4.Мета і завдання виховання за я. А. Коменським.

Основоположником сучасної наукової педагогіки вважається видатний чеський педагог Я. А. Каменський. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління. Найвідоміші праці педагога, «Велика дидактика», «Пансофія» та ін. «Пансофія» Каменського визначила вимоги всебічної і систематичної освіти пізнання. Його ідея «всіх учити всьому» випливає із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання і освіти, простий народ повинен отримувати доступ до знань.

У відповідності з потребами часу виховання розглядалося як найважливіший засіб підготовки людини до діяльного, практичного життя, до пізнання реального життя. Коменський виходив із положення, що цілі і завдання виховання повинні витікати із пізнання людини. Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великою повагою та турботою ставився до особистості.

З нового погляду на людину та з позицій щодо ролі виховання Коменський виводить ідею загальної освіти. Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. “Людина робиться людиною лише завдяки вихованню”. Справу виховання молоді покладає на школи. Тому вся молодь повинна відвідувати школу.

З таких же міркувань Коменський виводить загальну мету і завдання виховання. Коменський стверджував, що людина, як ідеальне створіння, призначена для найвищої мети, більш високої, ніж інші створіння, а саме до єднання з Богом. Три сходинки ведуть до цієї мети: 1) вона повинна пізнати себе і всі речі; 2) повинна навчитися володіти самою собою і всіма речами; 3) завжди при цьому пам’ятати Бога.

Чотири властивості людині : 1) розум – дзеркало всіх речей, з судженням – живими терезами усіх речей; 2) воля – суддя правлячи, який усе вирішує; 3) здатність до рухливості; 4) мова. Мета виховання — підготувати людину до майбутнього життя на небі, а також до справжнього життя на землі. Коменський виділяє суттєві елементи виховання: створити людину, яка знає всі речі, яка є володарем речей і самої себе, яка є такою, що себе і все підводить до Бога, джерела всіх речей, яка має здорове тіло.

Така підготовка має три ступені (триєдине завдання виховання):

– оволодіння мудрістю (все знати про себе i речі навколишнього світу) – цьому сприяє розумове виховання, освіта;

– оволодіння доброчесністю (зовнішня i внутрішня вихованість) – досягається через моральне виховання;

оволодіння благочестям (внутрішнє богошанування, зв’язок з Богом) – здійснюється шляхом релігійного виховання.

5.Принцип природовідповідності за я.А.Коменським.

Природовідповідність означає відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існують у ній незалежно від нас. Осільки людина є частиною природи (мікрокосм у мікрокосмі), Коменський ставить питання передусім про віповідність природі в широкому розумінні.

Потрібно в організації школи виходити «зі спостережень над тими процесами, які всюди являє природа своєю діяльністю». Природа все збирає разом: риби – у водах, дерева – в ліса, тому і діти повинні бути зібрані в школах. Навчання повинно йти від загального до конкретного. Навчання кожної людини повинно починатися навесні життя, тобто з дитинства, бо дитинство являє собою весну життя, підлітковий вік – літо, змужнілий вік – осінь, старість – зима.

Коменський висунув ідею компенсації за допомогою виховання та навчання природніх недоліків людей. Він показує індивідуальні, вікові і типологічні особливості дитячої особистості, які необхідно знати й урахувати вчителю: - Якість розуму: гострий чи тупий; Темпи розумової діяльності: швидкий чи повільний; Ставлення до навчання – діти допитливі, прагнуть знань, і байдужі до знань, недопитливі; Вияв рис характеру в навчальній діяльності – слухняні, злі, добрі, вперті і т.д.

Навчати і виховувати потрібно всіх, але різними методами, враховуючи особливості кожного.

Коменський запропонував вікову періодизацію: від народження до 6 років (у цей період у дитини найбільш інтенсивно розвиваються зовнішні відчуття); отроцтво – від 6-12 років (розвивається фантазія і пам’ять з їх виконавчими органами – язиком і рукою); Юність – від 12-18 років (розвивається розум і здатність мислити); змужнілість – від 18 -24 років (розвивається воля, спрямована на конкретну мету).

Для кожного віку існує свій особливий ступінь навчання:

• Для дитинства – материнська школа в кожній сім’ї, дошкілне виховання

• Для отроцтва – школу рідної мови в кожній общині, поселенні, мистечку

• Для юності – школу латинську або гімназію в кожному великому місті

• Для змужнілості – академіюв кожній державі або великій області.

Уся освіта на думку Я.А.Коменського повинна закінчуватися мандрівкою навколо світу, пішки, щоб ознайомитись з життям інших людей, народів.