32. Записки Кирпатого Мефістофеля

Роман з’являється укр. мовою в журналах «Промінь», «Літ-наук» вісник 1917 р. отримав високу оцінку. Крім вступних статей Річицького та Кюринця до укр. та рос видань 1928 р, більше аналізу твору до 1986 р не зустрічається. В романі підіймаються такі теми: перелюбство, розлучення, життя на віру, визнання легального права опіки над дітьми, аборт, перестрілки. Проблеми людського існування: етичні вартості, значення правди, любов і подружжя, конфлікт між розумом і ірраціональністю чи підсвідомими інстинктами, свобода і детермінізм. Не перевидавався аж до січня 1989 у «Прапорі». Джерела Винниченкових ідей: праці Ніцше, Ренана, Пшибишевського, Фрейда, що роздумували над проблемами кохання, спадковості, свідомості і підсвідомості, моралі, етики, стосунків між чоловіком і жінкою, суспільної поведінки людини. Записки…присвячено любові, подружжю, статевому життю, батьківству. На початку твору бачимо 3 нещасливі подружжя: Соня-Дмитро Сосницькі, Панаса Павловича Кривулі, Варвари Федорівни, кульмінаційна точка якого розлучення і одруження з Олександрою; Клавдії Петрівни, розлученої зі своїм чоловіком. Вкінці Якова Васильовича Михайлика з клавдією. Структура повісті – 3 фабули або 3 любовні трикутники: - Яків-Соня-Клавдія; - Ганна Пилипівна-Клавдія-Яків; - Варвара-Олександра-панас Пилипович. Роман не має розділів, вона ділиться на численні сцени, як драма, причому в кожній з яких Яків виступає або сам, або з іншою особою. Сцени – драматичні розмови між постатями, однією з яких є яків. Яків розповідає про те, як він дійшов до нещасливого подружжя. Конфлікт між розумом і інстинктами. Дії Якова показують, що закони природи сильніші за розум (інстинкти: любов матері до дітей, потяг чоловіка до жінки, потреба жити спільно, а не окремо). Розрізняє статеве життя і любов, бо любов – це духовна спорідненість. Винниченко показує чоловіків як цілковито нерозвинених в своїй гонитві за статевим спаруванням: Панас намагається застрілити дружину, щоб одружитися з Олександрою, яків заради шапочки прагне смерті сина. Біологічні закони- це зв'язок між батьками і дітьми, він сильніший за статевий потяг. Клавдія і сестра інстинктивно по-звірячому люблять дитину, Клавдія – суцільна жертва інстинктів. Саме через немовля яків пориває з коханою Шапочкою. Біологічні інстинкти, над якими люди не мають жодної влади – остаточна причина нещасливого подружнього життя. Постаті роману не вільні, вони жертви долі і свої біологічних інстинктів, Мефістофель кирпатий, бо він людина, дещо смішна, бідолашна постать. Він є сумішшю трагізму і комізму, чи просто виявом людського існування. За ж ф – це псих роман-щоденник.

33. Васильченко

Худ. інтерпретація теми села в малій прозі С. Васильченка. Переважну більшість своїх тем Васильченко чер­пав з укр. терену, з життя укр.селянства та інтелігенції. До всього написаного підходив з перс­пективи суворої правди-не ідеалізуючи дійсності і не прикрашу­ючи її. Мета ж укр.письменника-показати найбільш близьке і знане читачу життя так, щоб поверну­ти його лицем до власного життя, до близьких йому людей, до рідного народу-народу, який дає ширший, свіжіший, кращий ма­теріал для худ.втілення, ніж чужий, зледачілий панський прошарок. Правдивою картиною передреволюційного села є оповідання «На чужину» (1910), в якому передано душевний біль селянина Жука, змушеного залишати рідну землю, покидати батьківські могили та йти шукати примарного щастя на чужині. З болем він прощається з ясеном на своєму подвір'ї і розмовляє з ним, як з живою істотою, повіряє йому свої думи. На цьому подвір'ї пройшло його дитинство. З цим деревом пов'язане його життя. Він покидає їх, хоч не сподівається знайти щастя на чужині, але й тут, у рідному краї собі не зарадить: хата і цей ясен вже спродані за борги, нема з чого жити. Трагічне перед­чуття героя передане через його рухи, жести, емоціональну мову. Символічного звучання набувають в оповіданні образи хрестів. Селянське життя, народна вчительська інтелігенція, школа, діти-основні тематичні цикли творчості Васильченка.

В новелі «Дощ» письменник показує життя наймитської сім'ї, яка з ранку до ночі працює на панів, а її малі діти лишаються за­недбані й голодні. Крайнє зубожіння селянської родини письмен­ник підкреслює характерними деталями. Родина наймички живе не в хаті, а в темній, вогкій землянці; на дітях її якась незрозуміла одежа. Участь селян у рево­люції 1905-1907 рр. засвідчили пробудження села, його розум і життєву енергію. Події новели «Мужицька арихметика» змальовані з гумором. В центрі твору-конфілікт між селянською біднотою і панком-монопольщиком, власником 90 десятин землі, який обплутав сіткою половину села. Василь Іванович «панок середнього віку, червоненький, з круглим живо­том»-почуває себе в селі «маленьким князьком». Йдучи вулицею, він «хазяйським оком роздивляється, чи нема де непорядку»; гри­має на дітей, зазирає у селянські двори, садки. В уявленні панка селяни-темні, покірні люд. Проте си­ла багатих і темнота та покірність селян лише позірні. У цьому пе­реконався і сам Василь Іванович, коли селяни замість псалтиря, запропонованого їм монопольщиком, попросили книжки «про во­лю та про землю». Щоб посміятися з селян, монопольщик дає їм для читання задачник. У руках бідняка Антона підручник з арифметики перетворюється в агітаційний матеріал. Умову кожної задачі селяни інтерпретують у контексті конкретного життя і конкретних фактів. Особливої привабливості новелі надає те, що події в ній переда­но через призму народного гумору. Написана на ос.життєвих спостережень, новела реалістично відтворює настрої селянської бідноти в епоху першої рос.революції.

Талан Васильченка

Вперше надрукований твір окремим виданням у 1924р. має кілька автографів у найкращому авт «Талант (про дні що минули)». Квітесенція твору – епіграф, газетна вирізка: повідомлення про самогубство церковної хористки. Від так тема твору історія неприкаяної душі, показана через призму соціально-моральних випробовувань. Жанрова форма: соціально-побутова повість з елементамі психологічного аналізу. Сюжет концентричний, конфлікт мішаний.