120. Загальні засади правового регулювання оподаткування господарської діяльності у сільському господарстві

Істотний вплив на розвитої сiльського господарства справляє система законодавства щодо оподаткування, яка теж має певну специфiку в аграрнiй сферi. В цiлому вона згiдно з проголошеними цiлями повинна бути справедливою, ефективною i простою. Принцип справедливостi розуміється як встановлення однакового податкового тягаря за однакових обставин, або збiльшення податкового тягаря при зростанні бази оподаткування окремої особи. Порушення цього принципу майже завжди призводить до саботажу i боротьби прав проти несправедливого оподаткування. В цiлому якщо оподаткування сiльськогосподарського виробника визнається справедливим, то це багато в чому сприяє добровiльнiй згодi сплачувати такi податки. Економiчними параметрами справедливостi при оподаткуваннi вважаються норми оподаткування з особистого прибуткового податку до 30-40 вiдсоткiв, а ставки податку з корпорацiй вiд 35 вiдсоткiв до 50 вiдсоткiв. Ефективнiсть як мета означає зведення до мiнiмуму перекручень економiчної дiяльностi, викликаної нерозмiрнiстю високих податкiв до доходiв i спрямованої на вирівнювання сприятливих i несприятливих, з точки зору оподаткування, секторiв економiки, а також створення такої системи, яка полегшує процес запровадження i стягнення податкiв. Просте стягнення податкiв - це доступнiсть для розумiння системи i її вимог та контроль з боку платникiв податкiв. Як правило, системи оподаткування у федеративних державах мають кiлька рiвнiв, включаючи федеральнi податки, податки земель або штатiв i мiсцевi податки. У бiльшостi країн оподаткування сiльського товаровиробника с бiльш пiльговим або бiльш орiєнтованим на сприятливий розпиток цiєї галузi, стратегiчно важливої для забезпечення економiчної безпеки держави. Податкове законодавство у сiльському господарствi подiляється на законодавство про оподаткування доходiв i на оподаткування майна. Воно багато в чому залежить вiд форми органiзацiї i управлiння виробництвом. Незважаючи на спроби його спростити, податкове законодавство надто обємне (закони про податки займають як правило сотнi i навiть тисячi сторiнок) i складне. Воно виділяє багато субєктiв оподаткування, надаючи їм ряд привiлеїв, можливiсть вибрати ту чи iншу систему оподаткування, той чи iнший метод обчислення вартостi доходiв i майна, якi оподатковуються. Частина цього законодавства спецiалiзована i присвячена безпосередньо регулюванню фермерського оподаткування, iнша - являє собою загальнi норми, якi застосовуються й до iнших галузей i сфер.

120. Правове регулювання фіксованого сільськогосподарського податку

Для підтримки і покращення функціонування аграрного сектора економіки та для зменшення податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників законодавець у Податковому кодексі залишив сільгосптоваровиробникам можливість використовувати альтернативну систему оподаткування — фіксований сільськогосподарський податок, який якнайкраще враховує специфіку сільськогосподарської діяльності.

Після набрання чинності ПКУ сільськогосподарські товаровиробники, як і раніше, мають право застосовувати спеціальний податковий режим — фіксований сільськогосподарський податок (далі — ФСП). Механізм стягування ФСП зазнав хоча і не значних змін, але вони мають важливе значення при використанні цього податкового режиму.

З 01.01.11 р. сплата ФСП регулюється главою 2 розділу ХІV ПКУ, а вся термінологія міститься у ст. 14 розділу І ПКУ. До прийняття ПКУ порядок оподаткування ФСП регулював Закон про ФСП, який втратив чинність з 01.01.11 р.

Розпочнемо з того, що відповідно до п.п. 14.1.256 ПКУ під ФСП розуміють податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів. Це визначення відрізняється від того, що було у Законі про ФСП, усього парою фраз, які мають принципове значення.

Так, у новому визначенні не міститься умови, що цей податок не змінюється протягом визначеного для його дії терміну. А тому відповідно до п.п. 308.6.2 ПКУ при виявленні за результатами документальної перевірки порушення вимог ФСП платник ФСП зобов’язаний починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення, перейти на сплату податків за загальною системою оподаткування. Тобто тепер платник ФСП при порушенні умов перебування на ФСП буде вимушений перейти на загальну систему оподаткування з наступного місяця, в якому виявлено порушення вимог перебування на ФСП.

Звернемо увагу, що, на нашу думку, у п.п. 308.6.2 ПКУ йдеться не про місяць, у якому фактично було допущене порушення, а про місяць, у якому податківці виявили таке порушення, тобто склали акт перевірки. Раніше такий перехід протягом року не допускався і перехід на загальну систему оподаткування відбувався лише з наступного року.

Що стосується звільнення від сплати деяких видів податків, то на сьогодні платники ФСП звільняються від сплати лише 4 податків (п. 307 ПКУ):

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

При впровадженні ФСП перелік податків, від сплати яких звільнявся платник ФСП, налічував 12 податків, але із плином часу їх перелік поступово зменшувався. Ураховуючи те, що ПКУ ліквідував деякі податки взагалі, можна стверджувати, що платникам ФСП у цьому році порівняно з минулим додаткові податки сплачувати не доведеться.

Серед інших пільг назвемо можливість (яка існувала і до 01.01.11 р.) перебувати на спецрежимі з ПДВ, який тепер установлено ст. 209 ПКУ.

Особливості справляння ФСП визначено главою 2 розділу XIV Кодексу, яка набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до статті 301 Кодексу платниками ФСП можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, але з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6, не можуть бути зареєстровані платниками ФСП:

1) суб'єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

2) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

3) суб'єкти господарювання, які на день подання документів для набуття статусу платника податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Необхідно врахувати, що перелік доходів сільськогосподарського товаровиробника, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, визначений пунктом 308.4 Кодексу доповнено доходами, отриманими від реалізації продукції:

- рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;

- тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Крім того, зазначений пункт містить перелік супутніх послуг, доходи від яких також включаються до складу доходів, отриманих від реалізації сільгосппродукції.

Згідно з статтею 303 Кодексу базою оподаткування ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, проведена за станом на 1 липня 1995 року, індексація якої не проводиться.

Для набуття і підтвердження статусу платника ФСП сільськогосподарським товаровиробникам до 1 лютого поточного року необхідно надати до податкових органів перелік документів, визначених статтею 308 Кодексу, а саме:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань державної аграрної політики за погодженням з центральним органом державної податкової служби;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомості (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності сільськогосподарського виробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди, та їх нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, податкові органи за місцезнаходженням сільськогосподарського товаровиробника повинні протягом 10 робочих днів з дати подання податкової декларації або заяви видати довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП.