4. Тематика,жанрові форми, образи повістей

І. НЕЧУЯ -ЛЕВИЦЬКОГО.

Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як один з письменників-новаторів, які виводили прозу з жанрової одноманітності. Він першим спромігся взятися за написання ши­роких проблемних творів. Друкуватися почав 1868 року («Дві московки»). Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 року), повістей: «Бурлачка» (1878 року) — про життя заробітчан, «Хмари» (1874 року), «Над Чорним морем» (1893 року) — про діяльність української буржуазної інтелігенції. Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори «Кайдашева сім'я» (1879 року), «Старосвітські батюшки та матушки» (1881 року), «Афонський пройдисвіт» (1890 року). Нечуй-Левицький по праву вважається одним з основополож­ників соціальної повісті в українській літературі, а разом з Панасом Мирним — і соціального роману. Створивши ряд високохудожніх соціально-побутових оповідань та повістей, відобразивши в них тяжке життя українського народу другої половини XIX століття, показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли, І.Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. На відміну від своїх попередників — Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами. Найбільшого успіху письменник досяг у змалюванні життя і побуту, у розкритті думок і сподівань українського селянства. Зі сто­рінок його повістей воно постало не безликою масою, а яскравими особистостями, зі своїми самобутніми характерами, звичками, егоїзмом і щирістю, радощами і горем.Повагою і любов'ю до звичайної людини пройняті роз­думи письменника про потребу просвіти, культури, навчання дітей рідною мовою. Творчість Нечуя-Левицького пройнята вірою в силу людського розуму, гуманістичними ідеями добра і свободи.Зі зростанням майстерності письменник все повніше зображає духовний світ селянина, його внутрішню сутність. При­чому робить це він своєрідним шляхом — через змалюван­ня зовнішності та сили-силенної побутових деталей, які зрештою дають повне уявлення про психологію персонажа. В цьому полягає своєрідність його творчого почерку.У свій час І. Франко назвав Нечуя-Левицького “артис­том зору”. Властивість письменника помічати найменші деталі, різноманітні кольори, з небаченою випуклістю охоп­лювати постаті, побут, природу українського села, дозволили йому створити напрочуд колоритні образи, що назавжди залишились у народній уяві, як наприклад Микола Джеря, Кайдаші, безсмертні баба Параска та баба Палажка, Павло Радюк, Балабуха, Воздвиженський та інші.З творчістю Нечуя-Левицького в українську літерату­ру прийшла своєрідна манера змальовувати образи й при­роду мовою живопису. Стильова манера письменника тяжі­ла до поєднання реалістичної конкретності й точності в описах побуту з живописною образністю. Використавши можливості живопису у відображенні багатобарвного об'єк­тивного світу, Нечуй-Левицький дав поштовх до розши­рення зображувальних засобів літератури. Традиції автора “Миколи Джері” були ґрунтом для виник­нення цілої плеяди найрізноманітніших талантів, якими позначилося останнє двадцятиліття XIX та початок XX ст.Найкращі твори І.С. Нечуя-Левицького про життя українського села увійшли до золотого фонду класичної спадщини української та світової літератури.

7. Роман Панаса Мирного та І. Білика «Хіба ревуть …»: історія створення та видання, символіка на зви, жанрова форма

У роману є 2 автори. Білик – передусім літературний критик, його присутність надала роману стрункості. Початок роботи над романом 1872 р, завершення 1875 р. надрукований 1880 р у Женеві, у Росії став доступний для читання тільки в 1903 р. Роман має 6 редакцій. 1,2 редакції були у межах повісті, останні – вже в межах роману. В основу роману покладений нарис „Подоріжжя от Полтави до Гадячого”, який був надрукований пізніше у Галицькій Правді 1874 р, це розповідь візника-розбійника, який різав людей. Після цього нарису П. Мирний хотів розкрити образ головного героя, у 1872 р. з’являється повість „Чіпка”, у якій матеріали нарису стали відліковою точкою. Повість має однолінійний сюжет, пов’язаний з образом Чіпки, не має історичних екскурсів ц минуле, тут вужче представлений соціальний фонд, ніж у романі, не було картин критики царського злочинства, судочинства, панства, земства. Це повість про одного героя, має 15 розділів без назви. 2 редакція – П.М. не порушує композицію, не перегруповує матеріал, залишає без змін більшу частину образів (і. Вареник, дід Улас, М. Ґудзь, Явдоха, Пацюк). Опрацьовує образи Галі, Чіпки. Образ Чіпки соціологізується. Образи Мотрі та Грицька змінюються, поглиблюються окремі картини. Основні проблеми тут: соціальна зумовленість розбійництва Чіпки. 3 редакція – 1873 р. повість переробляється, вона розширена, доповнена художнім матеріалом, змінюється композиційна структура, була поділена на 3 частини. Поглиблено соціальну основу твору, має місце мотивація розбійництва Максима, художня реалізація образа Грицька, Христі, образ Чіпки вдосконалюється, соціальні риси загостюються. Чіпка – громадська людина, він борець проти соціальної несправедливості. На перше місце ставляться громадські інтереси Чіпки. Опрацьовано образ Галі, Мотрі, додається проблема солдатчини. Початок подій автор відносить до середини 18 ст. 4 редакція – з’являється співавтор, в композицію додаються нові розділи, автори працюють над образом Чіпки, Чіпко глибоко суспільно розчаровується, нещасливий у сімейному житті, це підштовхує Чіпку до розбійництва від заможного життя. Вносяться поправки в образ Галі. Білик не був задоволений назвою повісті. 5 редакція не збереглася, але відомо, що була вдосконалена друга частина, с. Піски. 6 редакція – остаточна редакція твору, з’являється селянська маса, масові сцени, образ Мотрі удосконалюється психологічному плані. Твір мав декілька назв: „Чіпка”, Розбишака, Легкий хліб; остаточну назву запропонував Білик.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — назва алегорична. Вона пов'язана з первісним художнім задумом — проаналізувати причини протесту селян проти суспільних умов. Саме так — як протест — оцінив П. Мирний вчинки Василя Гнидки, а потім і свого героя Чіпки Вареника. Ще в документальному нарисі автор зауважив, що його персонаж — скалічена дитина свого віку, свого суспільства. Але, не зумівши знайти свого місця у «непроглядному мороці» неправди, він знаходить утіху в злочинах. Тобто головна причина злодійств реального Гнидки і вигаданого Чіпки криється у несправедливому суспільному устрої, який не може не викликати протесту пригнічених і ображених.

Жанрова форма: соціально-психологічний роман. Соціальний, бо є історія села Піски, соціальне розмежування на козаків і кріпаків, на селянство і земство, показане судочинство і реформа 1861р. Психологічний, адже розкрив-ся психологія поведінки людини у ситуаціях: правда і кривда, справедливість і несправедливість.