23. Драма-феєрія лу «Лісова пісня»

Драма феєрія писалася протягом 2-х тижнів в 1911 під впливом згадок про Волинську природу. На основі фольклору Волинського полісся (про це йдеться в листах ЛУ до матері, сестри Ольги, Кримського). Уперше драма була надрукована у 1912 році щоправда з чималою кількістю друкованих огріхів. Нове видання виправлене авторкою з додатком здійснене в Києві у 1914 році після смерті ЛУ. Тема: протест проти нівелюючого впливу буденщини на людини. Вона наповнюється філософським змістом, оскільки йдеться про смисл людського буття, здатність кожної людини до самопізнання. Виходячи з цього визначальні грані втілення теми, які органічно розкривають найвагоміші за змістом сфери життя. Це комплекс психологічних проблем, представлений, як дослідження процесу внутрішньої деградації і покарання за втрату людського (образ Лукаша – людини-вовкулаки). Письменницю цікавив процес психологічного роздвоєння цілісного образу Мавки, яка в імя кохання принесла в жертву власну внутрішню гармонію, віддала тіло, але врятувала душу. Не менш важливим є комплекс морально-етичних проблем, серед яких виділяємо проблему збереження честі і гідності в антигуманному середовищі. У драмі ніби існують два світи, кожний з яких має свою мораль, виплекану через необхідність збереження його цілісності. З одного боку – це світ природи, в якому моральні норми тотожні із саморегуляцією поведінки персонажа, вони діють за природними потягами – інстинктами. Для них не існують ніяких табу. Водяник – той, що греблі рве. Лісовик – усі лісні мешканці. Натомість у людському середовищі моральні норми відіграють неабияку роль, хоча в цьому творі вони не представлені в чистому вигляді, як регулюючі індивідуальні бажання. Звідси ієрархічність шкали соціально-моральних чеснот. У драмі це образ матері Лукаша, яка принесла в жертву приватно-власним інтересам право називатися людиною. Між добром і злом знаходився лукаш, душа якого ще остаточно не втратила потребу чистоти взаємин, основану на довірі і повазі, а не на розрахунку. У цьому контексті особливого значення набуває образна система «загубленої долі», яка зявляється в фіналі. На його запитання «як прожити без долі?» доля відповіла «як одрізана гілка, що валяється долі».

Фінал переконує в цьому, адже зустріч Лукаша і Мавки є уявною. Він кидається до неї, побачити знову, як і вперше в усій красі. Але це тільки видіння, оскільки в Мавки вже немає тіла. Замість тіла дух, тому весняний цвіт перетворюється на сніговицю. Л. самотньо сидить у сніговому загої, і хоча на устах у нього вже маска смерті. Можливо, Л.і М. поєднаються в потайбіччі, але вони не використали шанс бути щасливими на землі, це фінальне застереження визначає філософську тематику твору. В 1912 році «Лісову пісню» мав намір поставити в Києві театр Садовського, але намір не був здійснений. Вперше драма виставлялася в державному українському театрі у Дніпропетровську у 1918 році.

24. Драма Лесі Українки Камінний господар

Написана у травні-квітні 1912 року, в Кутаїсі, опублікована 1912 р в ж Літ-науков вісник. Твір вийшов у час, коли були гоніння на укр. літ-ру. Виставлятися Камін господар почав 1914 року в Києві, театром ім. Садовського, отримала позитивну оцінку критики за нов. підхід до трактування звичайної теми. В основі п’єси – легенда про ДЖ. Світові джерела твору: Тірсо де Моліна «Севільний спокутник», тут ДЖ вільний розбійник, гульвіса, феодал, так само його зображають Лопе де Вега, Сервантес. Мольєр «Камінний гість» - конф між порядним буржуа та дворянином ДЖ, який нехтує усіма мор та церковними нормами. Драми Гольдоні, Шедвелла – англійці 17-18 ст, трактують образ ДЖ подібно до Мольєра, ДЖ поза сус-вом, але в той же час є дворянином, який виступає проти сус-ва та божеств законів, грішник. Легенди к 18-19 ст в Німеччині. Тут ДЖ як і Фауст підписує договір з дияволом, але не заради особистої насолоди, а заради вищої мети. ДЖ – романтик, протестант, який порушує людські закони під час пошуку гармонії і краси, який гине під час пошуку ідеалу. Гофман «Надзвичайна пригода, що сталася з подорожуючим ентузіастом», ДЖ розуміє нездійсненність своєї мрії. Ленау, поема, ДЖ =- філософ, який шукає у коханні натхнення, позит персонаж. Поема Байрона, Толстой ДЖ (1860). КГ Пушкіна, єдиний твір, який зацікавив ЛУ, нова інтерпретація обр ДЖ – життєрадісної людини, здатної на значні почуття. ЛУ бере за осн ту ж саму легенду, але у неї Анна не донька командира, а його дружина, і ДЖ вперше зустрічає не вдову командира, а його наречену. Варіанти назви: ДЖ, Командир, КГ, бо ЛУ велике значення надавала саме обр камінного госп та обр каменя. лУ далеко відійшла від усіх інтерпретацій обр ДЖ у св літ-рі. ДЖ і Анна – інтелігенти, сучасники ЛУ. ЛУ створює не трад драму про кохання, а складний філ твір. що порушує одвічні проблеми: духовної свободи, влади, вірності та зради. Назва не традиційна ДЖ, а КГ відповідає осн замислу. Ідея – перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командирі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, і через неї і над ДЖ. Командир в творі – це швидше символ, ніж жива людина в творі, оскільки він символізує все камінне, мертве, що вбиває живе життя, в усіх його проявах. Творча сміливість ЛУ найбільше відобразилася в обр ДЖ, спокусник жінок сам стає жертвою жінки, не так жінки, як кар’єри, жадоба якої призводить його до закам’яніння. Риси хар-ру ДЖ – фальшиве волелюбство, анархізм, безпринципність, егоїзм, але не є слабкою людиною, він сміливий, навіть відчайдушний. Спочатку ДЖ не вірить, що кам сон Анни він розбудить вогнем любові, але поступово Анна показує ДЖ, що хоче спиратися на нього як на гору, підступно домагається персня Долорес, за це вона обіцяє здобути владу. ДЖ спочатку постає незалежним від сус-ва, але потім спокійно приміряє декрет короля і панську Бушу від Долорес, Анна нав’язує йому думку про володарювання над сус-вом, ДЖ гине, бо зрадив самого себе. Проблема волі і влади: Аннна – без влади нема свободи, ДЖ – свобода там, де немає влади. Ці образи фокусують суп-психол відносини середовища, де панує торгівля совістю, кар’єризм, б-ба за владу. Анна – не традиційний образ друж Ком, яка стала жертвою почуття до ДЖ, вона не ідеал, якого шукає ДЖ, вона не є позит героїнею: смілива, раціональна, хоче влади над сус-вом. Долорес і Анна – протилежні образи: порядність, благородство; егоїзм, властолюбство. Конфлікт між егоїстичними індивідуалістами (Анна, Жуан) та самовідданою, жертовною Долорес. Загибель Анни і ДЖ симв їх моральну поразку. Сюжет розгортається послідовно, показується як влада камінного сус-ва захоплює людину, робить камінною її душу.