105. Правове забезпечення безпечності та якості сільськогосподарської продукції.

Основні НПА в цій сфері – ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів» та ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

якість харчового продукту — це така сукупність йо­го властивостей, що визначає здатність харчового продукту забез­печувати потреби організму людини в енергії, поживних та смако-ароматичних речовинах, стабільність їх складу і споживних власти­востей протягом терміну придатності. Безпека харчових продуктів визначається відсутністю загрози шкідливого впливу на організм людини самих харчових продуктів, продовольчої сировини та су­путніх    матеріалів.

Зважаючи на це, забороняється виготовляти, ввозити, реалізо­вувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громад­ському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя лю­дини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину й   супутні   матеріали.

Небезпечними харчовими продуктами визнаються продовольча сировина та супутні матеріали, показники безпеки яких не відпо­відають встановленим в Україні для даного виду продукції або заз­наченим у декларації про відповідність, а також продовольча про­дукція, споживання (використання) якої пов'язане з ризиком для здоров'я   і  життя  людини.

Небезпечна та неякісна продовольча продукція, яку неможливо повернути в обіг, підлягає утилізації або знищенню за кошти її ви­робника (власника). Порядок та умови використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації чи знищення небезпеч­ної продовольчої продукції погоджуються із відповідними органа­ми, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та без­пекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їхньої   компетенції.

Стаття 3. ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів»

Держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров'я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах, шляхом: встановлення обов'язкових параметрів безпечності для харчових продуктів;

встановлення мінімальних специфікацій якості харчових продуктів у технічних регламентах;

встановлення санітарних заходів і ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об'єктів) та осіб, які зайняті у процесі виробництва, продажу (постачання), зберігання (експонування) харчових продуктів;

забезпечення безпечності нових харчових продуктів для споживання людьми до початку їх обігу в Україні;

встановлення стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;

забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;

інформування та підвищення обізнаності виробників, продавців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики;

встановлення вимог щодо знань та умінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);

встановлення вимог щодо стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);

участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;

здійснення державного контролю на потужностях (об'єктах), де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров'я і життя людей;

здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об'єктів санітарних заходів вимог цього Закону;

виявлення порушень цього Закону та здійснення необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положення цього Закону.

Контроль за безпечністю та якістю с/г продукції здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності». У правовому регулюванні контролю за безпечністю та якістю с/г продукції є ряд недоліків, у т.ч. і щодо самого розуміння «нагляду» та «контролю». Так, ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів» начебто розрізняє поняття «державний контроль» та «державний нагляд», проте наводить майже ідентичне їх визначення, наголошуючи лише на тому, що контроль здійснюється протягом всього процесу виробництва. ЗУ «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності» не розрізняє цих понять і дає загальне визначення контролю (нагляду).

Стаття 4 ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів»

До системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням входять: 1. Кабінет Міністрів України;

2.центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

3. Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі - Санітарна служба); 4. Державна служба ветеринарної медицини України (далі - Ветеринарна служба); 5. центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики; -----Мінагрополітики та продовольства

6. центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Конкретні повноваження Мінагрополітики, з урахуванням приписів Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. № 1085/2010, закріплені у Положенні про Міністерство аграрної політики України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2006 р. № 1541 [10]. Так, Мінагрополітики організовує і здійснює в межах своїх повноважень систематичний контроль за виконанням актів законодавства (пункт 2), забезпечує у встоновленому законодавством порядку здійснення державного контролю та нагляду за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, їх зберіганням і продажем (підпункт 19 пункту 4), контролює виконання власних наказів (пункт 7), а також здійснює деякі інші контрольні повноваження.

контрольні повноваження Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку, Положення про яку затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2004 р. № 65. Указана інспекція є урядовим органом, що функціонує у системі Мінагрополітики, основним завданням якої є здійснення державного контролю за додержанням технічних умов, вимог стандартів, інших нормативних документів, пов’язаних з якістю та безпекою сільськогосподарської продукції під час її заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, проведення експортно-імпортних операцій (підпункт 3 пункту 3), координація в межах своїх повноважень державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції, додержанням технічних умов, вимог технічних регламентів, державних стандартів, інших нормативних документів під час виробництва, зберігання, переміщення та реалізації такої продукції, ведення технологічних процесів (підпункт 5 пункту 4), здійснення захисту прав суб’єктів аграрного ринку та споживачів щодо забезпечення їх якісною сільськогосподарською продукцією (підпункт 8 пункту 4). Стосовно можливості порушувати питання про притягнення винних до відповідальності, то підпунктом 5 пункту 5 визначено, що інспекція має право відвідувати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та господарювання, які здійснюють закупівлю, зберігання і переробку сільськогосподарської продукції для державних та регіональних потреб, і видавати приписи про усунення порушень та недоліків у забезпеченні її якості.