11Сутність виховання особистості дитини, цілі, основні принципи виховання за а.В. Дістервегом.

Головна книга «Керівництво до освіти німецьких учителів»

Мета вих-ня – вих-ня гуманних людей і свідомих громадян, любові до всього людства і свого народу. Принципи: природо-, культуровідповідність, самодіяльність. Мета навч. – розвиток розумових сил і здібностей особистості. Цінність мають тільки ті знання і навички, які були набуті учнем самостійно в процесі творчої навчальної праці. Наголошував на значенні досконалого вивчення дитячої уваги, пам’яті, мислення, вбачав у психології «основу науки про виховання». Запевняв, що від природи людині властиві індивід. задатки, які потребують розвитку.

Ступені природ. розвитку дитини: 1) від народж. до 9р. – панування відчуттів, інтенсивного фіз. розвитку. Мета періоду – розвивати фантазію і любов до казок. 2) 9-14р. панування пам’яті. Мета – формувати навчальні навички. 3) 14-16р. панування розуму. В підлітків уявлення виникають у логічній послідовності, сила мислення розвивається, форм. моральні принципи. Це період вільного самовизначення особистості.

Вважав, що виховні впливи мають відповідати вимогам, духу часу, розвитку культури народу, треба враховувати надбання попередніх поколінь.

Увів поняття самодіяльності в педагогіці. Це вільне самостійне пізнання, що дає змогу побачити шляхи й засоби самоосвіти. Ступені самодіяльності: 1) від народж. до року – прагнення до фізичних рухів, фіз. активність дитини у грі; 2) до 10р. – діяльність відчуттів, прагнення до самост., вільного чуттєвого пізнання. 3) до 14р. – прагнення до навчання, сприйняття й самодіяльність розвив. у єдності; 4) понад 14р. – формування ідеалів, уміння робити висновки, усвідом. і нести відповідальність за вчинки.

12.Погляди а.В. Дістервега на роль учителя у становленні особистості дитини. Вимоги до учителя у книзі «Керівництво до освіти німецьких учителів»

У справі навчання і виховання керівну і вирішальну роль відводить учителю. Дістервег популяризував вчительську професію і поставив ряд вимог до особи вчителя:

– досконало знати свій предмет, любити свою професію i дітей;

– бути рішучим, енергійним, мати тверду волю i характер, весь час вести дiтей вперед, не відступаючи від своїх принципів;

– мати громадянську мужність і свої власні переконання;

– ніколи не зупинятись – весь час працювати над власною освітою;

• бути носієм високих моральних якостей і завжди бути прикладом для своїх вихованців: “Покажи мені своїх учнів, i я побачу тебе“.

На думку науковця, успіх навчання, розвиток дитячої самодіяльності можливі лише за умови керівної (часто – опосередкованої) ролі вчителя. А.В.Дістервег виступав за піднесення морального рівня, загальної, спеціальної наукової, педагогічної культури вчителів, вважаючи, що священний обов’язок кожного вчителя – постійно працювати над собою, займатися самоосвітою. Надавав значення чітко розробленому навчальному плану, яким керується вчитель, підручнику, був упевнений, що кінцевий результат визначається вчителем, який досконало володіє предметом, любить дітей і свою професію. Учитель має прагнути, щоб викладання було цікавим, захоплюючим для дітей; навчання має бути енергійним, відображувати силу характер у вчителя; учитель має слідкувати за правильністю мовлення учнів, правильним викладом думки під час відповіді на запитання; учитель не має права ніколи зупинятися у своєму розвитку; він повинен постійно збагачувати свої знання і розвивати професійні здібності. Тільки так він може здобути авторитет серед учнів, своїм прикладом самодіяльності у навчанні і виконанні професійних зобов’язань може сформувати самодіяльну, творчу, активну особистість. Увесь пед процес, за А.В.Дістервегом, має підпорядковуватися освіті учня, його розвитку і самореалізації.