64. Етнонац.Проблеми в Україні

Етнонаціональні відносини — відносини між суб´єктами національно-етнічного розвитку — націями, народностями, національними групами та їх державними утвореннями.

Головними проблемами в етнонаціональних відносинах є:

- проблеми рівноправності й підлеглості;

- нерівності економічного й культурного розвитку;

- міжнаціональної ворожнечі;

- розбрату, недовіри й підозри на національному ґрунті.

Політичні аспекти етнонаціональних відносин проявляються у:

- рівноправності націй;

- співвідношенні національних та міжнаціональних інтересів;

- національному самовизначенні, виборі оптимального національно-державного устрою народів;

- підготовці та представництві національних кадрів у структурах влади;

- діяльності національних рухів, партій і громадсько-політичних організацій;

- діяльності міжнародних організацій по врегулюванню міжнаціональних конфліктів;

- взаємозв´язок між національними елітами;

- вільному розвитку національних культур та мов;

- формуванні політичної культури міжнаціонального спілкування, політичних традицій народів.

65. Соц-ія конфлікту, об’єкт, предмет

Соціологія конфлікту - це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв'язання соціальних конфліктів.

Об'єктом соціології конфлікту є різноманітні конфлікти між соціальними суб'єктами (індивідами, соціальними групами, класами, націями, державами тощо), що розглядаються як фактори розвитку соціальних систем.

Предмет соціології конфлікту:

• з'ясування соціальної природи та сутності конфліктів, принципів їх діагностики;

• соціологічний аналіз конфліктів , їх типологія та класифікація;

• визначення способів подолання та механізмів правління соціальними конфліктами.

66. Природа та сутність конфлікта

В історії соціології природа та сутність конфлікту визначалися по-різному:

• Г. Спенсер розглядав конфлікт як необхідне явище в історії розвитку людства, стимул соціального розвитку;

• М. Вебер позначав його як боротьбу;

• Гумплович, Т. Веблен, К. Левін, Г. Зіммель та ін. визначали його як спір та форму соціалізації індивіда;

• Парк включав конфлікт до числа чотирьох основних видів соціальної взаємодії, поряд зі змаганням, пристосуванням та асиміляцією;

• американський соціолог Л. Козер розглядав конфлікт як ідеологічне явище, яке відбиває спрямованість та почуття соціальних груп або індивидів у боротьбі за об´єктивні цілі — владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, пе реоцінку цінностей тощо. Він вважав конфлікт важливим елементом соціальної взаємодії, який сприяє припиненню або укріпленню соціальних зв´язків;

• Р. Дарендорф власну соціологічну концепцію назвав "теорією кон фліктів".

67. Конфлікти за способом розв’язання та сферою прояву

За способом розв’язання:1)Насильницькі 2)Ненасильницькі

За сферою прояву:1)Політичні 2)Економічні 3)Соціальні 4)Організаційні

68. Інша класифікація

За спрямованістю впливу:1) Вертикальні 2)Горизонтальні

За ступенем виразності: 1)Відкриті 2)Приховані

69. Інша класифікація

За кіл-тю учасників:1)Внутріособистісні 2)Між групові 3)Міжособистісні

Потреби: 1)Когнітивні 2)Потреби інтересів

70. Функції конфліктів

До позитивних відносять:

• соціально-діагностичну - виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблення суспільних протиріч, поляризацію інтересів різних соціальних груп;

• регулюючу - конфлікти створюють підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах влади й управляння;

• інтегративну - участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси, формуванню їх зацікавленості у співпраці, узгодженні та об'єднанні своїх зусиль;

• інноваційну - конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм та цінностей, дозволяють уникнути застою, є джерелом нововведень та прогресивних тенденцій;

• комунікативну - пошук шляхів розв'язання конфлікту активізує соціальну взаємодію, забезпечує взаємопристосування його учасників, спільне вироблення взаємоприйнятних рішень;

• соціально-психологічну- конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, викиду негативних емоцій і поступовому зниженню їх інтенсивності.

Водночас, конфлікти можуть нести і деструктивні тенденції, посилювати нестабільність соціальної системи, порушувати її нормальне функціонування.

Негативні функції:

• дестабілізуючу - деструктивні конфлікти призводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуванню насильницьких методів розв'язання існуючих проблем;

• надлишиково-витратну - конфлікти, як правило, вимагають використання додаткових матеріальних, часових, моральних, зокрема, емоційних ресурсів для вирішення проблем, навколо яких вони виникають;

• дезорганізуючу - конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності.