93.Конституційні та законодавчі основи правового регулювання господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Правовою основою для здійснення виробничо-господарської діяльності суб’єктами аграрного товаровиробнидтва є сукупність законодавчих актів, зокрема: «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р.; «Про державне регулювання виробництва і обіїу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виро-бів» від 19 грудня 1995 р.; «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р.; «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17 червня 1999 р.; «Про племінну справу у тваринництві» від 21 грудня 1999 р.; «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р.; «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.; «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р.; «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 р.; «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р.; «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р.; «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 р.; «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 р. та інші.

Основними напрямами виробничо-господарської діяльності є: інтенсифікація сільського господарства, вдосконалення територіального розміщення виробництв, розвиток зв’язків між підприємствами, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ виготовлення сільськогосподарської сировини, та переробними підприємствами, реалізація державних програм розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва, розроблених на підставі Закону України «Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року» від 19 лютого 2004 р., розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005—2010 роки» від 17 листопада 2004 р. тощо.

Виробничо-господарською діяльністю сільськогосподарських товаровиробників є сільськогосподарська діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію сільськогосподарської продукції, а також виконання робіт і надання послуг сільськогосподарського призначення.

Основним показником ефективності діяльності аграрних підпри-ємств є рентабельність, завдяки чому визначається ступінь прибутковості підприємства. Рентабельність — це показник, який характеризує співвідношення між прибутками та затратами. Рентабельність комплексно відображає ступінь ефективності використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Рентабельність характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу в процесі аграрного виробництва. Коефіцієнти рентабельності — це система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний при-буток у процесі свої господарської діяльності. Залежно від мети діяльності аграрного підприємства розрізняють: 1) рентабельність продукції - характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цей показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції; 2) загальний рівень рентабельності (виробництва) — показник, що характеризує прибутковість підприємства щодо всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства. Такий рівень рентабельності показує, скільки прибутку припадає на 1 грн вкладеного капіталу; 3) рентабельність виробничих фондів, що є рентабельністю виробництва.

Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. № 1393 встановлено обов’язок власника продукції вилучати з обігу неякісну та небезпечну продукцію, забезпечувати належні безпечні для здоров’я людини та довкілля умови пере-робки, утилізації або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції; вести облік надходження, а також переробки, утилізації або знищення вилученої З обігу продукції ТОЩО.

Підприємства, що здійснюють переробку, утилізацію або знищен- ня вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, підлягають в і установленому порядку атестації виробництва на відповідність обов’язковим вимогам, що встановлені нормативно-правовими актами та нормативними документами щодо поводження з окремими видами речовин, матеріалів та предметів, охорони навколишнього природного середовища, а також на відповідність санітарним і пожежним нормам, правилам та нормативам екологічної безпеки.

Як свідчить міжнародний досвід, у багатьох державах світу законодавчо врегульовано питання щодо розвитку відновлюваних джерел енергії, альтернативних традиційному паливу, до яких належать біологічні види палива отримувані під час переробки органічної сировини, зокрема: біогаз, біоетанол та дизельне біопаливо. Біологічні види палива є джерелом забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пальним за стабільними цінами, гарантованого ринку збуту ними рослинної сировини, зменшення імпорту енергоносіїв. Постійне зростання вартості нафтопродуктів в Україні призводить до подорожчання сільськогосподарської продукції, тому традиційний варіант задоволення потреб сільськогосподарського виробництва за рахунок тільки нафтопродуктів малоперспективний. В Україні спиртовими заводами протягом 1998—2004 рр. було виготовлено близько 54 тис. тонн біоетано- лу. Проте через відсутність законодавчого врегулювання обов’язковості використання біоетанолу для виробництва бензинів, суттєве подорожчання сировини (меляси) та у зв’язку з виявленням на ринку палива значної кількості підробок виробництво біоетанолу було припинено з 1 січня 2005 р.