексу; 13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку; 14) власні надходження бюджетних установ, що утриму­ються за рахунок коштів відповідного бюджету; 15) податок на прибуток підприємств комунальної власно; 16) платежі за спеціальне використання природних рл-сурсів місцевого значення.