ЛІТЕРАТУРА 2 ПОЛ ХІХ СТ

1. Особливості розвитку української літератури в др. П. Хіх ст.

На східній Україні у 2 половині 19 ст національний рух перейшов доукр руху різночинців, до народницького етапу. В. Антонович очолює групу хлопоманів. Найбільш діяльною стає київська громада, які поєднували соціалізм з національною справою. Мала місце також в ці роки й діяльність М. Драгоманова, який розвивав положення європейського анархічного соціалізму і в центрі уваги ставив свободу особистості ( впровадження федеративних та самоправних принципів на всіх рівнях суспільства), Драгоманов відкидає ідеалізовані общини. Соціалізм мав загально естетичний характер і став головною ідеологією українського руху в 2 половині 19 ст. Київська громада активує свою діяльність на початку 70-х років. Основні події: 1873 р утворюється південно-західне географічне товариство, яке займалося дослідженням України. Тов-во сприяло виданню таких книг як „укр. пісні укр. народу”, збірки легенд і перказів „Малорусские предания и рассказы”, чумацькі пісні. Здійснили перший перепис населення в Києві. 1874 р відбувся археологічний з’їзд у Києві, основою з’їзду стали українські громад ниці, газета „Київський телеграф”. 73 р Київська громада виступила зі своєю політичною програмою, основні положення якої були: вимога федеративного ладу в росії з наданням широкої автономії Україні, це сприйняли як прояв сепаратизму. 1875 р була створена комісія, яка мала б розробити засоби боротьби з українофільською діяльністю, бо допустити окрему літературу на окремому наріччі значило б покласти в основу для переконання в можливості відділення України від Росії. 1876 р 18.05. був виданий Ємський указ Олександром 2. Він забороняв друк укр. книжок, ввіз їх з-за кордону, а також переклад укр. мовою оригінальних творів, пам’яток белетристики, усе, що видавалося підлягало суворій рецензії. Заборонялися театральні постанови укр. мовою. Було закрито газету Київський телеграф” Протягом 1877 р не надруковано жодної укр. книжки. 1882 р у Києві вид-ся журнал „Киевская старина”. 1882-1907 р. виходить щомісячний історично-етснографічний журнал, заставниками якого були О. Лазаревський, В. Антонович, П. Житецький. Висвітлювали видання історії, геології, етнографії, фольклористики, літ-ри. Пропагандували національні ідеї, широко висвітлювали літературний процес, публікували твори І. Вишенського, Кв.-Основяненка, Шевченка.

3.Роман Куліша «Чорна рада»ж.Своєр-ть,обр.,проб-ка.

У ром.викор.численні іст.джерела,і народнопоетичний матеріал. У прагненні до точної хронолізації подій, відтв-ня соц-істор змісту епохи авт домігся значних успіхів (показ суперечностей між коз-ою старшиною і рядовим козацтвом та селянством, прагнень нар-х мас до соц-ої рівності). Це роман вальтерскотівського типу.Сюж."Ч.Р" динамічний, напружений. Цен-м його є іст. події 60-х на Ук.,боротьба між Сомком та Брюховецьким за гетьманську булаву, виступ нар. мас проти пригнічення своїми ж таки панами, коз.старшиною.У ром,як відомо,діють іст.особи (Іван Брюховецький, Яким Сомко).Щодо проб-ки,то "Ч.Р" – ром.багатопробл-ний.Зокр.це проб.кох-я і подружнього щастя (обр.Лесі,Петра,Кирила,Сомка);

По-друге,це роль держ-ого діяча (обр.Сомка і Брюховецького); це і боротьба добра і зла (обр. Сомка і Брюх,Шрама,Череваня і Гвинтовки);люд.і нар.мораль. Ост.пробл.передана через аналіз психіки всіх персонажів, але цікавим є те, що нар.мораль останньою іскоркою сумління дає про себе знати навіть таким пропащим людям, як Брюх, коли він готовий убити Сомка в бою, але щось утримує його зарізати безоружного, зв'язаного гетьмана і він шукає найманого вбивцю. Про висоту нар. моралі свідчать і ті факти, що сторожі осуджують Кирила, навіть відверто ненавидять, думаючи, що він іде вбивати ув'язненого Сомка, а також той момент, коли запорожці - "харцизяки" здерли з полоненого Якима і сап'янці, і пояс, і жупан, та не посміли стягнути вишиваної нареченою дорогої сорочки. Такі, здавалось би, деталі мають велике значення, бо свідчать про бодай крихту доброго начала в душі кожного українця.Стосовно образів,то треба зв.ув.на обр.Кирила Тура та Петра як предст.молодого козацтва.Вони,хоч і молоді, але вже мають певні воєнні успіхи: Петро здобув вороже знамено, а Кирило врятував старого Шрама від смерті в часи Хмельниччини, на Запорожжі здобув вел.авторитет і в досить молодому віці вже був курінним. До речі, хоча Кирило й Петро уособлюють козацьку молодь, але Кирило на10р старший від Петра, досвідченіший й кмітливіший. Обидва юнаки здатні на самопожертву: їдучи в Паволоч, старий Шрам змушує сина повернутися туди, де він міг позбутися голови, а Кирило взагалі пропонує Сомкові своє життя, щоб врятувати його від смерті.Кирило у творі постає перед нами сформованою особистістю, люд,яка вже визначилася, а Шраменко - інколи зовсім дитиною.На фоні іст.подій розв-ся ром-на сюж. лінія кох.Петра та Лесі,перешкоди,яких зазнають закохані, - спочатку сватання до Лесі гетьмана Сомка,потім - викрадення її Кирилом,що також захопився дівчиною. Сомко вист в ром. уболівальником за долю Ук,не хоче щоб через його особисті інтереси поч. чвари. Благородно,в ром-му дусі поводить він себе в ост.год. жит.,відм-ся врятуватися ціною смерті Тура,який прийшов визволити його з в'язниці. Проте в став-ні до коз-ї голоти, міщанства Сомко діє як рішучий і навіть жорстокий держ діяч.Він погрожує нар.,гов,що запор-ів він задавитьВірним другом Сомка зобр.паволоцького полк.й попа Шрама. Йому відведено в ром. баг. місця, й саме через обр.Шрама авт. найповніше розкр свої погляди. Шрам - доброчесна, шанована люд,відважний воїн,справжній патріот. Навіть розбурхані міщани виявляють йому свою повагу. Шрам рішуче відстоює право старшини вир-ти всі держ пит,із зневагою ставиться до пр. нар, коз.голоти, запорожців ,проте він захоплюється їх гер-м вчинками в боротьбі проти пол.шляхти, тат-ів,їх відвагою,відданістю січовим звичаям, Із вдячністю пригадує, як запорожці (отаманом яких виявився саме Тур) врятували йому жит.У ром-му ключі змальований старий Пугач - охоронець коз-х звичаїв.(близький обр.до нього кобзаря-совість нар) Він хоче, щоб на Ук встановилася правда, щоб не було ні багатого, ні вбогого.Він вірить Брюх, підтр у змаганні за гетьм.булаву, але відчувши справжню суть цього демагога, з гнівом картає його і залишає табір.Важл місце в ром.відведено показу бідноти – сел-ва, міщан, коз.голоти. Зрештою, саме ці верствим сус-ва, "чернь", і визначають наслідки чорної ради - обрання гетьм.Брюх-го. Біднота в романі виступає загальною масою, хоч і активно діючою. Її представники показані тільки як епізодичні персонажі, вони не індивідуалізовані. Проте з окремих сцен, епізодів, з того, як змальовує авт їхню поведінку, дії, їхні розмови, виступає узагальнений образ народу як "черні", не здатної усвідомити загальнонародні інтереси, готової до стихійного бунту, грабіжництва.