- •Аграрне – іспит
- •5.Поняття та предмет аграрного права України.
- •6.Функції агарного права України.
- •7.Принципи аграрного права України.
- •8.Методи в аграрному праві України.
- •9.Система і структура аграрного права України.
- •10.Співвідношення та взаємодія аграрного права з іншими галузями правової системи України.
- •11.Об’єктивні і суб’єктивні передумови формування аграрного права у правовій системі України.
- •12.Розвиток аграрного права в умовах реформування земельно-аграрних відносин в Україні
- •13.Поняття, особливості та види джерел аграрного права України.
- •14.Конституція України як джерело аграрного права України.
- •15.Закони України та постанови Верховної Ради України як джерела аграрного права України.
- •16.Міжнародні договори та міждержавні угоди як джерела аграрного права України.
- •17.Укази Президента України у системі джерел аграрного права України.
- •18.Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади як джерела аграрного права України.
- •19.Рішення Конституційного Суду України як джерела аграрного права України.
- •20.Акти органів судової влади з питань застосування законодавства у сфері регулювання аграрних відносин в системі джерел аграрного права України.
- •21.Характеристика, види і юридична природа локальних нормативно-правових актів як джерел аграрного права України.
- •22.Поняття та види прав, свобод і обов’язків у аграрному праві України.
- •23.Конституційні права, свободи особи у аграрному праві України.
- •24.Юридична природа обов’язків особи в аграрному праві України.
- •25.Законодавче забезпечення прав, свобод і обов’язків у аграрному праві України.
- •26.Юридичні гарантії здійснення суб’єктивних прав, свобод та виконання обов’язків особи у сфері сільського господарства та агропромислового комплексу.
- •27.Поняття, загальні та особливі ознаки аграрних правовідносин в Україні.
- •28.Склад аграрних правовідносин.
- •29.Класифікація аграрних правовідносин у теорії аграрного права України.
- •31.Особливості аграрних договірних відносин у механізмі правового регулювання.
- •33.Конституційні основи та законодавче забезпечення використання землі та інших природних ресурсів у виробництві сільськогосподарської продукції.
- •34.Право на загальне і спеціальне природокористування у виробництві сільськогосподарської продукції.
- •35.Використання землі та інших природних ресурсів у виробництві сільськогосподарської продукції на праві приватної, державної і комунальної власності.
- •36.Використання землі та інших природних ресурсів на праві оренди для виробництва сільськогосподарської продукції.
- •37.Особливості використання земель сільськогосподарського призначення на праві постійного користування для виробництва сільськогосподарської продукції.
- •38.Особливості використання землі на праві користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
- •39.Особливості використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення.
- •40.Юридична природа інституційно-функціонального регулювання аграрних відносин у ринкових умовах.
- •42. Правові засади, форми, межі, способи участі органів державної влади та місцевого самоврядування у регулюванні аграрних відносин в Україні.
- •43. Загальна характеристика функцій органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері регулювання аграрних відносин в Україні.
- •44. Функції і повноваження Верховної Ради України у сфері регулювання аграрних відносин.
- •45. Функції і повноваження органів виконавчої влади у сфері регулювання аграрних відносин.
- •46. Юрисдикція органів судової влади у забезпеченні регулювання аграрних відносин в Україні
- •47. Юрисдикція органів місцевого самоврядування у забезпеченні державного регулювання аграрних відносин
- •48. Правові форми державної підтримки суб’єктів господарювання у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції
- •49. Поняття, види аграрних правопорушень в системі юридичної відповідальності
- •50. Підстави, умови і форми цивільно-правової відповідальності за аграрні правопорушення.
- •51. Підстави, умови і форми матеріальної відповідальності за аграрні правопорушення
- •52. Підстави, умови, форми дисциплінарної відповідальності за аграрні правопорушення
- •53. Особливості застосування адміністративно-правової відповідальності за аграрні правопорушення.
- •54. Особливості застосування кримінально-правової відповідальності за аграрні правопорушення.
- •55. Поняття та види суб’єктів господарювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
- •56. Правове становище фермерських господарств
- •57. Правове становище сільськогосподарських кооперативів
- •58. Правове становище колективних сільськогосподарських підприємств
- •59. Особливості правового становища приватних сільськогосподарських підприємств
- •60. Особливості правового становища господарських товариств у сільському господарстві
- •61. Особливості правового становища державних та комунальних сільськогосподарських підприємств
- •62. Особливості правового становища об'єднань у сільському господарстві
- •63. Правове становище підсобних сільських господарств промислових підприємств
- •64. Особливості правового регулювання банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.
- •65. Правовий статус засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств.
- •66. Правовий статус засновників і членів фермерських господарств
- •67. Особливості правового статусу засновників і членів колективних сільськогосподарських підприємств
- •68. Правовий статус засновників і членів сільськогосподарського кооперативу
- •69. Особливості правового статусу засновників та учасників господарських товариств у сільському господарстві України.
- •70. Конституційні та законодавчі основи внутрішніх організаційно-управлінських відносин у правовому становищі сільськогосподарських підприємств.
- •71. Правові засади та порядок здійснення самоврядування в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу
- •72. Правові засади і порядок здійснення внутрішнього управління державними та комунальними сільськогосподарськими підприємствами.
- •73. Правові засади та особливості внутрішнього управління фермерським господарством.
- •74. Особливості правового регулювання внутрішнього управління об’єднаннями у сільському господарстві.
- •75. Конституційні і законодавчі основи правового регулювання внутрішніх аграрних трудових і соціальних відносин у сільськогосподарських підприємствах.
- •77. Особливості правового регулювання праці членів сільськогосподарських підприємств.
- •78. Особливості правової охорони життя та здоров’я працівників сільського господарства.
- •79. Конституційні і законодавчі основи правового регулювання внутрішніх аграрних майнових відносин у сільськогосподарських підприємствах.
- •80.Загальна характеристика правового режиму майна суб’єктів господарювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
- •81.Правовий режим майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств до і після реформування аграрного сектора економіки
- •82.Правовий режим майна колективних сільськогосподарських підприємств до і після реформування аграрного сектора економіки.
- •83.Правовий режим майна фермерських господарств.
- •84.Правовий режим майна сільськогосподарських кооперативів.
- •85.Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
- •86.Правовий режим майна міжгосподарських підприємств (об’єднань) у сільському господарстві.
- •87.Юридичний захист майнових прав суб’єктів внутрішніх аграрних майнових відносин у сільськогосподарських підприємствах.
- •88.Право на ведення особистого селянського господарства та його здійснення.
- •89.Поняття особистого селянського господарства за законодавством України.
- •90.Правові форми використання земельних ділянок для особистого селянського господарства.
- •91.Правові форми використання майна для особистого селянського господарства.
- •92.Особливості правового регулювання праці та соціального захисту в особистих селянських господарствах.
- •93.Конституційні та законодавчі основи правового регулювання господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •94.Правові форми здійснення господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •95.Правове регулювання відносин у сфері насінництва та розсадництва.
- •96.Правове регулювання внутрішніх і зовнішніх відносин у сфері виробництва та реалізації зерна.
- •97.Правове регулювання внутрішніх і зовнішніх відносин у сфері виробництва та реалізації цукру.
- •98.Правове регулювання виноградарства та виноробства в Україні.
- •99.Правове забезпечення організації і здійснення племінної справи у сільському господарстві.
- •105. Правове забезпечення безпечності та якості сільськогосподарської продукції.
- •106. Поняття та види аграрно-договірних зобов’язань з виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції.
- •108. Правове регулювання біржового сільськогосподарського ринку
- •Договірне регулювання відносин у сфері заставної закупівлі зерна.
- •Договірне регулювання відносин у сфері надання дорадчих послуг суб’єктам аграрного підприємництва.???????
- •Загальні засади правового регулювання оподаткування господарської діяльності у сільському господарстві
- •Правове регулювання фіксованого сільськогосподарського податку
- •Правове регулювання пдв в сільському господарстві.
- •Правове регулювання збору на розвиток садівництва та хмелярства.
- •Правові засади списання та реструктуризації боргів сільськогосподарських підприємств.
- •Юридична природа соціального розвитку села.
- •Правове регулювання житлового будівництва у сільській місцевості.
- •Правове регулювання шляхового будівництва у сільській місцевості.
- •Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів села.
- •Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села
33.Конституційні основи та законодавче забезпечення використання землі та інших природних ресурсів у виробництві сільськогосподарської продукції.
Конституція України у ст. 13 встановлює, що земля, її надра, природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу. Конституція України передбачає, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Питання ощадливого, ефективного, раціонального використання земель, охорони земельного фонду, відтворення родючості ґрунтів є складовою проблеми національної безпеки держави
Норми Конституції України можна умовно поділити на дві великі групи:
♦ перша - безпосередньо присвячена земельним відноси-нам;
♦ друга - опосередковано бере участь у регулюванні земель-них відносин.
До першої групи відносяться: ст.13 - про землю та інші природні ресурси; ст.14 - про право власності на землю; ст.16 - право кожного на сприятливе навколишнє середовище (дов-кілля); про обов’язки кожного зберігати природу, бережливо відноситись до її багатств.
Організаційно-правове забезпечення ефективного використання земель та інших природних ресурсів в аграрному виробництві — це сукупність організаційно-правових засобів, що забезпечують продуктивне, ощадливе, економне, екологічно безпечне використання земель та інших природних ресурсів, їх постійне відтворення і захист від погіршення якості у процесі сільськогосподарського виробництва. Юридичною базою правового забезпечення такого ощадливого використання земель і природних ресурсів є чинне законодавство.
1. Відповідно до Закону про колективне сільськогосподарське підприємство від 14 лютого 1992 р. земля передається у колективну власність або надається у постійне чи тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Колективне сільськогосподарське підприємство має право використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на землі корисні копалини місцевого значення, торф, лісові угіддя, водні об'єкти та експлуатувати інші корисні властивості землі. Правові засади ефективного природокористування у сільському господарстві передбачаються також щодо інших суб'єктів господарювання — державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств тощо. Згідно з Законом "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. користування землею та іншими природними ресурсами підприємство здійснює у встановленому порядку за плату, а у випадках, передбаченим законодавчими актами України, на пільгових умовах.
Сільськогосподарське підприємство зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на зниження і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище, здоров'я людей. Фінансування таких заходів робиться за рахунок власних коштів від продажу його майна або ж за рахунок бюджету відповідної місцевої ради або держави. В той же час таке підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, відшкодовує збитки, завдані в результаті його діяльності. Закон "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 22 червня 1993 р.) передбачає порядок надання земель для його ведення, встановлює конкретні розміри ділянок, які можуть передаватися у власність та користування, визначає права і обов'язки щодо ефективного використання та охорони земель, закріплює право селянського (фермерського) господарства на використання загальнопоширених корисних копалин, водних об'єктів, лісових, мисливських угідь та інших природних ресурсів.
Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. визначає форми власності на природні ресурси, права громадян, які працюють у сільському господарстві, на участь у розробці та здійсненні заходів щодо раціонального і комплексного використання природних ресурсів, здійснення громадянами та юридичними особами агропромислового комплексу спеціального, а у випадках, передбачених законом, і загального природокористування, гарантії їх реалізації, закріплює компетенцію рад та виконавчо-розпорядчих органів у галузі природокористування, функції управління в цій сфері тощо. Законодавство регламентує використання природних ресурсів, їх поділ на ресурси республіканського і місцевого значення, додержання екологічних вимог при їх використанні у сільському господарстві, економне та ефективне природокористування, здійснення екологічної експертизи у разі надання ресурсів у користування, проведення контролю за їх використанням та визначає види відповідальності за порушення вимог природокористування у сільському господарстві.
Земельний кодекс (в редакції Закону від 13 березня 1992 р.) визначає місце земель сільськогосподарського призначення в складі земель України, використання, порядок передачі їх у власність, надання у користування і в оренду, особливості їх правового режиму, порядок використання, права і обов'язки землевласників та землекористувачів по раціональному використанню, відтворенню і охороні цих земель, підстави припинення права колективної і приватної власності, користування землями сільськогосподарського призначення та форми охорони порушених прав землевласників, користувачів таких земель. Закон України "Про плату за землю" (в редакції 1996 р.) визначає розміри і порядок плати за використання земель сільськогосподарського та іншого призначення, форми використання рентних платежів, контроль та види відповідальності за порушення порядку обчислення і справляння земельного податку.
Водний кодекс від 6 червня 1995 р. та водне законодавство закріплюють основні вимоги по ефективному використанню та охороні вод для потреб сільського господарства, встановлюють режим і право сільськогосподарського використання вод, визначають права і обов'язки суб'єктів цього виду водокористування, умови, підстави для його припинення та відповідальність за неналежне користування ними.
Лісовий кодекс від 27 січня 1994 p., лісове законодавство визначають можливості ведення лісового господарства сільськогосподарськими підприємствами, встановлюють порядок поділу лісів на групи, особливості та режим лісовикористання, зокрема порядок здійснення таких лісових користувань, як сінокосіння і випасання тварин, збирання лісової підстилки тощо сільськогосподарськими підприємствами, установами, організаціями і громадянами, зайнятими в сільському господарстві, передбачають форми та методи забезпечення раціонального використання лісів для сільськогосподарських потреб.
Кодекс про надра від 27 липня 1994 р. та законодавство про надра передбачають право сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб і громадян, які проживають в сільських поселеннях, використовувати надра в межах наданих їм земельних ділянок, добувати корисні копалини місцевого значення і торф. Законодавство встановлює порядок видобування прісних підземних вод у межах наданих ділянок для сільськогосподарських та побутових потреб, а також відповідальність за порушення режиму використання корисних копалин.
Законодавство про тваринний світ визначає види права колективної та приватної власності і правила користування тваринним світом сільськогосподарськими підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами і громадянами, зокрема, норми щодо ведення мисливства, рибальства, використання корисних властивостей життєдіяльності тварин —ґрунтоутворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин та інші, регламентують режим раціонального використання тваринного світу для потреб сільського господарства.
2. У системі організаційно-правового забезпечення раціонального використання земель та інших природних ресурсів чільне місце посідають норми законодавства про екологічну, в тому числі радіаційну безпеку. Так, Закон "Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. визначає категорії зон радіоактивного забруднення, радіаційно небезпечних і радіоактивне забруднених земель. Зокрема, до радіаційне небезпечних відносяться землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, які відповідали б державним та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або використання яких недоцільно за іншими екологічними умовами. Такі землі підлягають виключенню з сільськогосподарського обігу. До них належать ділянки, що включають зону відчуження та зону безумовного (обов'язкового) відселення.
Важливе значення для забезпечення ефективного і безпечного використання земель та інших природних ресурсів має
Закон "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 p., Закон "Про карантин рослин" від ЗО червня 1993 p., інші акти спеціального законодавства. Зокрема, у захищеному грунті, на землях водного фонду, водоохоронних зонах, інших територіях, які підлягають особливій охороні, забороняється застосування пестицидів, а в окремих випадках їх застосування можливе за наявності позитивних висновків державної санітарної і екологічної експертизи за дозволом Укрдержхім-комісії.
У разі застосування пестицидів і агрохімікатів відповідні власники земель і землекористувачі мають здійснювати заходи відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земель, стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.
3. Управління природокористуванням у сільському господарстві передбачає досягнення ефективного, збалансованого, науково обгрунтованого, комплексного і цільового використання земель та інших природних ресурсів, стимулювання Відтворення цих ресурсів, захисту агроландшафтів, як складних природних (природноантропогенних) утворень (екосистем), гарантування сприятливої екологічної обстановки і безпеки в процесі ведення сільського господарства.
Цьому сприятиме координація сільськогосподарської діяльності суб'єктів агропромислового комплексу по ефективному використанню і відтворенню природних ресурсів з боку органів загального управління: організація комплексного прогнозування І цій сфері, облік і ведення земельного та інших природноресурсових кадастрів, збалансований розподіл та перерозподіл природних ресурсів між суб'єктами сільськогосподарського природовикористання, організація землевпорядних та інших територіально-планувальних робіт, екологічної та землевпорядної експертизи щодо обгрунтувань передачі у власність та надання у використання природних ресурсів, проведення екологічного контролю, стандартизації і нормування, встановлення лімітів використання природних ресурсів, систематичне інформування населення та органів держави про можливі зміни внаслідок здійснення сільськогосподарської діяльності, моніторингу і вирішення спорів у галузі природовикористання.