27. Феміністична проблематика в повістях о. Кобилянської «Людина» та «Царівна»

Тема жінки в тв-ті Кобилянської є прямим відображенням життя та інтимних питань, що хвилювали письменницю. У творах Людина, Царівна, Через кладку письменниця не тільки прагне створити нові хар-ри, скільки розв’язати певні проблеми. Ці твори можна назвати романами ідей. Хар-ри героїв дуже подібні. Тут зустрічаємо героїнь, наділених багатьма подібними рисами: серйозність, максимальні вимоги до себе та до інших, твердий, але замкнений хар-р, багате внутрішнє життя, розвинене почуття гідності, чутливість, нахил до мис-ва. Життя героїнь проходить в буковинському містечку, у колі скромної родини, вони заклопотані створенням відровідно до свого уявлення умов життя, які б дозволили їм йти з високо піднятим чолом. Твір Кобилянської «Людина»Первісний варіант напис 1886 року нім мовою під назвою «Вона вийшла заміж», 1887 року Кобилянська надсилає твір в редакцію «Першого вінка», але редактор франко відхилює його через сентиментальний стиль. 1892 р письм надсилає твір до ж Зоря. Редактор Василь Лукич прихильно поставився до твору, але порадив підправити мову, змін румунські, нім імена персонажів. Друком «Людина: Повість з жіночого життя», з присвятою Наташі Кобринській, зяв у 1894 р. Це був перший друкований твір Кобилянської укр. мовою. Людина – твір феміністичний, обстоює емансипацію жінок. Повість виразно стоїть на боці прав жінок на працю і мат незалежність від чоловіків. Вона відмовляється сприймати як данність визначення жінки у патріархальному сус-ві. Олена Ляуфлер має вибір: або одружитися з чоловіком матеріально забезпеченим, але некоханим, або чекати на повернення Лієвича. Вона вирішила не одружуватися, після смерті лієвича, одружується з соц вигідним Фельсом. Олена так зраджує себе і принцип права жінки на невимушений вибір партнера, її феміністичні амбіції зазнають краху. Бачимо песимістично стверджену неготовність сус-ва такі вимоги розуміти та задовольнити. Фельс зображений позитивно: достойний фізичний вигляд, близький до природи, уміє обходитися з кіньми, в нього є Хорезма. Небезпека стосунків Олени і Лієвича: схильні до надмірних, пристрасних реакцій на музику, нервові, хворобливо чуттєві, обидва виняткові особистості, позначені смертю (псих, фіз.), біолог нежиттєздатністю. Лієвич вмирає, натомість Уельс залиш скелкю, за якою Олена вирішує продовжити своє життя, незважаючи на внутрішній супротив. Дарвіністська теза роману: Олена одружується з сильнішим представником роду, назва Людина відповідає біологічній суті її орієнтації. Проблематика: емансипації жінок, право жінки на працю і матеріальну незалежність, проблема традиційних поглядів на жінку в пат сус-ві, сила соц звичаїв, неготовність сус-ва сприйняти і задовольнити амбіціям жінки. Назва Людина символізує те, що Олена Ляуфлер лише людина, саме тому не змогла противитися суп обставинам і вийшла заміж. Олена прагне до самоутвердження, але не змогла пройти свій шлях до кінця. Приносить свої амбіції заради інтересів родини. За жанровою формою психологічна повість.Твір Кобилянської «Царівна» Царівна була написана у 1888-1895 р, схвалена ЛУ, Павликом. Мала назви: Лоремей, Без подій, Царівна. Ред-я «Зорі» не прийняла твору і повість надрукував О.Маковей у газеті Буковина за 1896 р. М.Грушевський назвав твір Черновою історією попелюшки, але Кобилянська не погоджується. Назва твору символізує жінку, яка відрізняється від інших, вона душевно витончена, вибагливіша. Вона яскрава, можливо навіть вища за інших жінок свого середовища. Не відступає від наміченого шляху, не зраджує саму себе, тому домаглася щастя, сімейної гармонії і творчої самореалізації. Наталка Верховичівна вибаглива до себе, дуже горда. Має почуття власної гідності попри сирітське становище. Вона стійко зносить знущання в родині батька, чесно несе своє, хоч і уявне кохання до Орядина. Знаходить в собі сили не підкоритися і не вийти заміж за Лордена. З гідністю царівни виконує обов’язки товаришки. Не полишає літературної праці, вірить в себе і свої мрії, постійно працює над собою. Знаходить сили на життя після багатьох ударів долі, отримує у винагороду щастя і гармонію. Орядин: яскравий, красивий, амбіційний. Але життя прибило і він змінив свої погляди, став грати в карти. Пізніше Наталка вмовляє його не звертати з наміченого шляху, він не підкорився Наталці, вигідно одружився з дочкою начальника. Остаточна перемога Наталки – одруження з Іваном Марком, якого покохала, є пересвідченням в духовному падінні Орядина. Марко: твердий, постійний, з усталеними поглядами, зовнішньо повна протилежність Орядину, він закохався у Наталку, після одруження повністю підтримує її. Дівчина досягла жаданої мети, стала царівною свого щастя. Наталка боролася за визволення з тенет сус-ва, за особисте щастя. Думає про майбутнє народу. Обрана Коб форма щоденника допомогла проникнути всвіт Наталки, уникаючи зовнішніх подій. У творі підіймають такі проблеми: жіноча доля, традиційний погляд на жінку в сус-ві і її пизначення; погляд на неодружену жінку; неможливість жінки отримати економічну незалежність від чоловіка, перешкоди на шляху жінки. За ж ф – це психологічний роман.