1.Соціологія як наука

Етимологічно слово «соціологія» позначає – наука про суспільство.

Перший етап. Протосоц.період. охоплює проміжок часу від античної добі до поч.. 20 ст. у межах цього періоду виділ.кілька етапів формування поглядів на суспільство: античний, середньовічний, епохи Відродження і Просвітництва. В 30-х рр.. 19 ст. франц.учений Огюст Конт вводив в обіг термін «соціологія». Він вперше обґрунтував необх. наукового підходу до вивчення суспільства та можливість пізнання законів його розвитку. Герберт Спенсер, вважав, що суспільство розвивається як природа, як живий організм. Ф. Енгельс прагнув по-новому осмислити майже всі соц..науки.

Другий етап. На зламі 19 – 20 ст. найб. Яскраві представники: М.Вебер, г.Зіммель, Дюркгейм. Їх обєднала думка про принципову відмінність законів суспільного розвитку від законів природи, про своєрідні методи пізнання.

Третій етап. З др.. пол.. 20ст. усвідомлюється необх. синтезу теорії.

2.Соціологія, об’єкт, предмет

Соціологія – це наука про закономірності становлення, функціонування і розвитку суспільства, соц.. спільностей, соц..відносин і соц..інститутів.

Об’єкт – це явище, процес або їх окремі сторони, що існ. в реальній дійсності, на які направлена наукова думка і наукова діяльність.

Предмет – це те, на що спрямов. соц.. дії та результати соц..досліджень, тобто вся сукупність властивостей, зв’язків і відносин.

3.Соц. Закони та категорії

Соц.. закон – це об’єктивний причинний зв'язок між соц..явищами і процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей.

Загальні – діють в усіх сусп.системах. Специфічні – обмежуються однією або кількома сусп..системами. Динамічні – визначають напрям, чинники соц..змін. Статистичні – не хар-ть соц..явища., а відображають їх тенденцію до збереження стабільності.

Категорії – це певна сукупність загально-наукових та спец.понять, що використ. їх в теоретичній, дослідницькій, практичній соц..діяльності.

• Категорії, що поясн. статику сусп.-ва, його структуру з використанням її основних підсистем та елементів.

• Категорії, що хар-ть динаміку сусп-ва, його осн. зміни, а саме: причини, хар-р, етапи.

Категорії соц.законів:

1)Закони, які встановл.функціональну залежність між явищами.

2)З,які встан.імовірну залежність між явищами.

3)З,які фіксують причинний зв'язок мыж явищами.

4)З,які відобр.тенденції розвитку.

4.Методи пізнання соц..Реальності

Три головні умови реалізації в соціології вимог до наукової методології:

• Принцип емпіризму – використання емпіричних процедур з метою встановлення об’єктивної достовірності одерж.у дослідженнях фактів

• Теорет.обгрунтування – одерж.результатів, які дозволяють розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів

• Цілісна нейтральність, незалежність її від будь-яких установ, які, зазвичай, пропонують різні класи і партії в сусп.-ві.

Позитивізм розглядає суспільство по аналогії з природою, використ. методи природничих наук. Його засновники користувались так званим об’єктивним методом. Вони розглядали соц.. факти і процеси як такі в їх обєктивній реальності. Цей метод заснований на запереченні необх.філосовського осмислення життя.

Розуміюча соціологія аналізує смислові ел-ти соц..життя, робить акцент на розумінні змін рухів. Це суб’єктивний метод. М.Вебер констатує і приводить у систему соц.. явища об’єктивного світу на основі свої

суб’єктивних оцінок. Методи соціології: Загальнонаукові – діалектика, історизм; специфічні – спостереження, опитування (усне, анкетне, інтерв’ю), експеримент, моделювання, соціометрія, аналіз документів