107. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції.

До таких форм належать:

1. Договір контрактації с/г продукції

2. Купівля-продаж

3. Договір поставки

4. Договір міни

5. Договір комісії

Договір контрактації сільськогосподарської продукції (статті 272-274 ГК України, ст. 713 ЦК України) належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогосподарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними договірних зобов’язань). За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її. Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 272 ГК ). + див. попер. питання

Договори купівлі продажу в Аграрному праві мають особливим лише предмет – с/г продукцію, строки та специфічні умови її зберігання та транспортування, які випливають із особливостей цієї продукції. У всьому іншому такі договори не містять відмінностей від інших різновидів цивільно-правових та господарсько-прав договорів купівлі-продажу.

Договір поставки – різновид договору куп-продажу. Особливе те, що договір поставки укладається між двома особами з метою поставки товару для використання його у підприємницькій діяльності чи в ін. цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням.

Продавцем за цим договором може бути лише підприємець – комерційна організація чи громадянин, який набув статусу прив підприємця. Постачальник продає вироблені ним товари або товари, спеціально закуплені ним для продажу.

Мета придбання товару – лише з метою його подальшого використання в підпр діяльності.

Умова про строк в цьому договорі набуває ознак істотної.

Для поставки характерні довготривалі відносини.

Кваліфікуючю ознакою договору міни є момент переходу права власності на обмінювані товари: на відміну від усіх договорів куп-продажу за дог міни перехід права власності відбув лише після того, як обов’язки з передачі товарів виконані обома сторонами, тобто таке право виникає одночасно у обох сторін договорів. Усі ін. умови даного дог регулюються загальними умовами про куп-продаж, поставку, контрактацію та ін. договори, елементи яких містяться в дог міни.

До специфічних особливостей договору комісії належать: особливий склад учасників, специ об’єкт договору, кредитування комітента комісіонером, можливість укладення субкомісійної угоди.

108. Правове регулювання біржового сільськогосподарського ринку

У зв'язку з активізацією біржового ринку сільськогосподарської продукції необхідно було чітко

визначити напрямки його подальшого розвитку.

З урахуванням цього в Українській аграрній біржі під керівництвом автора була розроблена

концепція організації біржового сільськогосподарського ринку.

Була прийнята постанова КМУ «Про концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції» від 5 серпня 1997 р. N 848, якою і була схвалена відповідна Концепція. На наведеній нижче моделі біржовий сільськогосподарський ринок показано як взаємопов'язану систему державних, біржових та інших структур і учасників сільськогосподарського ринку. Основу моделі становлять Міністерство сільського господарства і продовольства (зараз – Мінагрополітики та продовольства!), його обласні і районні управління, Українська аграрна біржа, регіональні біржі (аграрні секції), торгові доми (районні, міжрайонні, міські).

Структура організації передбачає взаємозв'язок бірж, які діють в аграрній сфері, через обмін

інформацією та координацію торгів у режимі реального часу з урахуванням регіональних особливостей та

спеціалізації; створення гарантійного товарного та фінансового механізму стимулювання учасників

сільськогосподарського ринку для проведення торгів безпосередньо в сільських районах за правилами, які

визначають торгові доми; участь держави у створенні, функціонуванні та розвитку біржового

сільськогосподарського ринку як гаранта дотримання законності через структури Мінагрополітики.

Українська аграрна біржа

• організація проведення торгів великими оптовими партіями сільськогосподарської продукції,

форвардних і ф'ючерсних торгів стандартним товаром;

• створення (оренда, викуп) та організація роботи сертифікованих біржових складів;

• обробка і надання Мінсільгосппроду інформації з біржових торгів через мережу своїх філій,

представництв;

• організація проведення спеціалізованих і міжрегіональних торгів спільно з регіональними біржами;

• забезпечення умов для державного регулювання та контролю цін, експорту сільгосппродукції,

внутрішнього виробничого балансу через єдиний біржовий механізм.

Регіональні біржі

• організація проведення спотових і форвардних торгів середньооптовими партіями сільгосппродукції

відповідно до єдиних біржових правил;

• взаємодія на договірних умовах з аграрною біржею, її філіями та представництвами, створення

необхідних умов для контролю за біржовими операціями з сільгосппродукцією;

• взаємодія з районними і міжрайонними торговими домами в питаннях організації біржового товару.

Торгові доми

• збирання інформації про реальний стан локального (районного, міжрайонного) ринку

сільгосппродукції, антидемпінговий та інший контроль з боку місцевих органів самоврядування;

• надання покупцям (брокерам) документів про наявність товару із сертифікатом якості і гарантією

відвантаження;

• формування районних лотів сільгосппродукції, що виставляється на торги, узгодження цін та інших

умов, забезпечення збирання та відвантаження сільгосппродукції покупцями;

• забезпечення розрахунків з пайовиками торгового дому з урахуванням інтересів товаровиробників,

споживачів сільгосппродукції та постачальників матеріальних ресурсів для села;

• організація та контроль місцевих товарообмінних операцій на компенсаційній основі з дотриманням

паритету цін і відповідальності за зобов'язаннями учасників.