17. Повість та роман у творчості і. Франка: жанрові форми, тематика, образи

Твір І. Франка „Для домашнього вогнища”

Роман має авторську дату написання у падолисті 1892 р. писав його Фр польською мовою, сподіваючись на друк в польському журналі або на його придбання польським видавцем для окремого книговидання. Твір написаний на реальній основі: газета «Діло» 1883 р. інформувала про скандальний процес пані Вайс Антоніни, яка утримувала будинок розпусти у Львові, вона була дружиною капітана австрійської армії, мала спільницю мрію Грембович. Суд відбувся у вересні 1883 року при зачинених дверях і в один день. У жовтні того ж року велося слідство проти Ісака Шефферштейна та 27 його спільників, звинувачених у торгівлі живим товаром. Поштовхом до написання став останній процес, який письменник об’єднав з першим . видавнича історія: Фр писав листи редактору журналу «Зоря», пропонуючи роман для друку в журналі, на них Фр одержав відмову. Він запропонував перкласти фр роман, але в Конго не було на це часу. 1893 р. стало відомо, що книгар у Варшаві прагне надрукувати твір, але не дозволяє до друку цензура, пропонує вислати його до Петербурга, але він не виходить і там. Спробою опублікувати роман став додаток до 6 т. журналу «Житє і слово» 1897 р., але і вона закінчилася невдало, надруковано тільки 96 ст. повністю роман був надрукований у 1897 р., як №11 «Літературно-наукової бібліотеки», яку видавав Франко. Польською мовою був надрукований у 1979 р. в 19 т. «Зібрання творів Фр у 50 т»

Франко „Перехресні стежки”: історія створення та видання, жанрова форма, смисл назви

І. Франко друкував „ПС” у львівському журналі „Літературно-науковий вісник” упродовж усього 1900 року. Кілька років, що передували роботі над ПС і дали Фр матеріал для сюжету повісті, були в його житті надзвичайно драматичними (у1895 р Фр не прийняли на посаду доцента кафедри укр літ-ри Львівського ун-ту. Це був для нього тяжкий удар. Ще більше сил відібрали у Фр 3 невдалі спроби балотування до Австрійського парламенту на посаду посла: 1895, 97, 98. у другій половині 1890-х років остаточно переривається листування франка з О.Рошкевич,яке тривало 12 років). Назва ПС символічна і визначає проблематику, пов’язану із складним національними, правовими, економічними, політичними питаннями, на які письменник звернув увагу сучасників. У 35 розділі є сцена зустрічі Рафаловича із селянином, який заблукав у тумані і не знав дороги додому. Рафалович порівнює селянина з народом, говорить, що цей селяни –символ усього укр народу, який блукає і не може потрапити на вірний шлях. З іншого боку назву ПС можна трактувати як перехресні стежки рафаловича і Регіни. 10 років тому, вони покохалися, але доля жорстоко розлучила їх. Через 10 років їх перехресні стежки знову зійшлися. У морально знищеній, катованій дружині стальського рафалович впізнає свою кохану дівчину. За жанровою формою це соціально-психологічний ідеологічний роман, наповнений дебатами на актуальну проблематику, виконаний в естетиці неореалізму. Роман Фр є епічно цілісним (йдеться про героїчний епос, бо показана боротьба головного героя Рафаловича з оточенням; масштабність, багатовимірність зображення всієї соціальної вертикалі), увібрав у себе характерну для роману модель сюжетобудування: життя героїв розгортається як ланцюг випробувань, дій, рішень, що постійно ставлять на карту їх щастя і саме існування. Серед жанрологічних ознак психологічного роману слід виділити пульсуючий, хвилеподібний розвиток сюжету, паралелізм композиції. Перевага суб’єктивного часу над історичним зміна точок зору.

ПС Франка: проблематика, сюжетно-композиційні особливості, система образів

У ПС спостерігаємо 2 сюжетні лінії: любов і боротьба, обидві ці лінії пов’язані з молодим адвокатом Є.Р., який прибуває в галицьке повітове містечко, маючи ціль стати народним захисником, підштовхнути селян до боротьби за свої права. Є.Р. ніяк не думав, що зустріне в цьому місті своє юнацьке кохання Реґіну, з якою не бачився 10 років, тепер заміжню жінку, приречену на домашнє ув’язнення – ці події є зав’язкою Франкового сюжету. Обидві сюжетні лінії майстерно переплетені між собою, сповнені подієвої динаміки і гострих психологічних колізій. Франко також вводить детективно-пригодницькі елементи (вбивство лихваря Вагмана ласими на гроші авантюристами, мимовільна розправа Регіни над стальським, полювання божевільного Барана на антихриста). Лінія любові: Експозиція: розмови Є.Р. зі Стальським, розповіді стальського про свою дружину. Зав’язка: поява Реґіни, дивна реакція Рафаловича на неї, історія кохання Євгенія і Регіни. Розвиток дії: зустріч Євгенія і Реґіни в домі Стальського, наростання драми втрати розбтого ідеалую. Кульмінація: несподівана поява Р. в Рафаловича. Розв’язка: вбивство Стальського Реґіною. Лінія боротьби: експозиція: приїзд Р. у галицьке містечко. Зав’язка: зустріч Р. із С., плани Р. Розвиток дії: втілення в життя задумів Р., робота з селянами, участь у судовому процесі, сутичка зі Шнадельським; божевільний Баран і його місія порятунку людей від антихриста. Кульмінація: віче, арешт Р., спроба звинуватити його у вбивстві Стальського. Убивство Вагмана Шварцем і Шнадельським. Розв’язка: звільнення Р., нові перспективи. Соціальна проблематика цікавить письменника крізь призму психології персонажів, підіймаються філософські проблеми через вічні питання буття. Українська інтелігенція шукає шляхів до народу, хочещиро йому служити і роман ПС дає своє світобачення цієї проблеми (порівняти Радюка І Рафаловича). Автор гостро підіймає національні й соціальні питання доби. Франко гостро критикує бюрократичний, антилюдяний суспільний устрій, критикує жорстоку існуючу систему. Образи в романі можна поділити на 2 групи: прибічників Рафаловича (отець Семенович та Зварич, вчинок Регіни, Вагман, бурмістр, який принаймні не заважає адвокатові) і вороги Р. (староста, маршалок Брикальський, власник Буркотина, Шнадельський, Шварц, Стальський).

„Захар Беркут” Франка

Вперше надрукований в журналі «Зоря» у 1883 р., повість писалася на конкурс, оголошений цим же журналом. Умовою конкурсу було те, що на розгляд приймалися твори тематично пов’язані із життям народу (теперішнім чи минулим) чи з життям інтелігенції. Обов’язковою вимогою конкурсу була і та, що в творі повинна переважати ідеальна сторона, світлі прояви нашого життя, повість одержала 1 премію. До твору Фр написав передмову: - порівнює працю історика і письменника, який пише на історичну тему: історик зображує факти, за ними вибудовує минуле при цьому мінімально вдаючись до власних коментарів, письменник суб’єктивує історичні факти, подає власну інтерпретацію; - інструмент історика документи, логічні висновки, письменника живі люди, особи, чиє життя пропущене через індивідуальний світ митця; - вартість історичної праці буде тим більшою, чим більшою буде кількість фактів, у ній поданій; - ідея художнього представляє громадське життя Русі 13 ст. видалася Фр сучасною у своєму розгортанні соціалістичного руху, прихильником якого він був. Тематика твору пов’язана із життям Укр. В карпатській Русі 13 ст, Тухольської громади, яка протистоїть намаганням князівської влади знищити громадський спосіб життя і замінити його феодальною залежністю від боярина (Тугар Вовк). Проблематика: морально0етична, оскільки в центрі твору показ громади як великої родини, що живе за законами добра і рівноправ’я, честі, гідності відносин старшого і молодшого покоління (Захар Беркут –Максим, Тугар Вовк-Мирослава); - соціальна, оскільки письменник зображує розпад громадівства через утворення нової економічної формації- федеральної; - психологічна проблематика у творі не представлена, оскільки кожен персонаж є уособленням певної ідеї чи риси, відповідними є і образи. Що створюють фон: тухольська громада і мангольські нападники є антитетичними. Філософська проблематика виявляється підтекстово: милосердя і жорстокість, гріх і спокута, любов і ненависть, життя і смерть. Об’єднуючою є проблема сенсу життя, тут смисл життя шукає ціла громада, і знаходить його в єдності інтересів, прагень.

Твір Франка „Boa constrictor”

Перша редакція монороману «ВС» надруковано в журналі «Громадський друг» у 1878 р. та збірника «Дзвін і Молот» у 1884 р., роман вийшов окремим виданням у Львові. У 1905-1907 р.р. Франко доповідно переробив твір, створивши його нову редакцію, яка була опублікована окремим виданням у Львові у 1907р. У 2 редакції Фр значно розширив твір: докладніше змальовано дитинство Германа; введено образ Вольфа, з яким Герман зайнявся гендлярством; інакше подано образ Ривки, її сім'ї, одруження з Германом, їх син зветься не Готлів, а Дувідко; знято розповідь про Івана Півторака та його сімю; іншим є закінчення твору: Герман гине від випадкового вибуху в штольні.

Темою «ВС» є зображення суспільного буття Галичини (процеси капіталізації, соціального розшарування) через призму кардинальних внутрішніх змін, зумовлених пріоритетом соціальної моралі. Наскрізна символіка «ВС» будинок, у якому не живуть (помешкання Германа в Бориславі). Проблематику у «ВС» переважає психологічна, оскільки автор зосереджується на відтворення через спогади, іноді сон, марення, потік свідомості біографія головного персонажа, яка є відповіддю на питання про причини внутрішньої нівеляції, самотності.

В обох редакціях замальовується життя Германа Гольдкремера. Він народився в бідній єврейській сім'ї в Дрогобичі, рідні помер­ли від холери, був онучкарем і «либаком» (у другій редакції — ще й баришівником худоби), врешті збив за нафтового буму найбільший у краю капітал. В редакції 1907 р. біографія його завершується ви­бухом у штольні. З біографічним і родинним тлом основної Германової сюжетної лінії (тут йдеться про першу редакцію) пов'язаний ширший план — суспільний. Він охоплює історико-економічні екс­курси та ретроспекції героя на початку «спекуляційної гарячки» в Бориславі.

Кульмінаційним у першій редакції повісті є момент замаху сина на батька. В ньому прозаїк надзвичайно майстерно зближує сонне видіння Германа, в якому він опиняється серед природи півдня й потрапляє в смертельні обійми змія (все це зображено на улюбленій картині Гольдкремера), й страшну дійсність (адже його душить син).

Франко наголошував на особливостях галицького капіталізму, зокрема розповів про запеклість конкурентної боротьби за переважання «права п'ястука», розвиток капіталістів від «жебрацької торби та дрібної кра­діжки», про залежність підприємця від свавілля властей.

Жанрова форма: «ВС» - це моно роман, оскільки соціально-психологічні (життєпис персонажу) розкривається через внутрішній сюжет, як система суб’єктивних і об’єктивних чинників формування його «я». Сюжет «ВС» однолінійний: життєпис Германа відтворений ним самим.

„Борислав сміється”

Борислав сміється був вперше надрукований в журналі «Світ», але у вересні 1882 р. на номері 20-21 видання припинений. Як видно з редакційної примітки в кінці 20-го розділу роману «кінець буде». Твір мав закінчуватися у найближчих номерах, але в зв’язку з припиненням видання журнальне закінчення твору не відбулося. Окрім цієї об’єктивної причини слід вважати на суб’єктивну: сумнів Франка у перспективності робітничого руху в тих формах, в яких він був представлений у 80-х роках 19 ст. За життя Франка роман не передруковувався. Окреме видання вперше вийшло у Львові у 1922 р. із закінченням, написаним сином Франка Петром, але зіставлення цього тексту з начерком плану Франка свідчить, що фінал написаний Петром Франком не відповідав авторському плану, не відповідав також ідейно-естетичній кінцівці всього роману.

Якщо в „ВС” пережитий Германом моральний переворот підвів до думки про можливість повстання проти його всевладдя, то в „Борислав сміється” показаний опір робіт­ництва підприємницьким зловживанням. Фр. реалістично показав «нових людей при роботі», «саморідний» робітницький страйк і стихійний вибух помсти, що закін­чився пожежею Борислава 1873 р.

Основні композиційні плани роману, що певною мірою продовжує першу редакцію повісті сюжетними повторами, становлять: 1) зма­гання робітництва за свої права; 2) боротьба з ним бориславських підприємців; 3) родинне життя капіталістичних «тузів» (зокрема, взає­мини Фанні й Готліба). До нового твору перейшли такі персонажі, як Гольдкремери і Півтораки, убивця Мошко (тут — Мортко), старий Матій. Докладніше опрацьованими є деякі окреслені мотиви як суспільного плану (грабіжницький визиск єврейськими гешефтярями найманих робітників, відмінний від західноєвропейських легальних форм госпо­дарювання), так і приватного характеру (з утратою потреби життєвої праці — цього, за Франком, джерела здоров'я і веселощів за нормаль­них умов — Рифці залишається «звіряча любов» до сина), характер самого Гольдкремера поглиблюється. Симво­лічною є зав'язка твору: фундамент будинку ліберального капіталіста Леона Гаммершляга під час закладання скроплює людська кров.

Бенедьо Синиця є чулий до чужого горя і вразливий на неправду му­лярський помічник. Зростання його самосвідомості автор показує не так через бажання зарадити усій страшній людській нужді, як бодай пробудити хоч якусь взаємность між робітниками.

Цей «ідеологіний» ге­рой плекає ідеї «великого побратимства» (предтечі незалежних проф­спілок), безкровної війни з фабрикантами.

Письменник показав, як крок за кроком зростала самосвідомість нафтовиків під «ідейним проводом» Синиці, загалом підносячи роль призвідника в організації загалу.

Швидке згуртування робітників і грізне завзяття, виявлені в на­пружених перипетіях роману (сцени підготовки до страйку, самого «бунту», повідомлення про нього навколишніх сіл, відсіч штрейкбрехе­рам), Франко вмотивував і загостренням у людській свідомості ідей покарання за велику кривду, суду-помсти.

Наскрізна символіка: щиголь у золотій могилі, кров Бенедя, пожежа Борислава.

У «Борислав Сміється» переважає соціальна і психологічна проблематика, оскільки йдеться відповідно про зосередження робітного руху (виписане протистояння підприємців і найманих робітників і досліджується внутрішній світ представників соціальних верхів і низів). «БС» - це соціально-психологічний роман.

«БС» - дволінійний сюжет (підприємці-робітники), який у кожній лінії розгалужується на кілька: сім'ї Гольдкремера і Гаммершляга, Бенедьо Синиці, Андруся.

18. Філософські поеми Франка

Поема «Іван Вишенський»

1900 рік, збірка «Із днів журби».Відомо що Іван Вишенський народився між 1538-1550 рр. у родині міщан у Судовій вишні на Львівщині. У 70-х роках 16 ст. переселився на Афон. У 1604-1605 рр. побував у Львові, потім у монахському скиті на Афоні. Загалом на Афоні провів близько 40 років. Помер у 20-х роках 17 ст. в печері над Егейським морем. Франко переклав твір Вишенського «Обличение дьявола-миродежца». Також Франко був автором статті «Іван Вишенський і письменницька діяльність». Відповідає дійсності згадане в поемі зібрання православних в Україні в Луцьку 1621 р., на якому було прийнято ухвалу просити Вишенського повернутися з Афону на Україну для захисту православ’я. За жанровою формою це філософська поема, виконана на історичній основі. Виходячи з постулату про смисл буття тему твору можна сформулювати: відповідальність кожного за збереження духовності, показано на прикладі життя охоронця православної віри І. Вишенського. Проблематика виявляється на філософському рівні: пошук істини, любов, гріх, спокута, життя і смерть, які можна тлумачити, як взаємозалежність таких площин: - індивідуальної (прийняття як основи життя ідеї самогармонії); - загальнолюдської (гармонія суму, не можна творити дисгармонію буття). Тема є виразно доцентрового типу, оскільки конфлікт розгортається в душі центрального персонажу - І.Вишенського, конфлікт правильного розуміння власного призначення. Шлях до духовної висоти, пройдений одним, повинен стати дороговказом для інших, любов до Бога повинна виявлятися як любов до людей – створінь, у кожному з яких є відсвіт Божественної благодаті. Віра повинна освячуватися добрими справами, інакше вона обернеться на зневіря. Конфлікт у поемі розгортається за принципом висхідної градації та паралелізму на початку твору – це зіставлення розкоші Афонської природи та чернечих печер, далі думок Вишенського про власне спасіння і турбот за долю України. Градаційними є 5 етапів життя Вишенського: 1. вирішення усамітнитися, щоб пізнати Боже вчення, як надалі від мирських спокус. Спуск до печери, як вихід від життя, умиротворенності і спокою. 2. Епізод із павуком символізує життєві суперечності: грань між добром і злом тонка, тому, щоб розібратися і не впасти в гріх, людина повинна покладатися на Бога, вірити, що все у цьому житті – його промисел і активно чинити опір усьому, що може відвернути її від віри і любові. Людина не позбавляється права на вибір, але чинити його повинна виходячи з заповідей Божих, не вважати, що її уявлення про вічне і минуще є єдиним і справедливим. 3. Епізод бурі на морі символізує складність пізнання діалектики матеріального і духовного через подвійність людської природи, яка не може існувати без матеріального фактора, але, якщо вона віддає пріоритет саме цьому, тоді для неї буде закрите пізнання буття – духовної дороги до царства небесного, адже тільки тепло – дух творить у мертвому тілі віру. 4. Епізод із вишневими пелюстками, які, долетівши до печери Вишенського, нагадали йому про Україну. І спогад той був такий болючий і пристрасний, що породив сумніву правильності рішення стати самітником. Йдеться про діалектику любові та патріотизму: віра в рідну землю, як невід’ємна складова гуманізму – синтез малої та великої батьківщини. 5. Приїзд посланців з України, що пропонують Вишенському повернутися з ним додому і допомогти їм захистити віру. Внутрішній неспокій персонажа. З одного боку – бажання самому «дотиснутися до хреста», а з іншого – відчуття нерозєднанності з вітчизною. Розв’язка твору є символічною: Всесвітній простяг золоте проміння з печери до корабля, Вишенський ступив на цей місток і тихо щез» - прозрів, бо піднісся до розуміння немарності життя, яке дає кожному творець.

Поема «Смерть Каїна»

1889р. Франко працював довго, наполегливо, перероблював її два рази. Деякі частини перероблював 3-4 рази. Проблему можна паралелізувати з особистим життям Франка, про що свідчить поезія 1889 р. «Не ясна для Вас ся легенда». В цей час Франко через надмірну цензурну опіку змушений був покинути працю в журналі «Зоря», того ж року був вперше заарештований. Джерела поеми.

1. Біблійна легенда про братовбивство: старший син Адама і Єви Каїн вбив молодшого брата Авеля через те, що Бог, якому вони приносили жертву, обрав дари Авеля. А вбивство Каїн був затаврований печаткою на лобі і вигнаний у пустелю на вічні блукання.

2. Містерія Байрона «Каїн»

3. Епізод із трагедії Гете «Фауст», в якому Мефістофель несучи Фауста над Кавказькими горами, показував йому Рай.

4. Апокриф про Лемеха.

Особливості композиції поеми. Розвиток дії розвивається за 2 лініями: 1. зовнішня (блукання Каїна пустелею, спочатку безцільні, а потів з надією побачити рай); 2. внутрішні монологи героя (злочин не дає Каїну спокою. Пейзаж виконує емоційну-психолгічну функцію). Образи крові зникають там, де в поемі показано, що Каїн внутрішньо очистився. Коли, в грудях запалала любов до людей.

Композиційна структура вибудувана, як антиномія від ненависті до гармонії в любові. Цей прийом є пріоритетним в сюжетобудові. Найбільш динамічності досягає сюжет тоді, коли Каїн побачив рай і захотів збагнути сенс буття, відносини між життям і знанням. Додаткову роль у цьому процесі відіграли алегоричні образи Сфінкса і Химери, що стережуть у раю дерева знання і життя. Сфінкс – символ загадки життя. Що розкривається лише у знанні).

Химера – це бездіяльне, безцільне сприйняття радощів життя, спокуси, що відводять людей від їх мети, гармонізації матеріального і духовного з пріоритетом останнього.

Після роздумів Каїн приходить до висновку, що знання вороже життю: знання навпаки повинно забезпечувати життя, але важливо, в чиїх воно руках, хто його використовує і в якому напрямі.

Кульмінацією роздумів і внутрішніх переживань Каїна є відкриття, що не фізичне безсмертя може зробити людей щасливими, а усвідомлення необхідності внутрішньої гармонії. Значне місце в поемі займає образ Лемеха. Сліпий Лемах – один із нащадків Каїни виходив на полювання зі своїм поводирем хлопчиком. Останньому здалося що в траві щось ворушиться і він каже Лемеху, щоб той пустив стрілу. Коли виявилося, що вбито не звіра, а Каїна, Лемех з відчаю, жаху так міцно стис руки, що задавив поводиря. Сенс цього епізоду у тому, що Лемех убив Каїна, коли він наближався до осель своїх правнуків, вже переродженим, очищеним, бо ціною неабияких душевних і фізичних мук дійшов до розуміння, що життя без корисної праці для людей немає сенсу. Відтак сліпота Лемеха стала на заваді Каїна відкрити людям свої кращі скарби. Підсумок поеми засвідчує, що для людини пізнати справжню діалектику матеріального і духовного нелегко, бо людина є часто залежною від об’єктивних негараздів, які вона звинувачує у своїх особистих невдачах. Тільки коли людина сама дійде до розуміння, що вона покликана в цей світ для гармонії і любові, тільки тоді прозріння одного стане запорукою прозріння загалу.