37. Теорія морального розвитку

I. Предконвенціональний рівень.

На цьому рівні дитина реагує вже на культурні правила і масштаби «хорошого» і «поганого», «справедливого» і «несправедливого»;

1 ступінь: Орієнтація на покарання і слухняність.

2 ступінь: Інструментально-релятівітстская орієнтація.

II. Ковенціональний рівень.

На цьому рівні самоціллю є виконання очікувань власної сім'ї, групи чи нації, без оглядки на безпосередні або очевидні наслідки.

3 ступінь: межперсональной подлаживание або орієнтація «good boy - nice girl»

4 ступінь: Орієнтація на «закон і порядок».

III. Постконвенціональний рівень.

На цьому рівні панує очевидне намагання визначати моральні цінності і принципи, які мають значення і застосовуються незалежно від авторитету груп і особистостей, які представляють ці принципи, і незалежно від ідентифікації індивідуума з цими групами.

5 ступенів: Легалістская орієнтація на соціальний договір.

6 ступенів: Орієнтація на універсальний етичний принцип.

38. Шляхи та рівні соціалізації

Шляхи:

• Стихійні

• Соц..обумовлені, випадкові

• Соц..обумовлені, цілеспрямовані сформ. Сусп.-м

Посередники соціалізації: родина, родичі, друзі, навч.заклади та ін..

Рівні соціалізації:

• рівень первинної соц.-ії – відбувається у сфері міжособистісних стосунків у малих групах (сімя)

• Рівень вторинної соц.-ії – відбувається на рівні великих соц..груп

39. Етапи соц.-ії

У залежності від віку індивіда, прихильники цього підходу виділяють три основних етапи соціалізації:

1) первинна соціалізація (дитини);

2) маргінальна (проміжна чи псевдостійка) соціалізація (підлітка);

3) стійка (концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юнацтва до зрілості (період від 17-18 до 23-25 років).

Аналіз сукупності різних факторів на кожному з цих етапів дозволяє виділити "критичні періоди ", особливо важливі для соціалізації індивідів.

Для первинної соціалізації — це перші 2-3 роки і час вступу до школи.

Для маргінальної соціалізації — перетворення дитини в підлітка і підлітка в юнака.

Для стійкої соціалізації — початок самостійного життя і перехід від юнацтва до зрілості.

40. (думка)+39

41. (Думка)

Десоціалізація - втрата індивідом, з яких-небудь причин, соціального досвіду, що відбивається на його життєдіяльності та можливості самореалізації в соціальному середовищі.

Ресоціалізація - це повторна соціалізація, яка відбувається протягом усього життя індивіда. Ресоціалізація здійснюється змінами установок індивіда, цілей, норм і цінностей життя.

42. Стадії соціалізації

1 стадія — дитячий період. Основна проблема — довіра чи недовіра. Дитина на підставі визначеного рівня турботи і комфорту з перших днів довідується, якою мірою можна розраховувати на задоволення основних потреб: їжа, тепло, безпека.

2 стадія — вік від одного року до двох років. Основна проблема — автономія або сором і сумнів. Ситуація ускладнюється збігом навантажень на дитину, пов'язаних, з одного боку, з початком відстоювання своїх прав і непокорою авторитету.

3 стадія — від трьох до п'яти років. Основна проблема — ініціатива або почуття провини. Це період розвитку рухової активності, допитливості й уяви. Усвідомлюються відмінності між хлопчиками і дівчатками, виявляється дух суперництва.

4 стадія — молодший шкільний вік. Основна проблема — старанність чи недбайливість. На цій стадії йде навчання індивідуальній і колективній роботі, формуються стосунки з вчителями й іншими дорослими, відбувається перша "примірка" дорослих ролей.

5 стадія — підлітковий-юнацький вік. Основна проблема — становлення індивідуальності (ідентифікація) або рольова дифузія (невизначеність у виборі ролей). Відомо, що це час появи активного статевого потягу, а значить і пошуку партнера в інтимній сфері. Разом з тим — це час пошуку свого місця в житті, вибору подальшого шляху (навчання, робота і т.п.).

6 стадія — молоді роки. Основна проблема — інтимність чи самітність. Головні цілі на цьому етапі — залицяння, шлюб і інші види близькості. Якщо пошук щирих і довірчих стосунків з постійним партнером не увінчався успіхом чи ці стосунки призвели до розриву, то надалі це може проявитися у вигляді тимчасових, не завжди обґрунтованих, але завжди нестабільних інтимних зв'язках і незадоволеності цією сферою життя.

7 стадія — середній вік. Основна проблема — продуктивність (творча продуктивність) чи стагнація (творчий застій). Ця стадія пов'язана з реалізацією індивіда в двох основних ролях: працівника і батька. На цьому етапі реалізується той потенціал, що індивід нагромадив протягом попередніх стадій соціалізації.

8 стадія (заключна) — старість. Основна проблема — умиротворення або розпач. На цьому етапі соціалізацію індивіда визначає підведення підсумків власного життя й успішності всіх попередніх етапів.